2) Планування розвитку туризму відбувається на місцевому, національному і міжнародному рівнях.

На місцевому рівні план розвитку більш деталізований і спеціалізований, ніж на національному, і істотно відрізняється від регіону до регіону.

Плани на національному рівні, представляючи розвиток туризму країни в цілому, повинні враховувати також специфіку окремих регіонів.

На міжнародному рівні плануванням розвитку туризму займаються різні міжнародні організації, чиї розробки мають рекомендаційний характер для країн-учасниць.

Наприклад, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) поєднує основні індустріальні країни світу, що також є основними туристськими країнами і по надходженнях від туризму, і по витратах їхніх громадян. ОЕСР не є чисто туристською організацією і не націлена на створення загальної економічної політики для країн-членів організації, але досліджує проблеми, готує прогнози, рекомендує методи, що повинні використовуватися для складання програм найкращого розвитку туризму в країнах-учасницях.

Міжнародний і внутрішній туризм у кожній країні базується на соціальній політиці, яка зв'язує плани туристського розвитку з планами соціально-економічного розвитку. Тому важливо визначити мети і ресурси політики розвитку туризму, оцінити вплив цієї політики на виробництво, споживання, що оточує і соціальне середовище. Однак треба відзначити, що політика в деяких секторах економіки, включаючи і туризм, часто не відпрацьовується індивідуально, а інтегрується в політику інших секторів економіки, наприклад у виробничу політику, політику платіжного балансу, планування землі і т.д.

Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дало багатьом країнам, окремі з яких навіть не відносяться до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку.

Матеріальною основою туристичного ринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки стає рекреаційно-туристичний комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.

12.Розробка політики та плану розвитку готельного підприємства

Складність формування стратегії розвитку полягає у тому, що при різних теоретико-методологічних підходах цей процес розглядається з конкретної позиції, а саме, формування стратегії як:

- процес осмислення;

- формальний процес;

- аналітичний процес;

- процес передбачення;

- ментальний процес;

- процес, що розвивається;

- колективний процес;

- реактивний процес;

- процес трансформації.

Підприємству індустрії гостинності у сучасних умовах важливо зосередити всю більшої уваги розвитку перспективного планування як інструменту централізованого управління. Таке планування, що охоплює період від 10 до 20 років (частіше 10-12 років) передбачає розробку загальних принципів орієнтації підприємства з перспективи (концепцію розвитку); визначає стратегічний напрям і програми розвитку, утримання і послідовність здійснення найважливіших заходів, які забезпечують досягнення поставленої мети. Перспективний планування допомагає приймати рішення з комплексним проблемам діяльності підприємства у міжнародному масштабі: визначення та напрямів і розмірів капіталовкладень і вибір джерел їх фінансування; впровадження технічних нововведень, і прогресивної технології; диверсифікація виробництва та відновлення продукції; форми здійснення закордонних інвестицій; вдосконалення організації управління з окремим підрозділам і кадрової политике.Оскільки оцінка перспектив за умов стихійного розвитку готельного ринку вкрай невизначена, в перспективному плануванні неспроможна орієнтувати готельну фірму для досягнення кількісних показників і тому зазвичай обмежується розробкою лише найважливіших якісних характеристик, конкретизируемых програми чи прогнозах. Через них здійснюється координація перспективних напрямів розвитку всіх підрозділів підприємства з урахуванням їхньої потреб і ресурсов.

У системі перспективного планування залежно від методологією й цілей зазвичай розрізняють довготривале планування і стратегічне планирование.У системі довгострокового планування використовується метод екстраполяції, т. е. використання результатів показників минулого періоду й з урахуванням постановки оптимістичних цілей поширення кілька завищених показників наступний період. Тут робиться розрахунок те що, майбутнє краще прошлого.

Стратегічне планування ставить за мету дати комплексне наукове обгрунтування проблем, із якими може зіштовхнутися підприємство у майбутньому періоді, і основі розробити показники розвитку підприємства на плановий період. Такий метод найбільш застосуємо для індустрії гостеприимства.

