Відбудовчі процеси у господарстві

Відбудова розпочалася з визволенням українських земель.

Відбудова народного господарства в Україні ускладнювалася наступними причинами.

1. Умовами відбудови зруйнованого народного господарства України були:

• командно-адміністративні методи;

• державна соціалістична власність;

• панування колгоспно-радгоспної системи в сільському господарстві;

• повна відсутність економічної зацікавленості працівників у розвитку виробництва;

• тотальний ідеологічний контроль.

2. Відбудова народного господарства здійснювалась у на­пруженій міжнародній обстановці (почалися ,"холодна війна" і гонка озброєнь).

3. В Україні відновилися репресії, а в західних областях тривала війна радянської влади проти загонів УПА.

4. Вивезені на схід у роки війни підприємства було вирішено не повертати в Україну. З України було евакуйовано 550 промислових підприємств, з яких потім повернулося лише близько 150.

5. Союзний уряд не надав Україні достатніх коштів, необхідного обладнання і транспорту.

Союзне керівництво виділило 24% загальної суми в 75 млрд крб, призначених на відбудову всіх радянських те­риторій, а матеріальні збитки України в роки війни становили 42% загальних збитків СРСР. .

2. Різко скоротилася чисельність людських ресурсів. Демо­графічні втрати України протягом січня 1941 р. – липня 1945 р. становили більш як 22% загальної кількості на­селення. Навіть у 1950 р. населення України становило 36,6 млн душ, тоді як 1940 р. - 41,3 млн.

3. Гостро бракувало кваліфікованих кадрів. Погіршився якісний склад робітничого класу, адже чи­мало висококваліфікованих робітників загинуло.

4. Широко залучалися до тяжкої праці жінки й підлітки. У 1947 р. У вугільній та металургійних галузях промисло­вості працювало 35% жінок. На багатьох роботах вико­ристовувалася праця підлітків. Все це призводило дo травмування, каліцтв, людських втрат на виробництві.

5. Вироби для задоволення елементарних побутових потреб не виготовлялися взагалі або вироблялись у мізерних кількостях.

10. Повільно відбувалася відбудова сільського господарства.

11. Карткова система, яка існувала до 1947 р., забезпечува­ла лише напівголодне існування населення.

12. Суттєво ускладнився процес відбудови в Україні голодом 1946 – 1947 рр.

Відмінність відбудови народного господарства України від відбудовчих процесів у Західній Європі:

Різниця відбудовних процесів буда зумовлена різними:

• пріоритетами і метою,

• стартовими умовами,

• шляхами,

• методами,

• можливостями.

1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.

2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами без зовнішньої допомоги, а захiднi країни активно використовували асигнування, що надавалися сша вiдповiдно до "Плану Маршалла".

Захiдноєвропейськi уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Захiднi країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946--1952 рр. 13,3 млрд доларiв.

3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.

Захiднi (країни починали відбудову в такій послiдовностi:

• стабiлiзацiя національної валюти;

• вiдбудова дopiг, засобiв сполучення i засобiв зв'язку;

• розвиток сільського господарства та на його базі харчової промисловості;

• розвиток виробництва предметів народного господарства;

• розвиток важкої промисловостi на базі розвитку науки і прогресивних технологій.

У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети були іншими:

• СРСР починав відбудову з важкої промисловості, куди направлялися основні кошти і трудові ресурси;

• Проводилися сувора економія й накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловостей;

• В легку промисловість надходило лише 12 % капіталовкладень;

• Задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на другий план;

• На базі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки.

Наприкінці 4-ї п'ятирічки військово-промисловий комплекс займав більше 60% у валовому суспільному продукті;

• під час відбудови не бралися до уваги екологічні аспекти;

• економіка України відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;

• процес відбудови здійснювався централізовано на основі єдиного загальносоюзного плану;

• переважала ручна праця.

(Понад 70% робітників промислових підприємств України досягали норм виробітку переважно ручною працею);

• кількісні показники переважали над якісними;

• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.

4. У країнах Заходу процес відбудови відзначався швидшими темпами.

Західні країни довоєнного рівня досягли вже у 1947-1948 рр, в Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п'ятій п'ятирічці (1951—1955 рр.)

5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.

Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей.

Широко пропагувалися рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця, часто з використанням власних інструментів робітників.

Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув'язнених і військовополонених, праця жінок і дітей, безплатна праця колгоспників.

6. Широко використовувалися в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.

Прикладом може служити Указ президії Верховної ради СРСР "Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя", виданий 21 лютого 1948 р.

7. У паливно-енергетичному балансі перевага в споживанні енергоносіїв надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енерго- й металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.

8. Відбудова України на відміну від країн Заходу ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної

зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю та інтеграцію з розвиненими країнами світу.