Економічні Правові Політичні Соціальні Технологічні

22) Стратегія - програма, план, генеральний курс суб'єкта управління для досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяльності.

Стратегія - це план управління фірмою, спрямований на закріплення її позицій на ринку, задоволення попиту споживачів і досягнення поставлених цілей.

Головним завданням розробки стратегії є досягнення підприємством конкурентних переваг і рентабельності.

Стратегії класифікуються як:

- корпоративні стратегії (стратегії, які є загальними для підприємства). Наприклад, стратегія вдосконалення якості обслуговування тих, хто проживає у готельному комплексі;

- стратегії за напрямами діяльності підприємства (стратегія бізнесу). Наприклад, в готельних комплексах сферою діяльності є використання номерного фонду, виготовлення продукції масового харчування й надання додаткових послуг (туристичне обслуговування, надання послуг перукарні, обмінного пункту валют, ксерокопіювання, торгівля промисловими товарами, надання транспортних послуг тощо);

- функціональні стратегії, прикладом яких можуть бути стратегія маркетингу, стратегія проведення наукових досліджень, стратегія управління персоналом, стратегія ресурсозбереження тощо.

24) Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.

Зокрема, розрізняють такі види конкуренції:

цінова — конкуренція, що здійснюється через зниження цін;

нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

олігополістична — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.

23) Конкуренцію можна умовно розділити на добросовісну конкуренцію і недобросовісну конкуренцію.

Основними методами сумлінної конкуренції є:

- Підвищення якості продукції;

- Зниження цін ("війна цін");

- Реклама;

- Розвиток до-і післяпродажного обслуговування;

- Створення нових товарів та послуг з використанням досягнень НТР і т.д.

Основними методами недобросовісна конкуренція є:

- Економічний (промисловий) шпигунство;

- Підробка продукції конкурентів;

- Підкуп і шантаж;

- Обман споживачів

- Махінації з діловою звітністю;

- Валютні махінації;

- Приховування дефектів і т.д.

20) Сегментація ринку - розподіл ринку на чіткі групи покупців, для кожної з яких потрібні індивідуальний маркетинговий підхід і різні продукти та комплекси.

Об'єктом сегментації є

споживач. Мета сегментації - створення сприятливих умов для споживача та скорочення витрат готелю. Плюси сегментації ринку:

1) краще уявлення про те, що хоче споживач і яка в нього мотивація при виборі продукту;

2) можливість вибрати найбільш прибутковий цільовий ринок і тим самим отримати більше прибутку від продажів;

3) можливість підвищити свою конкурентоспроможність за рахунок вивчення стратегії конкурентної боротьби на конкретних ринках;

4) направлення сил і ресурсів тільки на перспективні проекти для їх більш ефективного освоєння;

5) отримання великих результатів від роботи менеджерів і маркетологів в результаті високого ступеня їх орієнтації на вимоги конкретних сегментів ринку;

6) можливість вибору маркетингової політики, що при правильному виборі має призвести до оптимізації маркетингових витрат.

Сегментація ринку дає можливість дізнатися більше про окремі властивості та характеристики окремих ринків. Для кращого просування свого товару готельного менеджменту необхідно знати якомога більше про пристрасті, вимоги, культурі, а іноді і про характер своїх клієнтів. Наприклад, японські туристи вибирають готель, найбільш відповідає їх культурним особливостям.

Сегментація ринку здійснюється в три етапи.

1. Сегментація ринку (розподіл ринку на частини) та її критерії.

Культурно-географічні критерії.

Соціально-економічні критерії.

Поведінковий і психологічний критерії.

Віковий критерій.

2. Вибір цільового ринку.

1) кількісні параметри

сегмента, які повинні легко вимірюватись (потенційний обсяг доходу, чисельність покупців). Такий вид інформації дуже цінний для менеджменту готелю;

2) наявність доступу у готелі до сегмента.

Необхідно враховувати, якими каналами готель може скористатися при реалізації свого товару;

3) наявність реальної можливості освоїти сегмент. На даному етапі необхідно визначитися зі своїми можливостями і встановити, які додаткові ресурси і кошти можуть знадобитися для реалізації проекту;

4) отримання доходів при реалізації проекту;

5) визначення кількості конкурентів в даному сегменті. Це допоможе виявити, які і чиї інтереси будуть ущемлені в разі виходу готелю на певний сегмент. Така інформація допоможе надалі спрогнозувати реакцію конкурентів і правильно оцінити власні сили в конкурентній боротьбі;

6) перспективність обраного сегмента.

3. Організація позиціонування.

13) Всесвітня туристична організація (WTO-UN) визначає туристичний регіон як

територію, яка має в наявності мережу спеціальних споруд та послуг,

необхідних для організації відпочинку, дозвілля чи оздоровлення туристів. [4]

Тобто, туристичний регіон може розвивати у себе туризм лише в тому

випадку, якщо він має всі необхідні ресурси для перебування у ньому туристів.

