3.3. Характеристика грунтів

На Передкарпатті зустрічаються майже всі типи грунтів, які властиві для лісостепової зони, передгір'я та гірської частини Карпатського регіону. Всього тут виділено 22 різновидності грунтів. Найбільшу площу займають бурі гірсько-лісові грунти, на яких зростають ліси. В передгірній зоні переважають буроземно-підзолисті поверхнево оглеєні грунти, а також дернові, болотні та торф'яно-болотні грунти в долинах річок. У лісостеповій зоні поширені світло-сірі, сірі і темно-сірі грунти. На південному сході (Городенківський, Снятинський і частково Тлумацький райони) є значні масиви чорноземів опідзолених і чорноземів вилугованих.

У цілому, грунти Передкарпаття родючі, забезпечують високу продуктивність сільськогосподарських і лісових угідь. Одним із важливих природоохоронних завдань є збереження ґрунтового покриву і якості грунтів. Найбільшої шкоди грунтам завдає водна ерозія. Ступінь еродованості сільськогосподарських угідь коливається від 5-10% у передгірній зоні, до 30-40% - у лісостеповій частині (Придністров'ї). Для охорони земель від змиву і розмиву проводиться будівництво гідротехнічних споруд (берегоукріплення, водорегулюючі вали), створення лісозахисних насаджень, залуження ріллі на схилах стрімкістю понад 7°.

3.4. Лісовий покрив

Прикарпатський лісогосподарський округ - частина гірської країни Українських Карпат і розташований у передгір'ї Карпат. Південно-західна межа Передкарпаття збігається з верхньою межею ареалу дуба і проходить по лінії Добромиль-Борислав-Моршин-Калуш-Коломия-Кобаки-Берегомет-Красноільськ. Площа округу становить близько 13 тис. км , з охопленням частини лісового фонду Старосамбірського, Самбірського, Дрогобицького,

Стрийського, Болехівського, Брошнівського, Івано-Франківського, Солотвин-ського, Делятинського, Коломийського, Кутського, Берегометського і Сторожинецького державних підприємств лісового господарства. Лісами зайнято близько 230 тис. га, або 16% лісового фонду Карпат. Лісистість становить 21,2%. Загальний запас насаджень досягає 33 млн. м³. Всі ліси округу мають острівний характер.

Ландшафтні та грунтово-кліматичні умови, геологічна будова та інші природні фактори зумовили різноманітність та багатство рослинного світу. Для цих умов найбільш характерні широколистяні ліси. Основні лісоутворюючі породи - дуб, ялиця, бук, як домішка ростуть граб, ясен, клен, липа, смерека.

Для північно-західної частини Передкарпаття характерні грабово-дубові, ялицево-дубові, дубово-грабово-букові, дубово-буково-ялицеві ліси поширені в межах 250-400 м н.р.м. Тут сформувалися вологі грабові діброви і судіброви, ялицеві і букові діброви і судіброви, рідше - вологі грабово-букові яличини і дубово-букові суяличини. Корінних деревостанів залишилось мало. Похідними деревостанами є переважно грабняки, бучинники, дубняки та монокультури смереки. На значних площах створені штучні насадження дуба звичайного, дуба північного, смереки та інших порід.

Продуктивність дуба у вологих грабових дібровах характеризується найвищим бонітетом (І-І^а). Перший ярус утворюють дуб, ясен, явір, клен гостролистий, липа, рідше бук, а другий - граб. Свіжі грабові діброви поширені на Передкарпатті в діапазоні висот 150-300 м н.р.м. У складі корінних деревостанів переважає дуб звичайний І бонітету, другий ярус формує граб. У домішці зустрічаються клен гостролистий, явір, груша, в'яз.

Крім грабових дібров і судібров поширені вологі ялицеві діброви і судіброви (до 400-500 м н.р.м.), вище їх змінюють дубові яличини. Вологі ялицеві діброви (0₃-яцД) - найбільш продуктивні ліси цього району. Запаси деревини у 100-річному віці досягають 650-750 (800) м /га (С.М. Стойко

1968). Корінні деревостани двоярусні: у першому ростуть дуб звичайний і ялиця біла І-І^а бонітету, у другому - ялиця біла з домішкою граба, клена гостролистого.

На заболочених ділянках річкових долин домінують вільхові ліси. Трав'яна рослинність на території Передкарпаття представлена переважно заплавними луками.