6. Історичні типии філософії (періодизація історико-філософського процессу)

Етапи розвитку філософії:

• Філософія стародавнього світу VII ст.. до н. е. – V ст.. н. е. представлена філософією Індії, Китаю, стародавньої Греції.

• Філософія середніх віків. Представлена релігійною філософією Європи, Арабською і Європейською філософією VI – XV ст..

• Філософія відродження XV – XVI ст.

• Філософія нового часу XVI – перша половина XIX ст.

• Некласична та сучасна філософія, друга половина XIX ст. і до наших днів.

7. Особливості давньоіндійської філософії.

Джерелом індійської філософії були священні книги Веди. Запозичено вчення про сансару та карму. Школи індійської філософії поділяються на групи:

• Традиційні школм: веданта, вайшешика, міманса, міяйья, його – визнають Веди священними.

• Нетрадиційні : буддизм, джайнізм, чарвака – заперечують священність Вед.

Буддизм – виник у VI ст. до н. е. Засновником буддизмубув принц Шакя Муні, який пізніше отримав ім’я будда, що означає просвітлений, пробуджений.

• Життя – це страждання.

• Існує причина страждання – це наша при’вязаність до життя.

• Страждання можна припинити досягнувши стану нірвани – це стан вічного спокою, коли душа втрачає бажання.

• Існує шлях, що веде до нірвани.

Досягнути нірвани можна через правильне життя, мислення, і володіння методикою медитації.

Головна вимога буддизму – не чинити зла живому. Інші вимоги – не красти, не злословити, не прилюбствувати, не вживати спиртного і наркотиків.

Правильне мислення включає: вміння виділяти сут’єве від несет’євого та управляти своїми емоціями.

Друга традиційна школа – Чарвака.

Виникла у VIст до н. е. – эдина матеріалістична школа в світі. Всі тыла складаються з 4 елементів: Землі, Води. Повітря і Вогню. В душі присутний п’ятий елемент – ефір. Душа вимирає разом з тілом. Людина живее тільки один раз, тому повинна отримати максимальну насолоду. Всі норми створені людиною, тому їх можна порушувати.

8. Філософські вчення Стародавнього Китаю.

Джерелом китайської філософії було священнее п’ятикнижжя. За даними літописів в китаї VII – VI ст. до н. е. налічувалось більше 100 філософських шкіл. Однак до наших днів дійшла інформація лише про 6, серед яких виділяється конфуціанство і даосизм.

Конфуціанство – засновник Конфуцій. Конфуцій був націлений на моральне виховання людини та гармонізацію в суспільстві. Кофуцій вибудував ряд: моральна людина, щаслива родина, стабільне суспільство. Головним принципом філософії Конфуція є принцип гуманізму (людинолюдства). Другий принцип – принцип поваги до старших як за віком так і за соціальним статусом. Третій принцип – принцип виправлення імен. Четвертий – дотримання традицій і ритуалів. Конфуціанство велике значення надавало освіті.

Даосизм – це сама філософічна концепція. В світі діє закон дао. Дао – шлях, закон, першооснова, щось безмежне і невизначене, присутнє у всьому. Дао породжує два начала: інь та янь (активне і пасивне), які в свою чергу творять матеріальні елементи. Завдання людини – осягнути закон дао і слідувати йому. Згідно з цим законом живе природа. Тому людина повинна наблизити своє існування до природного. Даосизм називають філософія неділення. Засновник даосизму – Лао Дзи.