Приклади розгорнутого діагнозу:

1) Шизофренія, шубоподібний тип плину, параноїдна форма, синдром Кандинського-Клерамбо.

2) Епілепсія внаслідок черепно-мозкової травми. Середньої частоти генералізовані великі судомові припадки з помірковано вираженими змінами особистості та інтелекту епілептичного типу.

3) Психопатія, експлозивна форма, декомпенсація.

9. Лікування.

Викладаються основні принципи лікування захворювання у наступному порядку:

- медикаментозне лікування (групи препаратів, їхнє можливе сполучення);

- фізіотерапевтичні процедури;

- реабілітаційні впливи. Описують систему реабілітаційних впливів, вказується лікувальний режим, види зайнятості у відділенні, методи психо- та соціотерапії (трудотерапія, культтерапія, бібліотерапія та інш.).

10. Профілактика.

Викладається система соціальних, психогігієнічних та медичних засобів, спрямованих на збереження і зміцнення нервово-психічного здоров'я та попередження подібних захворювань ( первинна профілактика).

Потім приводяться рекомендації, які попереджають подальший розвиток захворювання даного хворого, спрямовані на недопущення повторних приступів хвороби (вторинна профілактика). У зв'язку з цим звертається увага на особливості підтримуючого амбулаторного лікування, режим праці і відпочинку, фізкультури, виключення алкоголізації, психогенії та інші.

11. Прогноз хвороби.

Передбачається три основних аспекти прогнозу захворювання:

- прогноз відновлення функцій і одужання (припущення про ступінь відновлення порушених функцій, про можливість повного чи часткового відновлення здоров'я);

- прогноз соціально-психіатричний - обґрунтоване припущення про можливу реабілітацію психічно хворого, відновлення його соціального статусу і положення у суспільстві;

- прогноз трудовий - обґрунтоване припущення про майбутню працездатність хворого з визначенням форми праці (доступної, нешкідливої при його стані здоров'я), про доцільність направлення на МСЕК з орієнтованою думкою про групу інвалідності.

12. Эпікриз.

Эпікриз являє собою короткий лікарський висновок про захворювання даного хворого з викладом усіх його особливостей. Эпікриз не повинен механічно повторювати усі відомості, що містяться в історії хвороби, а повинен викласти найбільш важливі для діагнозу і лікування факти. У ньому повинні бути основні скарги хворого, охарактеризований розвиток захворювання (анамнез хвороби), дані об'єктивного і лабораторно-інструментального дослідження, що відбивають основні риси патологічного процесу, а також короткі відомості про перебіг хвороби під час курації, стан хворого до кінця курації, трудовий прогноз, рекомендації про подальший режим хворого, його лікуванні і профілактичні заходи.

Методика дослідження та оцінки психічного стану хворого

Розділ "психічний стан" варто викладати описово, не використовуючи психіатричні терміни, і не даючи оцінок і тлумачень змінам, що виявляються у хворого. Необхідно привести картину хвороби конкретного хворого з ретельним описом усіх проявів психічного розладу з усіма властивими цьому розладу особливостями. Тут є аналогія з загальнотерапевтичним обстеженням: терапевти не допускають констатації типу "печінка циротична", а описують особливості органа ("печінка ущільнена, збільшена, м’якобугриста"), оскільки визначення "циротична" - оцінка стану, тобто висновок лікаря про стан органа, а не його характеристика.

Обов'язкової для усіх випадків схеми викладу психічного статусу немає і не може бути. Кожен психіатр розмовляє з хворим по-своєму. Важливо, щоб опитування не було стандартним. Разом з тим, виклад проводять у визначеній послідовності. Опис психічного стану треба завжди починати із найголовнішого - з найбільш істотних проявів хвороби, що виражають основну тенденцію в її розвитку.