Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Синтетичний облік виробничих запасів ведеться на рахунках другого класу.

Сутність аналітичного обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей по номенклатурних номерах відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються по їх кількості та вартості.

Облік надходження виробничих запасів

Виробничі запаси на підприємство можуть надходити шляхом:

1. придбання за платню

2. виготовлення власними силами підприємства

3. внесення в статутний капітал підприємства

4. безоплатного отримання

5. у результаті обміну

Синтетичний облік надходження виробничих запасів

Придбання запасів за платню

Придбано паливо на суму 15000 грн, оплата безготівкова, за фактом отримання.

631 203

12500

31

15000 644 641

2500 2500

Виготовлення виробничих запасів власними силами

Первинною вартістю запасів, виготовлених власними силами, є їх собівартість.

23 207 23 201

Внесення запасів в статутний капітал підприємства

40 46 203

15000 5000

Наприклад, статутний капітал сформовано трьома засновниками в сумі 15000 грн, внесок кожного 5000 грн., один із засновників вніс свою частку певною кількістю дизельного палива

Безоплатне отримання виробничих запасів

79 719 20

10000 10000

рахунок 719 – інші доходи операційної діяльності

Оприбутковування надлишків ТМЦ, виявлених при інвентаризації –

Дт 20 Кт 719 на суму ТМЦ

Аналітичний облік надходження виробничих запасів

Основними типовими документами по оприбутковуванню матеріалів є: накладні, ТТН, прибутковий ордер, Акт прийому матеріалів тощо.

Матеріали, які поступають на склад, перевіряють на відповідність за якістю і асортименту.

Якщо розбіжностей не виявлено, матеріал приймають. Існує два способи оформлення оприбуткування матеріалів:

1. безпосередньо на документі постачальника ставиться штамп прийому, підпис матеріально відповідальної особи;

2. через виписування прибуткового ордера – форма М-4.

Якщо виявлені розбіжності, а також для матеріалів, які поступили без платіжних документів, оформляють Акт прийому матеріалів (типова форма М-7). Акт оформляється в двох екземплярах комісією, що призначається керівником, у складі завідуючого складом, представником відділу постачання, обов'язково – представник постачальника, при його відсутності – представник незацікавленої організації. Акт є підставою для оприбутковування матеріалів, прибутковий ордер в цьому випадку не оформляється. При отриманні вантажу із залізничної станції перевіряється пломбування вагону, при порушеннях складається комерційний акт – підстава для пред'явлення претензій в залізниці.

Під час вступу матеріалів на склад без документів відділ постачання виписує наказ про прийом вантажу без документів.

Для отримання матеріалів покупець зобов'язаний видати своєму експедитору (постачальнику) довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей по типовій формі М-2 або М-2б (термін дії 10 днів), яка повинна бути зареєстрована у Журналі реєстрації довіреностей (форма М-3). Це бланк суворої звітності, тому необхідним є організація суворого контролю за своєчасним оприбутковуванням матеріалів і поверненням невикористаних довіреностей.

При покупці дрібних ТМЦ (канцелярські товари) за готівковий розрахунок підзвітна особа зобов'язана здати ТМЦ на склад, а комірник на рахунку постачальника зобов'язаний поставити відмітку про дату і номер прибуткового ордера, підпис.

На матеріали постачальник також виписує рахунки-фактури, які надходять покупцю або з ТМЦ одночасно, або поштою. Фінансовий відділ або бухгалтерія зобов'язана стежити за своєчасною оплатою рахунків постачальників. Якщо рахунків-фактур немає, ці поставки називаються невідфактурованими і враховуються в бухгалтерії окремо.

Під час надходження на склад ТМЦ з власного виробництва вони прибуткують за допомогою накладної-вимоги М-11 в двох екземплярах (для здавальника і для приймальника).

Для обліку і контролю оприбутковуваних запасів призначений Журнал обліку вантажів (М-1), що надійшли, в якому реєструються всі документи, що підтверджують надходження запасів на підприємство.

