5. До хімічних показників води належать: лужна реакція води, сухий залишок, твердість, окиснюваність, наявність розчиненого кисню, аміаку, нітритів і нітратів, хлоридів, сульфатів феруму.

У чистих джерелах водопостачання спостерігається відома сталість хімічного складу води. У разі забруднення джерел у воді збільшується кількість завислих та розчинених речовин і з'являються продукти гнильного розкладання органічних речовин. У зв'язку з цим необхідно визначати наявність таких хімічних речовин, що є показниками її забруднення викидами та стічними водами, шкідливими в санітарному відношенні.

Реакція води. Вода, забруднена органічними речовинами тваринного походження і продуктами гниття, часто має лужну реакцію, а вода, забруднена стічними водами промислових підприємств – кислу. Кислу реакцію мають води болотного походження, кислотність яких зумовлена наявністю нешкідливих органічних гумінових кислот. Для доброї води характерна нейтральна або слабко лужна реакція (рН 6,5–8,0). Кисла або лужна реакція вищезгаданої норми свідчить про забруднення водного джерела.

Сухий залишок – густий залишок, одержаний при випаровуванні одного літра профільтрованої води, свідчить про загальну кількість розчинених у воді речовин мінерального та органічного походження. В добрій воді залишок світло-сірого або білого кольору, тоді як сухий залишок води, забрудненої органічними речовинами або сполуками феруму і мангану, має жовто-буре або темно-буре забарвлення.

Густий залишок може бути показником мінералізації води. Для визначення загальної кількості мінеральних речовин у сухому залишку води його прожарюють. Сухий залишок води не має перевищувати 1000 мг/л. Слід зазначити, що прямої залежності між кількістю сухого залишку і забрудненням води немає.

Твердість води зумовлюють наявні в ній солі кальцію і магнію, здебільшого вуглекислі та сірчанокислі. Тверда вода небажана для господарських і технічних потреб. У ній погано прати, бо збільшується витрата пральних засобів, погано розварюються плоди. Тверда вода утворює на стінках котлів твердий накип, зменшуючи їхню теплопровідність до 15% і більше. Перехід від м'якої води до твердої, особливо якщо вона містить багато сульфатів магнію (МgS0₄), при напуванні тварин часто спричиняє розлад шлунково-кишкового тракту (діарея). М'яка вода також небажана для напування тварин, оскільки вона не забезпечує їх необхідними солями, тому тварини п'ють її неохоче. Твердість визначають у міліграм-еквівалентах на 1 л води. 1 міліграм-еквівалент твердості відповідає наявності 20,04 мг Са або 12,16 мг Мg віл води. Твердість доброї води має відповідати 7 мг-екв/л, іноді допускається до 14–18 мг-екв/л.

Окиснюваність води. У воді з різних джерел можуть міститись різні органічні речовини рослинного і тваринного походження, а також мікроорганізми. Наявність у воді великої кількості органічних речовин свідчить про забрудненість води в санітарному відношенні. Кількість органічних речовин у воді визначають непрямим методом за потрібним для окиснення киснем. Звідси, чим більше у воді органічних речовин, тим більше кисню витрачається на окислення, тим більша окиснюваність води.

Окиснюваність води варіює у великих межах. Так, у глибоких підземних водах (артезіанських свердловинах, джерелах і глибоких шахтних колодязях) окиснюваність становить 1–2 мг/л. У воді неглибоких шахтних колодязів і відкритих проточних водних об’єктах окиснюваність може сягати 4 мг/л, а у воді непроточних водойм (озера, ставки) – 6–8 мг/л. У болотних водах окиснюваність зазвичай становить 8–20 мг/л. Окиснюваність доброї питної води не повинна перевищувати 2–5 мг/л кисню.

Розчинений кисень. До складу води входять розчинений кисень, що потрапляє з повітря. За кількістю розчиненого у воді кисню можна визначити наявність у ній органічних речовин. Чим чистіша вода, тим більше в ній кисню. У воді відкритих водойм кисень постійно використовується на окиснення органічних речовин. Через це у дуже забрудненій воді розчиненого кисню може не бути зовсім. У воді відкритих водойм при середній температурі (10–20°С) кисню міститься 5–20 мг/л. Глибокі підземні води кисню не мають, але дуже швидко збагачуються ним на повітрі. Під час оцінювання води часто з'ясовують біохімічне використання кисню (БВК). З цією метою визначають зменшену кількість розчиненого кисню після п'ятидобового зберігання проби води при температурі 20°С. Чим більше досліджувана вода містить органічних речовин, тим меншою буде концентрація розчиненого кисню.

