14 Февраля 1919г. Директория утвердила временный закон "о порядке внесения и утверждения законов в унр" в кот.

ещё раз была сделана попытка разделить правовой статус Директории и Правительства.

Орг-ція органів д-ви управління після прийняття ІІІ Універсалу.

Основу построения выших ор-нов гос-ва представляло собой известная теория распределения властей на законодател., експолнит. и судебную. Высшая законодат.-всенародное собрание исполнител.-Рада народных министров(бывший ГенСек.),судебная-генерал.суд.Местными ор-ми власти и управления стали выборные советы и управы-общин(сельских и городских),волостей,земель.

Парламент страны-всенарод.собрание-избирается на основе равного прямого,всеобщего,тайного голосованея по пропорцион.системе выборов:

1депутат от 100тыс. жителей на 3 года.Принцип депутат.неприкосновенности,оплата депутат.д-ти,сесии должны созываться 1 раз в год,избирался председатель,его заместители и товарищи,кот. составляли президиум.Законы принимались парламентом,он устанавливал бюджет,обьявлял мир и войну.Рада Народных Министров формировалась Председателем парламента и несла ответственность перед парламентом.

Генерал.суд избирался народным собранием,выступом касацион.инстанцией.Нач.января 1918г. – Закон об упорядочении прокурорского надзора на У.-создание Прокуратории Ген.Суда,кот. подчинялась ещё и Ген.Сек-ву судебных дел.Возглавлял её старший прокурор,кот. нзначался ГенСек-вом судебных дел;двойная подчинённость негативно влияла на д-сть Прокуратории.

Руководство всей системой ор-нов местного самоуправления осуществ. Ген.Сек-во внутр.дел,что сводило на нет саму идею самоуправления, поскольку централизация и местные самоуправл. несовместимо.

Падіння ЗУНР. Паризька конференція.

Пари?зька ми?рна конфере?нція 1919—1920 — міжнародна конференція, скликана державами переможницями для вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні 1914—18.

Паризька мирна конференція проходила з перервами від 18.1.1919 по 21.1.1920. На конференцію було запрошено делегації з 27 країн, з яких 10 брали безпосередню участь у війні, 14 формально знаходились у стані війни (фактично допомагали лише економічними засобами) і 3 новостворені держави. Найчисельнішою була американська делегація, число співробітників якої досягло 1300 чоловік. Вперше у історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах. На конференцію Німеччина і її колишні союзники були допущені лише тоді, коли були вироблені проекти мирних договорів з ними. Учасники конференції офіційно названі «Союзні та здружені держави» з самого початку роботи були поділені на чотири нерівноправні категорії:

Причини поразки ЗУНР

• ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції без військової і

дипломатичної підтримки країн Європи.

• УНР, що сама воювала на кількох фронтах у 1918-1919 pp., не змогла

захистити територію ЗУНР від окупації Польщею.

• ЗУНР не створила через економічні труднощі достатню по чисельності

і озброєнню армію, здатну захистити суверенітет держави та її територію.

Пакт Рібентропа – Молотова, історія сучасність.

Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом (также известен как пакт Молотова — Риббентропа) — соглашение, подписанное 23 августа 1939 года главами ведомств по иностранным делам Германии и Советского Союза. Со стороны СССР договор подписал нарком по иностранным делам В. М. Молотов, со стороны Германии — министр иностранных дел И. фон Риббентроп.

Стороны соглашения обязывались воздерживаться от нападения друг на друга и соблюдать нейтралитет в случае, если одна из них становилась объектом военных действий третьей стороны. Участники соглашения также отказывались от участия в группировке держав, «прямо или косвенно направленной против другой стороны». В дальнейшем, предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон.

К договору прилагался секретный дополнительный протокол о разделе стран Восточной Европы на сферы немецких и советских интересов на случай «территориально-политического переустройства» этих стран. Этим протоколом предусматривалась возможность включения Латвии, Эстонии, Восточной Польши, Финляндии и Бессарабии в сферу интересов СССР. 1 сентября 1939 года Германия начала вторжение в Польшу, а 17 сентября 1939 года на территорию Польши вошли советские войска. Территориальный раздел Польши между СССР и Германией был завершён 28 сентября 1939 года подписанием договора о дружбе и границе. Впоследствии к СССР были присоединены страны Прибалтики, Бессарабия и Северная Буковина, а также часть Финляндии.

Договор был подписан после периода охлаждения политических и экономических советско-германских отношений, вызванного приходом А. Гитлера к власти, и вооружённых конфликтов, во время которых СССР противостоял Германии и Италии в Испании (см.: Гражданская война в Испании) и Японии на Дальнем Востоке (см.: бои у озера Хасан и бои на реке Халхин-Гол), и стал политической неожиданностью для третьих стран. Практически одновременно появились слухи о существовании дополнительных секретных договорённостей, текст которых был опубликован в 1948 г. по фотокопиям, и в 1993 г. — по вновь найденным подлинникам.