Аналітичний складський облік матеріалів

Сортовий, кількісний і оперативно-технічний облік матеріалів на складі проводиться за допомогою карток складського обліку матеріалів М-12. Записи в картках ведуть матеріально відповідальних осіб на підставі первинних документів. Сортовий облік матеріалів на складах можна вести також в книгах обліку. Облік організовано по видах об'єктів, по місцях зберігання, по кількості. Кожному вигляду ТМЦ привласнюється номенклатурний номер, який дублюється у всіх первинних документах. Перші три цифри – номер рахунку і субрахунку, наступні дві – номер групи ТМЦ, інші – порядковий номер матеріальних цінностей в групі. По цих номерах звіряють дані оперативного складського і аналітичного бухгалтерського обліку.

Комірник є матеріально відповідальною особою, договір про повну матеріальну відповідальність оформлюється у письмовій формі. Комірник щодня зобов'язаний записувати всі операції отримання і витрачання ТМЦ з відміткою про залишки ТМЦ по номенклатурних номерах. Комірник або завідуючий складом зобов'язаний повідомляти відділ постачання і плановий відділ про порушення норм запасів матеріалів і наявність матеріалів, які не використовуються тривалий час.

Комірник зобов'язаний у встановлені дні (не рідше 1 разу на тиждень) здавати первинні документи по приходу й витраті виробничих запасів в матеріальний відділ бухгалтерії по встановленому реєстру - форма М-13.

Якщо облік запасів ведеться по оперативно-бухгалтерському методу, то завідуючий складом (комірник) зобов'язаний надавати в бухгалтерію у встановлений термін Відомість обліку залишків матеріалів на складі. Сутність оперативно-бухгалтерського методу полягає в тому, що в картках, відкритих по номенклатурних номерах, записи ведуться позиційним способом, тобто в кожному рядку на підставі первинних документів указується прихід або витрата матеріалів, а в спеціальній графі виводиться залишок матеріалів. Це дозволяє комірнику у будь-який момент надавати оперативні дані про залишки матеріалів.

Облік вибуття виробничих запасів

Вибуття запасів відбувається у випадках:

1. відпустка у виробництво;

2. продаж;

3. безвідплатна передача;

4. внесення до статутного фонду інших підприємств;

5. списання у зв'язку з порчей, розкраданнями;

6. списання унаслідок відсутності можливості отримання вигоди (неможливості продати або використати у виробництві), тобто у зв'язку з невідповідністю критерію активу.

Синтетичний і аналітичний облік відпустки виробничих запасів у виробництво. Вартість відпущених у виробництво запасів відносять на витрати звітного періоду. Для узагальнення інформації витрат підприємства використовують рахунки класу 8 Витрати” по елементах” і класу 9 “ Витрати діяльності”.

Відпустка матеріалів для виробництва готової продукції -

20 23

Відпустка матеріалів на загальногосподарські потреби –

20 91

Відпустка матеріалів на адміністративні потреби і збут

20 92 20 93

Примітка: при використовуванні рахунків класу 8 кореспонденція наступна

20 80 23, 91, 92, 93

Відпустка матеріалів у виробництво оформлюється:

- лімітно-заборними картками (М-8, М-9, М-28, М-28а) при постійній відпустці матеріалів;

- вимогами-накладними на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів (М-11) при одноразовому відпуску.

Лімітно-заборні картки заповнюються планово-виробничим відділом на місяць і візуються відділом постачання, містять інформацію про плановий місячний ліміт відпустки певного матеріалу даному цеху або ділянці, виходячи з норм витрати і виробничої програми цеху (ділянки), з урахуванням залишків матеріалу на кінець місяця. ЛЗК складаються у двох екземплярах: для цеху і для складу, бажано різного кольору. Завідуючий складом або комірник відзначає кількість відпущеного матеріалу в обох екземплярах і прораховує залишок невикористаного ліміту. Факт відпустки підтверджується двома підписами: комірника і одержувача матеріалу. ЛЗК здаються в бухгалтерію після закінчення місяця або при використовуванні ліміту.

Внутрішнє переміщення матеріалів з складу на склад, здача відходів виробництва на склад, повернення невикористаних матеріалів оформляється накладною-вимогою М-11.

