2. Серед забруднень розрізняють:

Фізичне забруднення води відбувається в результаті накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини та мулу, що змиваються дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходять із суспензіями з підприємств гірничодобувної промисловості, потрапляють з пилом, що переноситься вітром у суху погоду, тощо. Тверді частинки погіршують прозорість води, пригнічують розвиток водяних рослин, тварин забивають зябра риб, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі непридатною для споживання.

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водні об’єкти зі стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі та добрива) та органічного (нафта, нафтопродукти, миючі засоби, органічні добрива тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, що утворюють на поверхні води плівку, яка перешкоджає газообміну між водою та атмосферою і знижує вміст кисню у воді.

До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні та целюлозно-паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничодобувна промисловість. Серед забруднювачів води особливе місце належить синтетичним миючим засобам. Ці речовини надзвичайно стійкі і зберігаються у воді роками.

Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні в них із стічними водами різних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, спор грибків, яєць гельмінтів тощо), багато з яких є хвороботворними для людини, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, а також стоки м'ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів.

Теплове забруднення води відбувається в результаті скидання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об'єктів. Тепла вода змінює термічні та біологічні режими водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження гідробіологів, вода, нагріта до температури 26-30°С чинить на мешканців водойм пригнічуючу дію, а якщо температура води піднімається до 36°С, риба гине. Найбільшу кількість нагрітої води у водойми скидають АЕС.

Радіаційне забруднення. Найбільшу небезпеку для природних вод і живих організмів становлять радіоактивні відходи. Практично в усіх прісноводних екосистемах містяться ¹³⁷Сз і ⁹⁰Sг, що надійшли з природним шляхом, а також радіонукліди, які потрапили у водоймища після значних аварійних викидів, таких як аварія на ЧАЕС.

Забруднення зазнають не тільки поверхневі води, але й підземні. Серед антропогенних джерел забруднення підземних вод особливу роль відіграють ємкості для складування відходів, ставки-накопичувачі, випаровувачі, хвостосховища, шламосховища, золовідвали, поля зрошення та фільтрації тощо. Найбільшу небезпеку становлять поверхневі та земляні ємкості для зберігання стічних вод, а також ємкості для зберігання рідкого палива.

Одним із найбільших споживачів і водночас забруднювачів природних вод є сучасне сільське господарство з його розвиненою меліорацією та потужною індустрією мінеральних добрив, отрутохімікатів.

Під впливом зовнішніх чинників відкриті водойми (річки, озера, водосховища), як і ґрунт, мають здатність звільнятись від забруднень. У річках для самоочищення необхідно, щоб вода пройшла не менш ніж 15 км від місця забруднення вниз за течією за умови відсутності нових забруднень на шляху руху води та при відповідних умовах турбулентності (швидкості, напрямку течії, температурному режиму) і адсорбційної здатності ґрунту.

Швидкість самоочищення залежить від багатоводності, швидкості течії води і вітру, що беруть участь у переміщуванні води у водоймі. В озерах і водосховищах вода очищується тим швидше, чим більші за об'ємом самі джерела води. У малих водоймах процеси самоочищення води здійснюються дуже повільно в результаті механічних, фізико-хімічних і біологічних процесів. При цьому забруднювачі, що потрапили, розбавляються водою водойми, важчі за воду речовини повільно осідають на дно, а органічні речовини окислюються завдяки розчиненому у воді кисню. Біохімічні процеси самоочищення водойми відбуваються в результаті життєдіяльності мікроорганізмів і розчиненого у воді кисню. При цьому аеробні процеси проходять здебільшого у верхніх шарах водних об’єктів, анаеробні – на її дні, куди кисень повітря не досягає. Внаслідок цих процесів органічні речовини розпадаються на менш складні, поступово мінералізуються.

Процесам самоочищення води сприяють прості організми (коловертки, рачки дафнії), які живляться бактеріями, і деякі рослинні організми, які живляться органічними речовинами. Крім того, мікроорганізми гинуть під впливом ультрафіолетових сонячних променів, що проникають у товщу води більше як на 1 м. Самоочищення відбувається у теплий період року. З погляду санітарії самоочищення води – дуже вигідне явище в природі, однак цей процес у відкритих водоймах не безмежний, у разі сильного і постійного забруднення самоочищення води недостатньо. Це часто буває під час безконтрольного скидання господарсько-фекальних і промислових стічних вод у водойми, призводить до великого накопичування мулу, що гниє, появи отруйних хімічних сполук, розвитку профітної флори та масової загибелі риби.

3. Згідно з Водним кодексом України, якість води оцінюють на основі нормативів екологічної безпеки водокористування та екологічних нормативів водних об'єктів. Чинні нормативи дають змогу оцінювати якість води при комунально-побутовому, господарсько-питному і рибогосподарському використанні.

Під якістю води розуміють характеристику її складу та властивостей, що визначають її придатність для конкретних видів використання. В Україні якість води питного призначення визначається нормативними документами. Зокрема, міждержавним стандартом ГОСТ 2874–82 “Вода питьевая. Генетические требования и контроль за качеством”.

До нормативної бази оцінювання якості води входять загальні вимоги до складу і якості води та значення ГДК речовин у воді водних об'єктів. Загальні вимоги визначають доступний склад і властивості води, які оцінюють найважливішими фізичними, узагальненими хімічними та бактеріологічними показниками. Встановлено два види нормативів. Санітарно-гігієнічні нормативи якості води (для потреб населення) та рибогосподарські нормативи. У зазначених нормативах науково обґрунтовано допустиму концентрацію забруднюючих речовин та показники якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні), які не впливають прямо або опосередковано на життя та здоров'я населення.