Нітрати і нітрити. Деяка кількість нітратної кислоти може утворюватись у дощовій воді під дією електричних розрядів під час грози. У цьому разі наявність у воді нітратної кислоти не є показником її забруднення. Вміст у воді альбуміноїдного аміаку, а також солей аміаку та нітратної кислоти свідчить про забруднення її органічними речовинами тваринного походження (гній, сеча тощо) і робить таку воду дуже шкідливою в санітарному відношенні.

Хлориди. У воді хлор трапляється у формі хлоридів (NаСІ, КС1, МgС1₂, СаСІ₂). Велика кількість хлоридів у воді буває в разі забруднення її сечею, гноївкою, стічними водами або у воді, що тече по солончакових ґрунтах, багатих на хлористі сполуки. Так, є місцевість з солончаковою водою, яка містить 300–500 мг/л хлоридів. Така вода не шкідлива і придатна для господарсько-питного використання. Якщо велика кількість хлоридів не пов'язана з солончаковим ґрунтом, супроводжується великою окиснюваністю, присутністю аміаку і солей нітратної кислоти, така вода недоброякісна і непридатна для напування тварин.

Сульфати, або солі сульфатної кислоти, з'являються у воді під час окиснення білкових речовин, що мають сульфур. Але сульфати можуть бути у великій кількості в незабрудненій воді, наприклад, якщо вона містить гіпс. Наявність сульфатів у воді непостійна, їхня кількість значно варіює, що залежить від біологічних умов окремих районів. Наприклад, у деяких районах вміст сульфатів у воді становить 2000–3000 мг/л. Санітарне значення сульфатів таке саме, як і хлоридів. Вода з великим вмістом сульфатів натрію (NaS0₄) і магнію (МgS0₄) гірка на смак і спричиняє розлад діяльності шлунково-кишкового тракту у тварин.

6. Відповідно до Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною "СанПіН 2.2.4-171-10) Санітарні норми встановлюють вимоги до безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною, а також правила виробничого контролю та державного санітарно-епідеміологічного нагляду у сфері питного водопостачання населення.

Вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу – водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Питна вода, призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Для виробництва питної води слід надавати перевагу воді підземних джерел питного водопостачання населення, надійно захищених від біологічного, хімічного та радіаційного забруднення.

За наявності у питній воді декількох речовин з однаковою лімітуючою ознакою шкідливості, що належать до I та II класів небезпеки, сума відношення концентрацій кожної із речовин до відповідної ГДК не повинна перевищувати одиницю.

Серед основних гігієнічних вимог, що пред`являються до питної води, слід відзначити наступні:

- Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;

- Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

- Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

- Вода не повинна бути твердою;

- Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини;

- Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Нині для характеристики якості питної води прийнято використовувати наступні показники:

Органолептичні показники:

- Прозорiсть не менш, ніж 30 см (шрифт Снеллена);

- Запах до 2 балiв не викликає заперечень;

- Смак до 2 балiв не викликає заперечень;

- Колірність до 20° 5-50°;

- Мутність до 1,5 мг/л до 2,0 мг/л

Бактеріологічні показники:

- Мікробне число (число м/о, що міститься в 1 мл води) не більш, ніж 100 не нормується;

Хімічні речовини, що впливають на органолептичні властивості води:

- Ph 6,0-9,0 ;

- Твердість не більш, ніж 7 мгЧекв/л 2-10 мгЧекв/л;

- Щiльний осадок 1000 мг/л 300-1500 мг/л;

- Залізо (Fе) 0,3 мг/л 0,1-1,0 мг/л;

- Сульфати (SO₄) 500 мг/л 200-400 мг/л;

- Хлориди (Cl) 350 мг/л 200-600 мг/л;

- Мідь (Cu) 1,0 мг/л 0,05-1,5 мг/л;

- Цинк (Zn) 5,0 мг/л 5,0-15,0 мг/л;

- Марганець (Мп) 0,1 мг/л;

- Фосфати (PO4) 3,5 мг/л.

Токсичні хімічні речовини:

- Нітрати (NO₃) не більш, ніж 10 мг/л не нормується;

- Нітрити (NO₂) не більш, ніж 0,002 мг/л не нормується;

- Фтор (F) 0,7-1,5 мг/л 0,8-1,7 мг/л;

- Свинець (Pb) 0,03 мг/л 0,1 мг/л;

- Миш’як (As) 0,05 мг/л 0,05 мг/л;

- Ртуть (Hg) 0,005 мг/л 0,001 мг/л;

- Ціаніди (Cn) 0,1 мг/л 0,05 мг/л;

- Алюміній (Al) 0,1 мг/л;

- Молібден (Mo) 3,5 мг/л;

- Селен (Se) 0,001 мг/л;

- Стронцій (Sr) 0,7 мг/л;

- Берилій (Be) 0,0002 мг/л.