Піднесення та розвиток укр.націон.-держ. ідеї у ХІХ-поч.ХХ ст

В 19в. усиливается великодержавное давление со стороны Рос. и Австро-Венгр. империй направлен. на асимиляцыю укр. народа как отдельной нации. Уничтожались самосозниние украинцев: 1863г – Валуевский цыркуляр – наложение запрета на печатание книг на укр. яз; 1867г – Эмсий указ Олександра ІІ – запрет публиации укр. книг; 1859 – Мин-во наук Австро-Венгр. о запрете применения укр. яз и замена его латыню.Эти движения властей вызвали протест укр.народа.

Конец 50-х годов Киев, Харьков, Полтава, Чернигов, Одесса полулегальные обществено-полит. организации – громады – пропоганда идей соц. и национ. освобождения.

1860-1861 обр. в Киев. универе тайного об-ва «Укр. громада» - Чубинский, М.Косяненко, М.Драгоманов пропаганда «Кобзаря».После активизации наступления на урк-во со стороны власти громада начала разробатывать свою идеологию, что и назвали «Укр. национализм».

Нач. 70-х г 19в. – Киев – культур – просветит. кружок «Старая громада» В.Антанович, а в 1875г. эта громада купила газету «Киев. телеграф» и превратили ее в ор-н освещавший события в Укр.

1868г Львов – «Просвита» – укр. интелегенция – издание укр. произведений, библеотеки, муз. и хор. колективов – В.Барвинсий, А.Вахрянин и В.Антонович, М.Вовчок, П.Кулиш, И.Нечуй-Левицкий.

1873г. Львов – литературн. об-во им. Т.Г.Шевченка (НТШ) – М.Грушевский, И.Франко, И.Гнатюк – более 1100 работ по проблемам укр. истории, культуры, языка.

Национализм – исторически обусловлен. явлен., кот. возник не только в результате духовн. угнитения одной наций другой, явл. следствием шовинестической политики гос-ва.

Быть патриотом, по мнению В.Липинского, - чтобы было честю носить имя украинца.

Політика «воєнного комунізму» причини введення , її суть і наслідки.

В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. Військовий комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. 4 Основні напрямки політики «воєнного комунізму»:

— націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства;

— ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі;

— встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари.

На всій Україні вводилася продовольча розкладка: все зерно, крім необхідного мінімуму, селяни повинні були здавати державі за встановленими державою цінами. Заборонялася торгівля продуктами харчування. Усі ці заходи запроваджувались декретом Всеукраїнського Виконавчого Комітету (12 квітня 1919 р.).

У містах було введено систему пайків, які розподілялися за «класовим принципом»: більше — вищим чиновникам апарату, червоноармійцям, робітникам воєнних підприємств, майже нічого — так званим нетрудовим елементам і членам їх сімей. Таким чином, зникали матеріальні стимули праці, функціонування народного господарства, вводилась мілітаризація виробництва. Робітників, які кидали роботу, оголошували злочинцями.

У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі по селах. Росія потребувала продовольства, і Ленін оголосив «хрестовий похід за хлібом», маючи на увазі насамперед Україну. Хлібозаготівля в Україні відбувалася з величезними труднощами, кожний заготовлений пуд хліба був окроплений кров'ю.

Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. Під прикриттям так званого «воєнно-політичного союзу братських республік» російському центру передавалися головні важелі в управлінні українською економікою. Російські чиновники зневажливо ставились до українських звичаїв, мови та культури. Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя сотень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим.

Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопили Росію та Україну. Хоч Червона армія й Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змушений визнати провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.

Правове становище Західноукр. Земель у 20-30 роки

Восточная галиция и западня волынь принадлежали Польше(амнексия – включение в состав гос-ва дополнит. Терр-рии, совершемые в рез-тате войны, получает признание как юр.факт по нормам нац или международного права). По рижскому договору 20 оккупанты установили в зап укр террор и насилие . Польша переименовала в вост млопольшу. Край был разделен на 5 воеводств. В них создавались комитеты, во главе уезда – староста.Этот период – период застоя в экономике края, сокращение пром-нности на 40 %, раб. Время 15-16 часов. Сев. Буковина – Румынии: пренебрежение прав укр народа. Буковина и бессарабия по севрскому договору 20. Румынии; закрытие укр. Школ, снижение уровня жизни, 11-14 час раб день, кризис с/х. Закарпатская Украина – Чехословакии – эксплуатация рабочих, малая оплата труда, понижение благополучия. Карпатская У – была частью терр-рии Чехословакии, 1938 – Германии. Передача венгрии части территории закарпатья – ужгород, береговое, мукачево. 15.03.39 – провозглашение сеймом независимой карпатской украины.