14.Система показників економічного і соціального розвитку індустрії гостинності.

До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що отримали розвиток в останні десятиліття, відносять:

1) поглиблення спеціалізації готельних і ресторанних закладів;

2) утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;

3) розвиток мережі малих підприємств;

4) впровадження в індустрію гостинності комп'ютерних технологій.

8. Перелік контрольних питань для ПМК (1-10 тем)

1. Предмет та зміст бізнес-планування, його роль в ринковій економіці

2. Соціально-економічна сутність бізнес-плану

3. Мета та задачі бізнес-планування в готельному та ресторанному бізнесі

4. Основні функції бізнес-планування: розробка загальної концепції, генеральної стратегії розвитку підприємства, планування, залучення грошових ресурсів та потенційних партнерів

5. Загальні вимоги, що пред’являються до складання бізнес-плану в сфері послуг. Підготовка до розробки та складання бізнес-плану.

6. Структура проекту. Бізнес-ідея проекту.

7. Розробка загальної стратегії інвестиційного проекту.

8. Основні розділи бізнес-плану готельного підприємства.

9. Внутрішнє та зовнішнє середовище готельного та ресторанного бізнесу.

10. Основні напрямки державної політики розвитку готельного та ресторанного бізнесу в Україні.

11. Планування розвитку сфери послуг на національному та регіональному рівнях.

12. Розробка політики та плану розвитку готельного підприємства.

13. Оцінка туристичного потенціалу регіону.

14. Система показників економічного і соціального розвитку індустрії гостинності.

15. Оцінка кон’юнктури ринку послуг. Загальна структура попиту.

16. Прогноз основних показників ринку готельних та ресторанних послуг.

17. Фактори, що впливають на величину, структуру та динаміку попиту на готельні та ресторанні послуги.

18. Визначення ємності ринку готельних та ресторанних послуг.

19. Загальні та специфічні фактори розвитку ринку послуг.

20. Сегментування ринку готельних та ресторанних послуг.

21. Цільовий сегмент ринку та позиціонування товарів та послуг індустрії гостинності.

22. Можливі ринкові стратегії розвитку готельного підприємства.

23. Конкурентне середовище підприємства готельного та ресторанного бізнесу.

24. Види конкуренції і характеристика типів ринків готельних та ресторанних послуг.

25. Реакція конкурентів на зміну бізнес-поведінки організації на ринку послуг.

26. Аналіз впливу факторів конкурентного середовища готельного підприємства.

27. Розробка маркетинг-плану підприємства сфери послуг.

28. Вивчення споживачів готельно-ресторанних продуктів (послуг) підприємства та їх поведінки на ринку.

29. Аналіз ринкових можливостей готельного підприємства.

30. Аналіз форм та каналів збуту готельних та ресторанних послуг.

31. Оцінка методів ціноутворення на послуги підприємств готельного та ресторанного бізнесу.

32. Дослідження заходів по просуванню готельних послуг на ринку.

33. Вибір «ніші» (найбільш сприятливого сегменту) ринку послуг.

34. Життєвий цикл готельної послуги, основні етапи.

35. Формування товарної політики готельного підприємства. Порядок розробки асортименту основних та додаткових послуг.

36. Етапи формування цінової політики підприємства.

37. Розробка стратегії ціноутворення на готельні та ресторанні послуги.

38. Методи встановлення цін на товари і послуги готельного та ресторанного бізнесу.

39. Калькулювання собівартості продукту підприємства готельного та ресторанного бізнес.

40. Організаційний план готельного підприємства.

41. Правове забезпечення організації.

42. Можливості зниження ризиків. Оцінка ефективності методів управління ризиками.

43. Програма страхування від ризиків.

44. Фінансовий план. Необхідність фінансового прогнозу.

45. Прогноз обсягів реалізації готельних та ресторанних послуг на ринках збуту.

46. Стратегія фінансування. Розрахунок показників самоокупності та рентабельності готельного підприємства.

47. Критерії оцінки інвестиційного проекту. Термін окупності (ефективність інвестицій).

48. Презентація бізнес-плану (інвестиційного проекту).

