10-11 - ПРАВОВА НАУКА - 12-18вересня2009р. Юридичний вісник України №37(741)

ДИСКУСІЯ

Чи є підстави для перегляду системи права України?

Останнім часом в юридичній літературі з'явилися публікації, в яких вельмишановні автори висловлюють думки про необхідність перегляду існуючої системи права України. Одні вчені вважають, що в умовах розвитку ринкової економіки фактично склалися І функціонують нові галузі права, зокрема судове (Селиванов А. 0. Судове право: нова галузь права чи теоретична думка?// Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 6. — С. 6-9.), медичне (Пашковська Т. Концепція розвитку медичного права і законодавства в Україні // Юридичний вісник України. — 2008 р. — № 24.), ювенальне (Крестовська Н. Ювенальне право України: підстави відокремлення галузі//Право України. - 2008 р. -№8.- с. 36-40.), охоронне (Ковальський В. Охоронне право - чи потрібно воно нам // Юридичний вісник України. — 2008 р. — № 30.), спортивне (Бордюгова Г. Місце спортивного права в національній правовій системі.//Право України. - 2009. - №3. - С.144-147), транспортне тощо. Інші вчені, навпаки, вважають, що нема потреби в існуванні деяких галузей права в системі права України, зокрема - трудового права, оскільки трудові відносини традиційно, на їх погляд, є сферою регулювання нормами цивільного права (Майданик Р. Цивільне і трудове право: відмежування суміжних відносин // Судоустрій і судочинство в Україні. — 2007. — №4. — С. 105-112. Він же: Цивільне і трудове право: порівняння методології і міжгалузевих відносин // Юридична Україна. — 2008 р. — №6. — С. 36-41.)

Хибна ідея

З точки зору розвитку науки теорії права, такі думки вчених, без сумніву, мають позитивний характер, оскільки змушують вчених відповідних галузей права думати про майбутнє науки права України. Поставлені в наукових статтях питання дуже серйозні і потребують глибокого фундаментального дослідження. Тому вважаю за необхідне запропонувати дискусію на тему: "Система права України: стан і перспектива розвитку". Необхідність такої дискусії полягає ще й в тому, шо в окремих наведених роботах, на жаль, зустрічаються ототожнення таких фундаментальних понять, як правова система і система права; система права і система законодавства; джерела права і галузь права; галузь права, наука .галузі права і навчальна дисципліна конкретної галузі права тощо. Особливо цим грішить Г.Бордюгова (Бордюгова Г. Місце спортивного права в національній правовій системі // Право України. 2009. - №3. -С. 144-47.).

Щодо думки Р. Майданика, який системно і наполегливо переконує науковців трудового права, що "в міру переходу до ринкової економіки робоча сила все більше набуває товарного характеру, що свідчить про тенденцію до повернення трудових відносин у їх первозданне лоно цивільного права" (Майданик Р. Цивільне і трудове право: відмежування суміжних відносин // Судоустрій і судочинство в Україні. — 2007. - № 4. - С. 105-112. Він же: Цивільне і трудове право: порівняння методології і міжгалузевих відносин // Юридична Україна. — 2008 р. — № 6. — С. 36-41.), то хотілося б звернути увагу на наступне.

Ідея поглинення трудових відносин цивільним правом і, таким чином, досягнення бажаного — ліквідувати трудове право як самостійну галузь системи права — сама по собі не нова. Вона виникала у 30-х, 50-х і навіть у 70-х роках XX століття, як і зараз, на початку XXI століття, під час активної фази кодифікації трудового законодавства.

Отже, мабуть варто уважно ознайомитися з матеріалами останніх трьох дискусій (починаючи з 1938 року) на тему система права. У цих матеріалах містяться аргументовані відповіді на помилковість цієї ідеї і доведена об'єктивна необхідність та абсолютна закономірність існування трудового права як самостійної галузі права зі своїм предметом, методом і принципами правового регулювання. Учасники тих дискусій дійшли висновку про самостійність такої галузі права, як трудове, тому що саме норми цієї галузі права, а не цивільного, мають регулювати специфічні суспільні відносини, які уособлюють собою діяльність людей, направлену на створення матеріальних і духовних цінностей як основу існування суспільства. Саме ця вічно природна закономірність обумовлює зміст трудових відносин — права і обов'язки суб'єктів, які і потребують специфічного способу правового регулювання. Норми трудового права, здійснюючи правове регулювання трудових і тісно з ними пов'язаних відносин (прояв регулятивної функції), одночасно за своїм змістом виконують охорону функцію, втілюючи в життя принцип гуманізму. Сьогодні ця ідея чітко сформульована і закріплена у ст.З Конституції України.

Тому ідея перетворення працівника, працею якого створюються матеріальні і духовні цінності для всього суспільства — в товар, як і ідея колишніх керівників СРСР змінити течію сибірських річок — хибна.

Хибність цієї ідеї полягає в тому, що людину, яка володіє унікальною природною здатністю до праці, розділити на дві частини, одну із яких охрестити "робоча сила" і вважати її товаром — тобто об'єктом цивільних прав, а іншу частину цієї ж людини визнавати суб'єктом цивільних прав, противоприродно, а тому неможливо.

Змушений нагадати просте, але дуже містке за змістом зауваження, яке свого часу зробив Іван Ільїн: "Право створюється людиною і поширюється тільки на людей" (Иван Ильин. Общее учение о праве и государстве. М.: Хранитель, 2006 р. - С. 109.).

Так, дійсно, у міжнародних нормативно-правових актах, особливо в Конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці (МОП), а також у національному законодавстві умовно вживається термін "робоча сила", але абсолютно однозначно за змістом мається на увазі працівник — як цілісна жива істота, як суб'єкт трудових відносин. Людина може бути тільки суб'єктом правовідносин. Про це свідчать і статті 2, 24 Цивільного кодексу України.