При відпустці запасів понад встановлений ліміт або при заміні запасів одного вигляду на іншій використовується Акт-вимога на заміну (додаткова відпустка) матеріалів за формою М-10.

Синтетичний та аналітичний облік вибуття виробничих запасів

Реалізація виробничих запасів

Приклад - Підприємство реалізувало матеріалів на суму 120 грн., у тому числі ПДВ 20 грн, облікова ціна матеріалів 90 грн.

Д .201 К Д 943 К Д 712 К Д 361 К

1. вартість матеріалів (облікова ціна) списується на собівартість реалізованих оборотних активів. Рахунок 943 – собівартість реалізованих виробничих запасів.

2. пред'являється рахунок покупцю і признається дохід від реалізації запасів (за ціною продажу з ПДВ). Рахунок 712 – дохід від реалізації інших оборотних активів.

3. з доходу виключається сума ПДВ

4. собівартість запасів списується на фінансовий результат

5. доходи від реалізації за вирахуванням ПДВ списуються на фінансовий результат

6. визначається прибуток Д 79 До 44 або збиток Д 44 До 79 від реалізації запасів. В даному прикладі отриманий прибуток 10 грн.

Аналітичний облік реалізації запасів: при відпустці матеріалів з складу оформляється вимога-накладна на відпустку (внутрішньо переміщення) матеріалів (М-11) або накладна на відпустку товарно-матеріальних цінностей (М-20). Відпустка матеріалів на сторону проводиться на підставі договорів та нарядів за наявності письмового дозволу керівника, за наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (М-2 або М-2б), виписаної покупцем. Бухгалтерія виписує рахунок-фактура і податкову накладну.

Оцінка запасів при вибутті

П(С)БО 9 рекомендується при вибутті запасів керуватися одним з методів:

1. Ідентифікована вартість. Це метод, при якому здійснюється облік в кількісно-сумарному виразі, кожна одиниця товару має свій номер (код) і списується за відповідною їй собівартістю. Тобто запаси при вибутті оцінюються по первинній вартості кожної одиниці запасів. Маючи достатній ступінь автоматизації на підприємстві, дуже вигідно використовувати цей метод, оскільки він найбільш точно надає інформацію про фінансові результати. Застосовується часто, особливо в оптовій торгівлі.

2. Середньозважена вартість. Суть метод полягає в тому, що списання однорідних запасів здійснюється по середньозваженої вартості, яка визначається розрахунковим методом: шляхом розподілу сумарної вартості залишку запасів на початок місяця і вартості запасів, отриманих в звітному місяці, на їх сумарну кількість на початок місяця і отримані цього місяця.

3. Метод ФІФО. Суть методу – списуються однакові запаси з різною первинною ціною в такій же послідовності, як вони отримувалися. Перший прийшов – перший пішов. В умовах інфляції даний метод дозволяє зберегти рівень рентабельності продажу по відношенню до товарообігу і рентабельність виробництва при умові, якщо ціна реалізації росте пропорційно зростанню ціни придбання. Це можливо забезпечити тільки в тому випадку, якщо товари затребувані ринком. З технічної точки зору метод ФІФО є зручним у сфері виробництва і торгівлі за умови застосування автоматизації обліку.

4. Метод ЛІФО. Дзеркальне відображення методу ФІФО. Списання запасів здійснюється в послідовності, зворотній послідовності їх надходження. Перший прийшов – останній пішов. В умовах інфляції метод покликаний надавати можливість зменшення прибутку, оскільки в податковому обліку при визначенні прибутку до складу валових витрат включається собівартість реалізованих товарів за даними бухгалтерського обліку. Зменшення прибутку (відповідно податку на прибуток) – явище тимчасове. Коли дійде черга до списання перших запасів (найдешевших), сума прибутку буде невідповідний велика. Таким чином, метод ЛІФО надає не зменшення податку на прибуток, а його відстрочення. Привабливість методу ЛІФО знижується ще тим, що за підсумками року при складанні фінансової звітності в Примітках до фінансової звітності необхідно привести інформацію про методи оцінки запасів, а при використовуванні методу ЛІФО - розрахувати різницю між вартістю запасів на дату балансу і якнайменшою вартістю, обчисленою із застосуванням інших методів.

5. Для роздрібної торгівлі передбачений метод обліку за цінами продажу. Це метод розрахунку середньої націнки. Собівартість реалізації товарів визначається як різниця між роздрібною ціною і сумою націнки. Сума націнки дорівнює відношенню суми залишку націнок на початок місяця і націнки на отриманий товар до суми залишку товарів на початок місяця і роздрібної ціни отриманих товарів.

6. Метод нормативних витрат, який заснований на застосуванні норм витрати на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством. При цьому враховуються нормативний рівень використовування запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Списання запасів у зв'язку з їх передачею в статутний капітал іншого підприємства.

Приклад: підприємство внесло до статутного фонду іншого підприємства матеріали вартістю 1000 грн.

1. Передані матеріали до статутного фонду Д 14 К 20 Сума 1000 грн.

2. Нараховано податкове зобов'язання по ПДВ Д 949 К 641

Списання запасів у результаті безоплатної передачі

На суму безвідплатно переданих запасів Д 949 К 20

Відображається податкове зобов'язання по ПДВ, виходячи із звичайних цін Д 949 К 641

Списання виробничих запасів з балансу у зв'язку з їх розкраданням або псуванням

Облікова вартість бракуючих виробничих запасів списується:

Д 947 (946) К 20

Одночасно суми недостач і втрат від псування цінностей до ухвалення рішення про конкретних винуватців зараховуються на забалансовий рахунок 072 «Невідшкодовані недостачі і втрати від псування цінностей».

Після встановлення осіб, зобов'язаних відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (по Д рахунки 375) і доходу звітного періоду (по До рахунки 716 «Відшкодування раніше списаних активів») - на суму, що підлягає відшкодуванню з урахуванням ПДВ).

Одночасно із забалансового обліку списується сума недостачі (по До рахунки 072).

Облік запасів в бухгалтерії

В бухгалтерії підприємства первинні документи по руху запасів піддаються обробці: таксируються, проставляються облікові шифри видів операцій, постачальників і ін., групуються по видах операцій, джерелах надходжень або напрямах відпустки (витрати) запасів, по кореспондуючих рахунках. Наприкінці звітного місяця на підставі даних первинних документів проводяться записи в регістри бухгалтерського обліку.

При журнальній формі обліку підсумкові дані по приходу і витраті запасів по синтетичних рахунках (субрахункам) записуються у Відомість 5.1. Відомість ведеться в розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і витрачання. У відомості визначаються сума і середній відсоток ТЗР, а також фактична собівартість витрачених (вибулих) запасів (якщо застосовується метод вибуття по середньозваженій вартості).

Записи у Відомості 5.1 здійснюються на підставі документів (звітів), що узагальнюють надходження запасів на складі, цеху, ділянки і їх витрачання, вибуття з місць зберігання за звітний місяць.

Підсумкові кредитові дані Відомості 5.1 заносяться в розділ 2 Журнали 5 (підприємства, які не застосовують рахунок класу 8) або 5А (для підприємств, що застосовують рахунки класів 8 і 9 одночасно).

З журналів підсумкові записи заносять в Головну книгу по кожному рахунку окремо.

Вартість виробничих запасів, призначених для споживання підприємством в ході нормального операційного циклу, відображається в розділі 2 Активи Балансу в статті «Виробничі запаси», рядок 100.

Оцінка запасів в балансі.

В бухгалтерському обліку і звітності виробничі запаси відображаються по якнайменшій з двох оцінок: первинної вартості або чистої реалізаційної вартості.

Чиста вартість реалізації = Очікувана ціна реалізації – Очікувані витрати на завершення їх виробництва і збут.

По чистій вартості реалізації запаси відображаються, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані, застаріли або іншим способом втратили спочатку очікувану вигоду від їх використовування.

В цьому випадку проводиться зниження ціни запасів з віддзеркаленням різниці (первинна вартість мінус чиста реалізаційна вартість) у складі витрат звітного періоду (за Д 946 або за Д 947).