Тема №3: Основи фізіології та гігієни праці. Повітря робочої зони. Освітлення виробничих приміщень.

Підтема 1. Основи фізіології та гігієни праці.

1. Основні терміни гігієни праці.

2. Умови праці.

1. Основні терміни гігієни праці.

Виробниче середовище – це сукупність фізичних, хімічних, біологічних соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності.

Гігієна праці – це галузь практичної і наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників у його обумовленості умовами праці і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров’я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та харак­теру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямо­вані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

Санітарія- галузь охорони здоров'я, яка займається практичною розробкою та проведенням санітарно-гігієнічних і проти епідеміологічних заходів.

Соціальна гігієна вивчає проблеми медицини та здоров'я населення її ззаємодію з умовами праці та побуту, суспільним державним устроєм, рівнем культури, опрацьовує питання теорії і практики охорони здоров'я. У межах цього напряму розвиваються гігієна дітей, комунальна гігієна, та гігієна харчування.

Радіаційна гігієна - галузь гігієни, яка вивчає вплив іонізуючої радіації на здоров'я людини та розробляє заходи радіаційного захисту. Вона вивчає процеси радіоактивного забруднення зовнішнього середовища (повітря, грунту, води) за рахунок глобальних ладів і локальних викидів, впливи радіаційного забруднення на здоров'я населення та наслідки цього впливу. Вона також накопичує і систематизує дані для наукового обгрунтування гігієнічних нормативів; розробляє методи санітарної експертизи харчових продуктів у випадку їх забруднення радіоактивними речовинами і здійснює нагляд за усуненням радіаційних відходів.

Промислова токсикологія вивчає різні види виробничих забруднень і займається розробкою нормативів допустимої концентрації у повітрі промислових приміщень. Досліджуються способи попередження професійних захворювань, вивчаються впливи на організм фізичних факторів зовнішнього промислового середовища (метеорологічні умови, іоні­зуюче випромінювання, шуми та вібрації, електромагнітні хвилі тощо). Розробляються профілактичні заходи для попередження професійних захворювань, які можуть спричинити негативні виробничі фактори. Професійна гігієна тісно пов'язана з науковою організацією праці.

Медична наука розробила теоретичні основи створення санітарно-захисних зон - зон розриву між промисловими підприємствами і най­ближчими житловими або громадськими будівлями. Ці зони захи­щають працюючих і населення прилеглих територій від впливу шкід­ливих промислових факторів (шуму, пилу, газоподібних та інших шкідливих викидів, що містять в собі промислові отрути). Ширина санітарної захисної зони встановлюється з розрахунку, щоб викиди від промислових підприємств, які досягають меж житлової забудови, не перевищували встановлених граничних концентрацій. Залежно від ступеня шкідливості викинутих в атмосферу промислових забруд­нювачів, наявності очисних споруд всі промислові підприємства по­ділено на 5 класів. Ширина санітарної захисної зони для підприємств 1 класу - 1000 м, 2 класу - 500 м, 3 класу - 300 м, 4 класу - 100 м, 5 класу - 50.

Оцінка умов праці проводиться на підставі «Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу». Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи.