Тема 1. Етика як наука о моралі.
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРАЛІ
1. Етика - наука про мораль і моральність
2. Структура моралі та її основні елементи
3. Категорії етики: категорії моральної свідомості та діяльності (борг і совість, честь і гідність) як прояви моральної свободи.
1. Етика - наука про мораль і моральність
1. Слова «етика», «мораль», «моральність», «норов» часто вживають як синоніми, але в філософії їх прийнято розрізняти.
Поняття «норов» характеризує всі ті форми поведінки людей, які побутують в даному суспільстві і можуть бути піддані моральної оцінці.
Мораль (від лат. Moralis - моральний) особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини). Мораль це один з основних способів регуляції дій людини в суспільстві за допомогою норм. На відміну від простого звичаю або традиції моральні норми отримують ідейне обґрунтування у вигляді ідеалів добра і зла, боргу, справедливості і т.п. На відміну від інших форм суспільної свідомості, наприклад, права виконання вимог моралі санкціонується лише формами духовного впливу (суспільної оцінки, схвалення або засудження). Поряд з загальнолюдськими «вічними» елементами мораль містить також історично минущі норми, принципи, ідеали.
Етика - філософська наука, предметом вивчення якої є мораль. Етика - теоретична рефлексія моральної свідомості людини про саме собі. Сам термін «етика» (від грец. «Звичай», «етичний характер») вперше вжив Аристотель для позначення особливої галузі дослідження - «практичної філософії», в якій головним завданням було навчити людину гідності і правильного життя.
Але ще до Аристотеля різними проблемами моралі активно займався його вчитель Платон, а також вчитель самого Платона - Сократ.
Поява інтересу до досліджень моралі було не випадковим, а стало наслідком соціально-економічного і духовного розвитку людства. У попередній період, протягом тисячоліть, були накопичені первинні уявлення про моральні відносинах між людьми, відносинах людини і природи. Ці відомості закріплювалися, головним чином, в усній народній творчості - у міфах, казках, релігійних уявленнях первісного суспільства, в прислів'ях та приказках.
У самостійну науку етика виділилася в кінці XVIII ст. Величезну роль у цьому процесі зіграв видатний німецький філософ Іммануїл Кант.
Сама по собі етика не створює певні норми, саму мораль, а прагне з'ясувати походження і природу моралі, критерії моральних цінностей, сутність людських чеснот. Головним питанням етики є проблема моральної свободи й морального вибору (співвідношення цілей, засобів і результатів).
2. Структура моралі та її основні елементи
2.1. Більшість сучасних дослідників визнає наявність у моралі двох відносно самостійних сфер: моральної свідомості та моральної практики, в процесі якої і реалізуються моральні ідеї, почуття.
Моральне свідомість являє собою своєрідний сплав почуттів, уявлень, в якому специфічно виражаються найбільш глибокі, основоположні сторони людського існування, - відносини індивіда з іншими людьми, із суспільством, зі світом в цілому і можуть позначатися поняттями: добро і зло, справедливість, совість, гідність та ін
Залежно від носія моральну свідомість підрозділяється на індивідуальне і суспільне.
Відправною точкою для дослідника є «жива», конкретна людина, та й сама мораль звернена перш за все до індивіда.
З часів античності в людській душі виділяли три частини: розумну, відчувають і вольову. Відповідно до цього можна вказати три базових компонента індивідуального моральної свідомості. Перший з них - виражається раціональними уявленнями про добро і зло, обов'язок, совість, про вищі цінності,
У повсякденному спілкуванні на допомогу розуму приходять моральні почуття (почуття совісті, боргу, справедливості і т. д.). Це - другий компонент індивідуального моральної свідомості. Роль почуттів, як і роль розуму, велика в морального життя людини. У почуттях акумулюється моральний досвід людини. Ми деколи чи не блискавично видаємо оцінку тому чи іншому вчинку, це почуття вловлюють ті відтінки вчинків, ситуацій, які «холодний» розум просто не помічає. Саме вони є потужним стимулятором тих чи інших дій, перекладу намірів у конкретні вчинки.
Представники етичного сенсуалізму (Шефтсбері, Юм і ін) на противагу етичному раціоналізму підкреслювали (а часом і абсолютизував) значення моральних почуттів у житті людини.
Необхідно звернути увагу ще на один компонент моральної свідомості - волю, яка проявляється у стійкості, рішучості, визначеному психічному настрій і готовності на конкретні вчинки.
