- •Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.
- •Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а захiднi країни активно використовували асигнування, що надавалися сша вiдповiдно до "Плану Маршалла".
- •3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.
- •Четвертий п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства України на 1946-1950 рр.
- •Голод 1946 -1947 рр.
Відбудовчі процеси у господарстві
Відбудова розпочалася з визволенням українських земель.
Відбудова народного господарства в Україні ускладнювалася наступними причинами.
Умовами відбудови зруйнованого народного господарства України були:
командно-адміністративні методи;
державна соціалістична власність;
панування колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві;
повна відсутність економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;
тотальний ідеологічний контроль.
Відбудова народного господарства здійснювалась у напруженій міжнародній обстановці (почалися ,"холодна війна" і гонка озброєнь).
В Україні відновилися репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА.
Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну. З України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150.
Союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту.
Союзне керівництво виділило 24% загальної суми в 75 млрд крб, призначених на відбудову всіх радянських територій, а матеріальні збитки України в роки війни становили 42% загальних збитків СРСР. .
Різко скоротилася чисельність людських ресурсів. Демографічні втрати України протягом січня 1941 р. – липня 1945 р. становили більш як 22% загальної кількості населення. Навіть у 1950 р. населення України становило 36,6 млн душ, тоді як 1940 р. - 41,3 млн.
Гостро бракувало кваліфікованих кадрів. Погіршився якісний склад робітничого класу, адже чимало висококваліфікованих робітників загинуло.
Широко залучалися до тяжкої праці жінки й підлітки. У 1947 р. У вугільній та металургійних галузях промисловості працювало 35% жінок. На багатьох роботах використовувалася праця підлітків. Все це призводило дo травмування, каліцтв, людських втрат на виробництві.
Вироби для задоволення елементарних побутових потреб не виготовлялися взагалі або вироблялись у мізерних кількостях.
Повільно відбувалася відбудова сільського господарства.
Карткова система, яка існувала до 1947 р., забезпечувала лише напівголодне існування населення.
Суттєво ускладнився процес відбудови в Україні голодом 1946 – 1947 рр.
Відмінність відбудови народного господарства України від відбудовчих процесів у Західній Європі:
Різниця відбудовних процесів буда зумовлена різними:
пріоритетами і метою,
стартовими умовами,
шляхами,
методами,
можливостями.
Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.
Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а захiднi країни активно використовували асигнування, що надавалися сша вiдповiдно до "Плану Маршалла".
Захiдноєвропейськi уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Захiднi країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946--1952 рр. 13,3 млрд доларiв.
3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.
Захiднi (країни починали відбудову в такій послiдовностi:
стабiлiзацiя національної валюти;
вiдбудова дopiг, засобiв сполучення i засобiв зв'язку;
розвиток сільського господарства та на його базі харчової промисловості;
розвиток виробництва предметів народного господарства;
розвиток важкої промисловостi на базі розвитку науки і прогресивних технологій.
У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети були іншими:
СРСР починав відбудову з важкої промисловості, куди направлялися основні кошти і трудові ресурси;
Проводилися сувора економія й накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловостей;
В легку промисловість надходило лише 12 % капіталовкладень;
Задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на другий план;
На базі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки.
Наприкінці 4-ї п'ятирічки військово-промисловий комплекс займав більше 60% у валовому суспільному продукті;
• під час відбудови не бралися до уваги екологічні аспекти;
• економіка України відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;
• процес відбудови здійснювався централізовано на основі єдиного загальносоюзного плану;
• переважала ручна праця.
(Понад 70% робітників промислових підприємств України досягали норм виробітку переважно ручною працею);
• кількісні показники переважали над якісними;
• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.
4. У країнах Заходу процес відбудови відзначався швидшими темпами.
Західні країни довоєнного рівня досягли вже у 1947-1948 рр, в Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п'ятій п'ятирічці (1951—1955 рр.)
5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.
Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей.
Широко пропагувалися рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця, часто з використанням власних інструментів робітників.
Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув'язнених і військовополонених, праця жінок і дітей, безплатна праця колгоспників.
6. Широко використовувалися в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.
Прикладом може служити Указ президії Верховної ради СРСР "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя", виданий 21 лютого 1948 р.
7. У паливно-енергетичному балансі перевага в споживанні енергоносіїв надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енерго- й металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.
8. Відбудова України на відміну від країн Заходу ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної
зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю та інтеграцію з розвиненими країнами світу.