Тема №2: Процес ресоціалізації як основа роботи із засудженими у закладах пенітенціарної системи

Семінар 3: лекція №2

План

1. Поняття «ресоціалізації»

2. Принципи ресоціалізації засуджених

3. Форми та методи роботи з ресоціалізації засуджених в умовах позбавлення волі

Ресоціалізація осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складним процесом відновлення, збереження і розвитку соціально корисних зв’язків і відносин засудженого у період відбування ним покарання і на першому етапі його життя після звільнення. Виконання покарання спрямоване на те, щоб не допустити рецидиву злочинів або ж зменшити рівень рецидивної злочинності. Застосовуючи покарання, суспільство повинне допомогти особам, звільненим із місць позбавлення волі обрати суспільно корисний напрям життєдіяльності й тим самим попередити повторення злочинних діянь.

Покарання сприятиме ресоціалізації злочинця, якщо воно буде відокремленим від традиційного жорстокого покарання у вигляді помсти і буде вирішувати такі завдання. Гуманне ставлення до колишнього злочинця є обов’язком суспільства, якщо воно зацікавлене у позитивному результаті (каятті та виправленні):

- створення нових за змістом і формою місць відбування покарання;

- забезпечення діяльнісного підходу до перебування засудженого у місці позбавлення волі;

- забезпечення належного культурного рівня розвитку особи.

Поняття “ресоціалізація осіб, звільнених від покарання” є складним багатомірним процесом, який поєднує наступні аспекти: змістовий, психологічний, соціальний. Психологічний аспект передбачає обов’язкове врахування психологічних особливостей особи засудженого. Соціальний аспект ресоціалізації осіб, звільнених з місць позбавлення волі реалізується у контексті суспільних зв’язків індивіда. Саме наявність названих аспектів пояснює специфіку процесу ресоціалізації осіб, які відбули покарання, своєрідність його емоційного забарвлення та особистісної спрямованості.

Визначаються основні групи обставин, які сприяють ефективній ресоціалізації, вплив примусово-виправних засобів на рівні рецидиву серед осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Принципи ресоціалізації засуджених умовно можна поділити на дві групи.

1. Принципи, що визначають зміст і спрямованість самого процесу ресоціалізації:

• цілеспрямованість процесу перевиховання;

• оптимістичний підхід до можливостей виправлення;

• тісний зв'язок з реальним життям;

• дотримування законності у процесі перевиховання;

• відповідність засобів, форм і методів впливу на особистість гуманістичній і моральній спрямо­ваності процесу перевиховання.

2. Принципи, що визначають педагогічну діяльність співробітників:

• залучення засуджених до активної суспільне корисної і особистісно значу­щої діяльності;

• формування в середовищі засуджених позитивних міжособистісних стосунків;

• поєднання вимогливості до засуджених з гуманним і справедливим ставленням до них;

• диференційований підхід до засуджених;

• опора у виховній роботі на позитивні якості особистості; комплексний підхід до перевиховання;

• стимулювання та керівництво самовихованням засуджених.[26;14]

Необхідність здійснення комплексного підходу до організації ресоціалізації особистості злочинця, де б гармонійно поєднувались індивідуальні та диференційовані методи психолого-педагогічного впливу, що стимулюють активну діяльність персоналу пенітенціарного закладу та його органічне входження у систему впливу на засуджених.

Діяльність соціальних працівників здійснюється в основному за такими напрямами: організаційним, профілактичним, діагностичним, корекційним і консультаційним. При цьому головний акцент у діяльності спеціаліста робиться на вивченні особистості засудженого, діагностиці вияву його психіки в поведінці та діяльності, відпрацюванні оптимальних форм взає­модії.

Отже, ресоціалізація осіб, звільнених з місць позбавлення волі, є складним процесом відновлення, збереження і розвитку соціальне корисних зв’язків і відносин засудженого у період відбування ним покарання і на першому етапі його життя після звільнення. Виконання покарання спрямоване на те, щоб не допустити рецидиву злочинів або ж зменшити рівень рецидивної злочинності. Застосовуючи покарання, суспільство повинне допомогти особам, звільненим із місць позбавлення волі обрати суспільно корисний напрям життєдіяльності й тим самим попередити повторення злочинних діянь.