Для справжньої морального життя важливо гармонійне взаємодія розуму і почуттів. Вони не існують ізольовано один від одного і разом утворюють моральні переконання особистості.
Без волі в реальній діяльності, незважаючи на те, що у людини є цілком гідні переконання, вони практично не можуть бути реалізовані.
У публіцистиці, і в науковій літературі нерідко говорять і інших компонентах моральної свідомості, наприклад: про віру в торжество добра, справедливості, в існування самих вищих моральних цінностей, про інтуїцію як про прозріння у розумінні суті моральних явищ, про етичні потребах і ін Але , судячи з усього, такі прояви морального життя можна звести до різних сполучень перших трьох компонентів.
Як зазначалося у попередніх розділах, людина не може існувати і, отже, розвивати свої моральні якості, реалізовувати свою свободу, свої моральні переконання інакше, як у суспільстві. Індивідуальне моральну свідомість формується у взаємодії з громадським моральним свідомістю, носієм якого є суспільство в цілому. При цьому слід враховувати, що різні соціальні групи вносять неоднаковий внесок у розвиток моральної свідомості.
2.2. Громадське моральну свідомість не можна звести до простої арифметичної сумі індивідуальних моральних свідомостей. Не всі прояви індивідуальної морального життя стають надбанням громадського моральної свідомості і, навпаки, в індивідуальному моральному свідомості явно не може закріплюватися весь складний світ моральних цінностей. До того ж громадське моральну свідомість в значно більшій мірі використовує досвід моральних шукань попередніх поколінь
Громадське моральну свідомість не є аморфним утворенням, а має свою структуру. Відзначимо її найбільш простий варіант, який включає в себе буденне і теоретичне моральну свідомість.
Буденне моральну свідомість стихійно виникає (у зародковому стані) ще в первісному суспільстві. Буденне моральну свідомість являє собою наші повсякденні судження з різних проблем моралі і відповідні оцінки, моральні почуття. Буденне моральну свідомість, його поняття відзначаються певною розмитістю, нечіткістю, суперечливістю, більшої «увязанія» з практичними, безпосередніми потребами людей (добро нерідко ототожнюється з користю).
Теоретичне моральну свідомість більшою мірою націлене на центральні питання людського буття, характеризується більшою чіткістю, послідовністю, раціональністю та системністю.
Буденне і теоретичне моральну свідомість перебувають у тісній взаємодії. Необхідно так само мати на увазі, що в морального життя велику роль грає таке почуття, як віра, яке так чи інакше пронизує всі рівні моральної свідомості.
2.3. Мораль існує не тільки у вигляді свідомості. Звичаї, як моральні почуття й уявлення, проявляються у найрізноманітніших діях, в яких і виражається ставлення до інших людей, до суспільства в цілому, нарешті, до самого себе.
Особливість моральних відносин у тому, що:
- У процесі моральних відносин втілюються моральні цінності, життя індивіда співвідноситься з вищими цінностями.
- Моральні відносини виникають не стихійно (як, наприклад, нерідко це буває з господарським відносинам, відносинами до природи тощо), а цілеспрямовано, свідомо, вільно. Навряд чи можна стихійно бути добрим, відповідальним, справедливим, без зіставлення конкретних вчинків, ситуацій з вищими моральними уявленнями.
- Моральні відносини не існують, як правило, у чистому вигляді, самі по собі, а є компонентом, стороною відносин, політичних, релігійних, господарських і т.д. Ласкаво, наприклад, реалізується в процесі найрізноманітніших дій (якась допомога, порада, підтримка та ін), а не у вигляді дозвільних мрій. У цьому плані моральні відносини в значній мірі залежать від характеру відносин особистості і суспільства, які існують в даній історичній епосі, в конкретній країні, від політичного устрою, основ економічного життя.
Стійко повторювані компоненти моральних відносин (ставлення до праці, дружби, батьків до дітей, стосунки чоловіків і жінок та ін) часто фіксуються в різних традиціях, обрядах, звичаях.
Між моральним свідомістю і моральними відносинами є найтісніший взаємозв'язок. Можна сказати, що вони не можуть існувати одне без одного. З одного боку, в моральних відносинах реалізуються моральні почуття та уявлення. З іншого, самі ці почуття і подання повинні бути реалізовані в певних відносинах, пройти в них свою перевірку.