Характеристика євро кредитів

Показники	Характеристики
Сума кредитів	Від 100 до 500 млн. дол. США
Строки	Від 10 місяців до 12 років
Процентні ставки	Регулярно переглядаються, розраховуються на основі облікової ставки (LIBOR, PIBOR, SIBOR, прайм - рейт) плюс різниця (спред)
Комісійні	Комісійні за управління Комісійні за участь Комісійні за обслуговування кредиту
Використовувана валюта	Долар США, євро, японська ієна
Доступ до коштів	Швидкий
Право на завчасне погашення	За умови виплати компенсації

Якщо порівнювати євровалютне кредитування і кредитування на вітчизняних ринках, то процентна маржа або спред по першому виду в цілому виявляється меншою, ніж по другому - зайняти долари в США обійдеться дорожче, ніж у Великобританії за рахунок державного контролю різних варіантів його прояву. Навіть у випадку його відсутності процентні ставки будуть нижче за рахунок популярності більшості позичальників, що знижує інформаційні витрати і відповідно ризики. Великі по розмірі кредити на євроринках, що видаються синдикатами або консорціумами банків, також знижують процентні ставки і ризик.

4. Інтенсивне зростання обсягів міжнародної торгівлі, диверсифікація виробництва та інтернаціоналізація капіталу обумовили доцільність використання особливих форм кредитування зовнішньоекономічних операцій, до яких відносяться факторинг, форфейтинг та лізинг.

Факторинг – це міжнародний кредит у формі придбання спеціалізованою фінансовою компанією грошових вимог експортера до імпортера та їх інкасація. У ринковій практиці під факторингом розуміється ряд комісійно-посередницьких послуг, що надаються фактором клієнтові в процесі здійснення останнім розрахунків за товари і послуги, із кредитуванням його оборотного капіталу.

Більшість факторингових компаній пропонують три види послуг:

1) послуги з бухгалтерського обліку, перевірки кредиту та інкасування боргів;

2) страхування кредиту від безнадійних боргів;

3) негайне надання готівкових під рахунки – фактури, до 75-85 % від номінальної вартості рахунків – фактури, у зв’язку зі страхуванням кредиту та гарантуванням виплати лишку протягом узгодженого періоду часу.

Розмір комісійних за факторингові послуги становить від 1,5 до 2,5%. У факторингових операціях беруть участь три сторони: фактор - банк або факторингова компанія, експортер і імпортер. Факторинг поділяється на прямий, коли в операції беруть участь три сторони, та непрямий, коли в операції бере участь факторингова компанія імпортера. Схеми міжнародного факторингу наведені на рис. 1 та 2.

Основна мета факторингового обслуговування - інкасування дебіторських рахунків своїх клієнтів і одержання платежів, що належать їм. Ця послуга може надаватись фактором клієнтові як без фінансування, так і з фінансуванням. У першому випадку клієнт банку, відвантаживши продукцію, пред'являє рахунок своєму покупцеві за посередництвом банку, завдання якого одержати на користь клієнта платіж у строки відповідно до договору (звичайно від 30 до 120 днів). У другому випадку банк купує рахунку-фактури у клієнта на умовах негайної оплати 80 - 90% вартості відвантаження, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта. Резервні 10-20% вартості відвантаження клієнтові не виплачуються, а бронюються на окремому рахунку на випадок претензій на його адресу від покупця по якості продукції, її ціні і т. ін. Така послуга дозволяє підприємствам завдяки факторингу перетворити продаж із відстрочкою платежу в продаж з негайною сплатою і у підсумку прискорити рух свого капіталу.

гроші

Рис. 1 Схема міжнародного прямого факторингу

Рахунок - фактура

Рис. 2 Схема міжнародного непрямого факторингу

Перешкодами для розвитку факторингу є :

1) у експортерів можуть виникнути побоювання, що вторгнення факторингової компанії негативно вплине на відносини між експортером і клієнтами; цій проблемі дозволяє запобігти прихований факторинг, оскільки експортна компанія інкасує платіж як агента факторингової компанії;

2) існує конкуренція з боку банків, які надають більш традиційні методи фінансування.

Форфейтинг – це метод забезпечення середньострокового фінансування експортних операцій, який передбачає продаж боргових зобов’язань, вимог по зовнішньоторговельному контракту якому-небудь кредитному інституту (форфейтеру) при наданні достатнього забезпечення.

За суттю форфейтинг – це угода з середньострокового експортного факторингу, за винятком того, що факторинг буває іноді з регресом. Вартість послуги з форфейтингу становить 3-15% від вартості контракту.

Форфейтинг здійснюється таким чином:

1. експортер товарів виробничого призначення знаходить закордонного покупця, який хоче отримати середньостроковий кредит для фінансування цієї покупки. Покупець може виявити бажання:

- оплатити 15% вартості товару;

- регулярно оплачувати залишок (через кожні 6 місяців) протягом 5 років.

2. Покупець повинен:

- оформити серію простих векселів;

- акцептувати серію тратт з кінцевою датою погашення приблизно через 5 років, але з наданням регулярних платежів протягом цього періоду часу.

3. Якщо покупець кредитоспроможний, продавець може не наполягати, щоб тратти були гарантовані. У більшості ж випадків вимагають гарантії (авалю) векселів.

4. Експортер повинен знайти банк, який би погодився бути форфейтинговою компанією.

5. Форфейтинг є операцією обліку середньострокових простих векселів або тратт. Облік зазвичай здійснюється за фіксованою ставкою з повідомленням з боку банку – форейтора експортеру після укладення фінансової угоди. Якщо експортер уклав угоду з форфейтингу з банком до підписання контракту з покупцем, він має можливість включити вартість обліку у вартість зовнішньоторговельного контракту.

