Економічна оцінка водних ресурсів

Економічна оцінка водних ресурсів є найскладнішою, що зумовлено їх різноманітною роллю в народному господарстві.

Правові відносини щодо регулювання водокористування здійснюється за допомогою “Водного кодексу” Згідно якого водокористування є платним. Збір за водокористуваня визначається на основі:

За понадлімітне використання води : використання води без наявності дозволу на спецводокористуваня сплачується у 10 кратному розмірі.

Величина ефекту в сфері водоспоживання визначається або у вигляді приросту прибутку від продукції, яка додатково реалізується, або у вигляді зниження витрат на її виробництво, які відносяться на одиницю води, що додатково витрачається. Передбачається, що об’єктом економічної оцінки є чиста вода. Якщо вода, що оцінюється, має домішки антропогенного або якого-небудь іншого походження в концентраціях, що перевищують встановлені норми, то значення оцінки води знижуються на величину витрат, необхідних для доведення чистоти води до встановлених норм. У разі, коли згадані витрати вищі за оцінку чистої води, то забруднена вода дістає негативну оцінку.

Економічна оцінка природних територій

Економічна оцінка може здійснюватися за допомогою таких показників:

1. економічні витрати на збереження природного виду

2. додаткового доходу суміжних господарств та територій

3. частковий економічний ефект від наукових розробок і зібраної інформації

4. відвернений економічний збиток

5. доходи від іншої діяльності

КМУ №521 “відшкодування шкоди заподіяної ПЗТ ” здійснюється за допомогою розроблених єдиних для України такс для обчислення розміру відшкодування шкоди завданої природним комплексам територій та об’єктів ПЗФ внаслідок несанкціонованої діяльності . Безпосередньо розміри нанесеної шкоди та її оцінку проводить уповноважені посадові особи держекоіспекції мінохорони навколишнього природного середовища і його уповноважених осіб на місцях ПЗТ.

Економічні інструменти екологічної політики

Економічні інструменти є інструментами, що впливаючи на кошти і прибутки від ведення альтернативної діяльності, яка базується на економічних засадах, допомагають змінити поведінку людей в позитивний для навколишнього середовища бік.

Застосування економічних інструментів допомагає будувати економічну діяльність керуючись принципами збалансованого еколого-економічного розвитку і включенням цін за вплив на НПС у вартість виробництва і споживання. Економічні інструменти:

- підтримують діяльність спрямовану на покращення якості навколишнього середовища;

- стимулюють зменшення відходів і викидів, переробку і раціональну утилізацію відходів;

- сприяють виробництву екологічно чистої продукції і впровадженню відповідних технологій;

- сприяють збалансованому розвитку території;

- підтримують природоохоронні території і допомагають відновлювати порушені.

Основними передумовами введення економічних інструментів стали:

1) процеси загальної політичної, економічної і інституційної трансформації;

2) вимоги громадськості щодо безпечного навколишнього середовища;

3) міжнародні угоди і донорська допомога.

Слід зауважити, що ефективність застосування економічних інструментів залежить від гнучкості дії інших інструментів екологічної політики і затрат на впровадження різних механізмів для скорочення забруднень.

Враховуючи труднощі перехідного періоду, застосування економічних інструментів найефективніше відбувається через введення у практику системи економічних стимулів. На відміну від інших економічних інструментів вони не ведуть до включення реальних цін за природокористування у вартість кінцевого продукту, але впливають на встановлення ціни за надлишкові викиди забруднюючих речовин, вони не впливають на зменшення величини ВВП.

Стимулюючі економічні інструменти включають:

- Кредити і позики для стимулювання екологічно безпечної діяльності.

- Гранти, асигнування і субсидії.

- Звільнення від виплат діяльності спрямованої на вирішення пріоритетних, специфічних екологічних проблем.

-Звільнення від виплат на період підготовки і початку оперування екологічно чистих технологій.

- Звільнення від виплат спонсорів природоохоронних територій, освітньої і дослідницької діяльності.

- Запровадження екологічного страхування.

Фінансування економічних інструментів екологічної політики здійснюється за рахунок шести основних джерел:

- державний бюджет і регіональні або муніципальні бюджети;

- позабюджетні фонди;

- інвестиції комерційних структур і виробництв;

- комерційні кредити (національні і іноземні);

- іноземні екологічні інвестиції;

- іноземна донорська допомога.