Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Процевський. про систему.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
12.08.2019
Размер:
107.52 Кб
Скачать

Предмет і метод правового регулювання

До речі, ще під час дискусії 1938-1941 років вчені-юристи дійшли висновку, що об'єктивним критерієм поділу права на галузі та інститути є предмет правового регулювання — певна сукупність однорідних суспільних відносин. Саме багатогранний зміст і характер цих відносин викликає необхідність існування різних галузей права. Історично цікавий факт — в структуру предмета правового регулювання того часу включали: суб'єкти, об'єкти суспільних відносин, соціальні факти виникнення відповідних відносин (тобто юридичні факти) та практику діяльності людей (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. Т.2. Теория права. — С.234). Під практичною діяльністю людей наука загальної теорії права сьогодні розуміє зміст правовідносин, тобто права і обов'язки суб'єктів відносин. Щодо соціальних фактів виникнення правовідносин, то не всі сучасні вчені загальної теорії права юридичні факти відносять до структури правовідносин. Що стосується трудових відносин і юридичного факту їх виникнення, то принциповим і дуже цікавим є співвідношення змісту цих правових явищ. Саме співвідношення цих правових явищ розкриває природу індивідуально-локального правового регулювання трудових відносин і можливості впливу сторін на зміну і припинення як трудового договору, так і трудових правовідносин.

Зовні вже того часу складалося враження, що мова йде не про систему права, а про систему суспільних відносин. Тому під час другої дискусії 1955-1958 роки вченими-юристами був визначений другий додатковий критерій структуризації права — метод правового регулювання, під яким розуміли сукупність способів впливу права на суспільні відносини (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. - Т.2. Теория права. -* С. 234).

Правове регулювання є ніщо інше, як реалізація приписів правових норм, втілення правових приписів у життя, тобто переведення їх із можливості в дійсність. А ось яким способом правові приписи втілюються в життя і було визнано другим критерієм розмежування норм права за інститутами і галузями. Хоча відомі російські вчені, наприклад Р.О. Халфіна, А.В.Міцкевич вважають, що обидва критерії — єдність предмета та наявність специфічного методу з властивим йому правовим способом є головним в розмежуванні норм права (Советское государство и право. — 1978. — № 9. — С. 131.), і що специфічність галузевого режиму відрізняється повною замкнутістю, суверенністю і головне фактом непримиримості до відносин галузі норм, які лежать за її межами (Мицкевич А. В. Соотношение системы советского права с системой законодательства. Ученые записки. ВНИИСЗ. Вып. 11. М., 1967. - С. 11.).

(Далі — буде)

10Дискусія - 19 - 25 вересня 2009р. Юридичний вісник України №38(742)

Чи є підстави для перегляду системи права України?

Таким чином, предмет правового регулювання є матеріальним критерієм розмежування норм права за окремими галузями. Трудові і тісно з ними пов'язані суспільні відносини як предмет самостійної галузі в системі права України відрізняються від цивільних відносин, перш за все, правовим становищем суб'єктів і їх місцем у житті трудового колективу підприємства, установи, організації. Суб'єкти трудових відносин, які реалізували права на працю і уклали трудовий договір, виконують найважливішу функцію держави — забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і себе зокрема.

Олександр ПРОЦЕВСЬКИЙ доктор юридичних наук, професор, зав. кафедрою цивільно-правових дисциплін та трудового права ХНПУ імені Г.С. Сковороди , спеціально для "ЮвУ

Трудові відносини

Трудові та тісно пов'язані з ними відносини відрізняються від цивільних ще й своїми цілями та ціннісними орієнтаціями, зокрема, соціальними інтересами і потребами, якими суб'єкти керуються у своїх взаєминах. За своїм змістом трудові відносини зорієнтовані не тільки на результат роботи, яка була обумовлена трудовим договором, і її оплату, а й на нормування праці, робочого часу, його режиму, часу відпочинку, охорони здоров'я у процесі праці, професійного навчання і підвищення кваліфікації, дисципліни праці і матеріальної відповідальності обох сторін тощо. Крім того, під дію норм трудового права підпадають відносини: організаційно-управлінські у сфері праці, соціального діалогу, нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю, вирішення трудових спорів тощо.

Суспільні відносини, які є предметом трудового права можна класифікувати на чотири групи: а) відносини, які виникають у результаті реалізації громадянами здатності до праці; б) відносини, які забезпечують охорону і розвиток трудової діяльності працівників; в) відносини, які виникають у результаті неналежного виконання трудових обов'язків сторонами трудових і тісно пов'язаних з ними відносин; г) організаційно-управлінські відносини, в яких беруть участь представники працівників, профспілки та трудовий колектив.

Тобто норми трудового права покликані регулювати відносини, в яких враховані всі сторони трудової діяльності, а також соціальні інтереси, які впливають на розвиток людини. Саме ці особливості правового статусу працівника і необхідність врахування його соціальних інтересів і потреб, передбачених Конституцією України, потребують специфічного способу регулювання трудових і тісно пов'язаних з ними суспільних відносин.

Дискусія на тему "Система радянського права і перспективи її розвитку", яка відбулася у 1982 році, підтвердила думку, "що критеріями класифікації норм права, відокремлення і розмежування галузей права і інститутів права є предмет і метод правового регулювання" (Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. М.: Зерцало, 2000. — Т.2. Теория права. — 639 с).

Відповідно до вимог загальної теорії права метод трудового права: а) відбиває характер взаємодії сторін, який впливає на правове положення суб'єктів трудових правовідносин (рівність і підпорядкування); б) визначає сутність наданих прав, які виражаються у характері норм трудового права (імперативному чи диспозитивному); в) визначає порядок встановлення прав і юридичних обов'язків суб'єктів трудових правовідносин (безпосередньо законом чи нормативною угодою).