6. Експортер відправить товари та отримає прості векселі з авалем або акцептовані тратти. Потім він продасть їх форфейтеру, який купить їх без регресу до експортера.

Плата за послугу з форфейтингу ділиться між експортером та імпортером та включає: вартість наданих грошових коштів, страхове покриття від зміни процентних ставок, страхове покриття від комерційних і політичних ризиків, вартість хеджування з валюти, яка має високий валютний ризик, що робить форфейтинг дуже дорогим, прибуток форфейтора.

У форфейтингових операціях більш поширені прості векселі, ніж перевідні, оскільки експортер може бути звільнений від наступної відповідальності шляхом проставлення індосаменту на простих векселях на користь форфейтера. Це недопустимо при використанні перевідних векселів, які виписуються самим експортером, що має покладатись на обіцянку форейтора не вживати проти нього дій у випадку неплатежу.

Перевагами форфейтинга є надійність угоди, гарантоване фінансування, швидке укладання договору, відсутність валютних, процентних, комерційних і політичних і інших ризиків для експортера. Недоліки - висока вартість.

Лізинг - це надання орендодавцем (лізингодавцем) орендарю (лізингоотримувачу) машин, устаткування, промислових товарів інвестиційного призначення у довго строкову оренду.

У світовій практиці залежно від тривалості розрізняють:

- рентинг – короткострокову оренду машин, обладнання (до 1 року);

- хайринг – середньострокова оренда (від 1 до 3 років);

- лізинг – довгострокова оренда (від 3 років).

Лізинг – це специфічна форма фінансування капітальних вкладень, яка є альтернативою традиційному банківському кредитуванню та використанню власних фінансових ресурсів, при якій лізингова компанія купує для свого клієнта право власності на майно і передає йому в оренду на тривалий строк.

Сучасні форми лізингу класифікуються за такими ознаками.

1. Залежно від каналу отримання об’єкту лізингу:

- прямий закордонний лізинг, тобто лізингові угоди між юридичними особами різних країн;

- непрямий закордонний лізинг, в якому орендар та орендодавець є юридичними особами однієї країни, а майно орендодавця частково належить іноземним фірмам.

2. Залежно від ролі орендодавця в угоді:

- експортний лізинг, коли виробник та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а орендар – іншої;

- імпортний лізинг, при якій орендар та лізингова компанія є резидентами однієї країни, а виробник – іншої;

- транзитний, при якій лізингова компанія, яка є резидентом однієї країни, купує обладнання у виробника – резидента другої раїни та надає його орендарю – резиденту третьої країни.

3. Залежно від стану об’єкта лізингу:

- лізинг нового обладнання;

- лізинг старого обладнання.

4. Залежно від методу здійснення лізингу:

- фінансовий лізинг, який передбачає виплату орендарем протягом періоду дії угоди суми, що покриває повну вартість амортизації майна або більшу її частину, а також прибуток орендодавця;

- виробничий лізинг, який укладається на строк менший ніж амортизаційний період майна.

5. Залежно від способу фінансування:

- лізинг із залученням позикових коштів;

- лізинг без залучення позикових коштів.

6. Залежно від обсягу наданих орендодавцем послуг:

- чистий лізинг, при якому орендодавець не надає послуг протягом усього строку оренди, усі витрати з ремонту та обслуговування обладнання бере на себе орендар;

- лізинг зі спеціальними послугами, при якому орендодавець бере на себе додаткові зобов’язання з ремонту, обслуговування машин та обладнання, сплати податків, страхування, вартість яких лізингова компанія включає у вартість орендних платежів;

- сервісний лізинг, суть якого полягає в тому, що компанія - орендар, яка бере участь у спорудженні об’єкта “під ключ”, укладає з декількома компаніями – орендодавцями угоди лізингу з наданням спеціальних послуг;

- повний лізинг передбачає залучення орендодавця до поточної оперативно-комерційної діяльності фірми – орендаря.

7. Залежно від способу виплати орендних платежів:

- лізинг з повною виплатою, тобто за рахунок орендних платежів орендодавець за строк угоди отримує повну вартість об’єкту лізингу;

- лізинг з частковою виплатою, який укладається на строк менший за строк зносу майна;

- компенсаційний лізинг, при якому платежі за орендоване майно здійснюються продукцією, яка виробляється на орендованому обладнанні, або зустрічними поставками сировини, напівфабрикатів, які не зв’язані з роботою орендованого обладнання.

8. Залежно від строку здійснення:

- строковий, коли майно надається на тривалий строк оренди;

- відновлюваний, при якому після закінчення першого строку оренди договір пролонгується.

9. Залежно від кількості сторін, що беруть участь в угоді:

- лізинг за участю двох сторін (орендодавець та орендар);

- лізинг за участю трьох сторін (виробник – лізингова компанія - орендар);

- груповий лізинг.

Крім зазначених вище видів лізингу, зустрічаються ще два особливих види:

- ліверидж – лізинг – це довгострокова оренда наукоємного обладнання з використанням державного стимулювання шляхом надання сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення норм амортизації;

- пекидж – лізинг – це вид оренди, який включає в себе і продаж орендарю обладнання у кредит або фінансування будівництва та інших робіт.

До складу лізингового платежу входять наступні основні елементи: амортизація; плата за ресурси, що залучається орендодавцем для здійснення угоди; лізингова маржа, що включає доход орендодавця за надання їм послуги (1-3%); ризикова премія, величина від рівня різних ризиків, які несе орендодавець.

Останні три елементи (плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія) складають лізинговий відсоток.

14