49. Варіанти підвищення ефективності презентацій бізнес-планів.

50. Схема проведення переговорів.

31. ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ

Фактори формування ціни на послуги

Ціноутворюючими факторами є:

- вартість (собівартість) виробництва послуг і нормативний доход підприємства;

- рівень і динаміка конкуруючих цін;

- співвідношення попиту та пропозиції на послуги на ринку.

До витрат підприємства входять витрати на заробітну плату персоналу, оренду службового приміщення, зв'язок, електроенергію, комунальні послуги, амортизацію устаткування, маркетинг, рекламу, відрядження, представницькі заходи, сплату внесків, зборів, податків і ін. Частина доходів у виді прибутку направляється на формування фондів розвитку, заохочення, резервного фонду.

Остаточний рівень цін визначається співвідношенням попиту та пропозиції.

Ціни складаються стихійно під впливом закону попиту та пропозиції.

Поки попит перевищує пропозицію, ціни постійно ростуть, але як тільки пропозиція перевищить попит, ціни починають знижуватися.

Відомо, що попит ніколи не є стабільним. Він коливається під впливом різних факторів: привабливості і якості послуг, сезону, моди, платоспроможності. Внаслідок цього і ціни відповідно до коливань попиту виявляють велику еластичність.

Попит на послуги є головним регулятором рівня цін, тому його прогнозування повинне стати найважливішою умовою вироблення ефективних цін.

Усі ціноутворюючі фактори повинні враховуватися в методах формування цін на туристичні послуги, а саме:

- врахування собівартості і маржинальної націнки визначається як витратний метод;

- врахування рівня конкуруючих цін розглядається як конкурентний метод;

- врахування співвідношення попиту та пропозиції вважається кон'юнктурним методом.

У практичній роботі з формування цін варто користатися трьома зазначеними методами. Відмова від кожного з них може привести до значних втрат. У той же час їх максимальне використання дозволить підприємству проводити ефективну цінову політику.

Політика цін на туристичні послуги

Остаточно ціни складаються під впливом попиту, але вони, у свою чергу, можуть і повинні регулювати споживчий попит, прискорювати або сповільнювати реалізацію послуг.

Основними засобами політики цін служать диференційовані ціни і різні знижки і націнки.

Політика цін повинна бути гнучкою, еластичною, враховувати коливання в співвідношенні попиту та пропозиції і при будь-якій ситуації забезпечувати туристичній фірмі рентабельність. Так, наприклад, при збільшенні попиту на запропоновані послуги підприємству вигідно застосувати більш високі ціни, зняти знижки, що раніше пропонувалися, і в такий спосіб збільшити свій чистий доход, і, навпаки, при падінні попиту підприємство змушене піти на застосування мінімальних цін або різних знижок для того, щоб стимулювати додатковий попит.

Політика цін проводиться також через так звані довідкові, базисні, чи конфіденційні, контрактні ціни.

Довідкові ціни – ціни, що публікуються і широко розрекламовані в тарифних довідниках, каталогах і інших інформаційно-довідкових виданнях. Це – максимальні ціни, що використовуються для роздрібного продажу готельних і інших туристичних послуг.

Довідкові, базисні (конфіденційні), контрактні ціни, опубліковані в рекламних матеріалах або зафіксовані в договірних документах, не можуть бути змінені в однобічному порядку, за винятком обговорених випадків, і дійсні на весь період, оголошений у відповідних документах. Зміни вносяться в тарифні довідники або рекламні матеріали, що випускаються на новий календарний період.

Формування цін на послуги туризму відбувається на двох рівнях.

Перший рівень визначає стратегію ціноутворення. Він виявляється через сукупність цін, що підлягають опублікуванню в каталогах, у брошурах, путівниках і інших спеціальних друкованих виданнях. Ці ціни торкають питання позиціювання послуг і товарів, їхньої вартості, довгострокового прибутку на вкладений капітал, а також перспективи розвитку галузі, положення на ринку.

На другому рівні ціноутворення відбиває формування ціни продажу в майбутньому періоді.