Ці наявні та доступні ресурси створюють так званий туристський потенціал.

Відмінність потенціалу від ресурсу в тому, що потенціал достатньо чітко

пов'язаний з конкретною задачею, для рішення якої він визначається, в той час

як зв'язок ресурсу з конкретним користувачем не є настільки визначеним.

Таким чином, туристський потенціал

об'єкту або території - це сукупність належних до нього природних та

створених людиною явищ, умов, можливостей та засобів, придатних до

формування туристського продукту та здійснення відповідних турів, екскурсій

та програм

Туристський потенціал включає в себе багато компонентів, які доцільно

буде поділити на такі основні групи: природнокліматичні компоненти (клімат,

ландшафт, екосистеми), культурно-історичні ресурси (культурно-історична

спадщина, витвори мистецтва, археологічні цінності, традиції, етнос),

інфраструктура, матеріально-технічна база.

18) Ємність ринку — це можливий обсяг реалізації товару (конкретної продукції підприємства) при певному рівні і співвідношенні цін за певний проміжок часу. Є.р. характеризується розмірами попиту населення і величиною товарних пропозицій і вимірюється як у натуральних, так і у грошових показниках. Знати Є.р. важливо, тому що це відіграє основну роль при визначенні виробничої програми фірми. Існує ціла низка методів розрахунку цього показника.

Знаючи ємність ринку та тенденції його зміни, можна оцінити перспективи того чи іншого ринку при його освоєнні. Найбільш об'єктивним показником діяльності фірми є частка ринку. Вона відображає результати діяльності фірми і визначається наступним чином:

Зростання ринкової частки вказує на збільшення економічної стійкості фірми, так як зростає норма одержуваної фірмою прибутку.

Ємність споживчого ринку готельних послуг

Показник ємності споживчого ринку готельних послуг регіону (міста) визначається загальною сумою інвентарних готельних місць усіх готелів (Г):

Е гр = Г1 + Г2 + Г3 + ... + Гn,

де Е гр - ємність готельного ринку.

Ємність готельного ринку поділяється на дві частини - затребувану і незатребувану.

Затребувана частина ринку готельних послуг (+ ЄДР) визначається сумою зайнятих ліжкомісць (3) у всіх готелях, що утворюють місткість ринку цих послуг:

+ Е гр = 31 +32 +33 + ... + Зn.

Незатребувана частину ринку готельних послуг (- ЄДР) визначається сумою незатребуваних ліжкомісць в кожному готелі (Н), що утворюють єдиний ринковий простір:

- Е гр = Н1 + Н2 + Н3 + ... + Нn.

Таким чином, можна визначити затребувану і незатребувану частини ємності готельного ринку досліджуваного регіону.

17) На величину попиту, його структуру і динаміку впливають численні фактори економічного, соціального і технологічного характеру. Попит на товар, наприклад, може збільшуватися в результаті реклами, зміни дизайну готелю або ресторану або смаків покупців. Незважаючи на це, необхідно зазначити, що покупець в першу чергу цікавиться тим, скільки коштує товар, який він хоче придбати, порівнюючи свої бажання зі своїм доходом. Це означає, що попит на певне благо в основному залежить від цін на товари та від доходу, який виділяється покупцем на споживання. Між ринковою ціною товару і тим його кількістю, на яке пред'являється попит, завжди існує певне співвідношення. Висока ціна товару обмежує попит на нього, зменшення ціни на цей товар, як правило, обумовлює зростання попиту.

15) Кон'юнктура - економічна ситуація на ринку в певний момент часу як результат взаємодії факторів і умов, що визначають співвідношення попиту і пропозиції на туристичні послуги, а також рівень і динаміку цін на них. Кон'юнктура туристичного ринку формується і розвивається під впливом багатьох факторів, серед яких особливо слід виділити економічні, політичні, соціальні, науково-технічні та ін.

Кон'юнктуру туристичного ринку характеризують:

- Співвідношення попиту та пропозиції туристських послуг;

- Рівень цін;

- Стан конкуренції та бар'єри для входу на ринок;

- Ступінь державного регулювання даного ринку;

- Комерційні умови реалізації туристських послуг;

- Наявність сезонних коливань попиту та інші параметри.

Основні методичні вимоги до оцінки кон'юнктури зі

стоять в наступному:

Про облік загального взаємозв'язку явищ економічного життя, Q тенденції розвитку кон'юнктури на одних ринках не можна механічно переносити на інші, навіть суміжні туристські ринки;

- Нестійкість кон'юнктури, відсутність стабільності на ринках обумовлюють необхідність забезпечення постійного та безперервного спостереження за ринками;

- Вивчення кон'юнктури туристського ринку повинне здійснюватися в певній послідовності.