Предмет та метод ІДПУ.

Предметом ИГПУ явв-ся познания процесса зарождения и розвития гос-ва и права У.,формирования укр-кой гос-ной традиции,изучения гос-но-правовых категорий и институтов,правового положения населения,источников права и правовой системы в их историч. Конкретности и хронологической последовательности.Переодизация курса:

1період – відродження укр. д-ви(березень 17р.-квітень 18р.)

2период – укр-ка гетьманська д-ва(квітень-листопад 18р.)

3період – УНР часів Директорії(листопад 18р.-20р.)

4період – ЗУНР(1918-1923рр.)

5період – формування радянської державності в У.(1917-1920рр.)

6період – соціалістична д-ва і право(1921-1929рр.)

7період – тоталітарний (1929-1939рр.)

8період – Друга світова війна (1939-1945рр.)

9період – повоєнні роки і період десталінізації(1945-1964рр.)

10період – новий тоталітарний режим(1964-1985рр.)

11період – д-ва і право в період перебудови(1985-1991рр.)

12період – незалежна У.

Приєднання зах. України до УРСР

После вторжения неметких войск в полюшу, население зап. Укр. Начало создавать местные органы нар. власти и управления. В волостях и селах-крестьянские комитеты, а в городах и уездах – временные управления. После прихода красной армии 3.10.39 были созданы областные управления. Были назначены выборы на подобии плебесцита, где где избиратели выбрали светскую власть. 1.11.39 Верховный совет СССР удовлетворил просьбу Нр. Собрания и предложил ВС СССР принять Зап. Укр. В состав УССР. 13-15.11.39 Зап. Укр. Вошла в состав УССР. Создавались р-ны по образцу УССР, орг-ция советов. 26.12.39 – создание управлений НКЮ, областных и нар. судов. 28-30.06.40 – Красная армия заняла терр. Бессарабии и сев. Буковины – создание местных ор-нов власти – рабочие и крест. Комитеты.02.08.40 – Верх. Совет СССР принял з-н «о включении сев. Части Буковины, хотинского, анкерманского, измаильского уездов в состав УССР» Оставшаяся часть Бессарабии вошла в Молдавскую ССР. С присоединением Зап. Укр. И сев. Буковины к УССР численность населения возросла до 41 млн. человек. После присоединения на этой терр. Произошли значительные изменения ( В лучшую сторону) по образцу СССР.

Проголошення Української незалежної держави.

Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканою.

Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.

[ред.] Постанова Верховної Ради Української PCP про проголошення незалежності України

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичноі Республіки постановляє:

Проголосити 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови уряду та інші акти Законодавства республіки.

1 грудня 1991 року провести республіканський референдум й підтвердження акту проголошення незалежності.

Голова Верховної Ради Української PCP Л. Кравчук

22 серпня 1991 року, м. Київ.

[ред.] Постанова Верховної Ради України про військові формування в Україні

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України.

2. Утворити Міністерство оборони України.

3. Урядові України приступити до створення Збройних Сил України, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку України.

Голова Верховної Ради України Л. Кравчук м. Київ, 24 серпня 1991 року.

Процес десталінізації в УРСР.

Процес десталінізації розпочався вже влітку 195.4 р У червні відбулася зміна першого секретаря ЦК КПУ.' Керівником республіканської партійної організації бум вибраний українець — А. Кириченко. Високі урядоці посади вперше почали займати суспільно-політичні діячі української національності.

Важливим кроком на шляху десталінізації став з'їзд КПРС, який пройшов в 1956 р. На закритому засі данні з доповіддю про культ особи виступив М. Хрущов, Критика режиму особистої влади Сталіна позитивно вплинула на політичну і морально-психологічну атмосферу в країні. Після з'їзду розпочалося болісне виду жаття безнадійно, на перший погляд, хворого суспільства. Цей період, за точним визначенням І. Еренбурга, одержав назву «хрущовська відлига».

Режим сталінського терору в Україні.

Поворот в эконом политике хар введением принудительной продрозверстки , запретом свободной торговли, внудрением карточной системы и др. Авантюристкая индустриализация привела к падению жизненного уровня народа, массовое увеличение рабочего класса, конец 32 – введение паспортов длянаселения городов; начало коллективизации для более удобного управления крестьянами и их воли; К концу 32г в Украине было колектевезировано более 70% хоз и 80% посивных площадей. В 32 последний этап коллективизации – план хлебосдачи для У увеличили на 40%, массивный голод, террор , голод был воспетательной мерой . Украинское крестьянство было подвергнуто геноцыду голодом за то , что было носителем и основой возрождения укр нации.

Розвиток радянського права в 30 роки.

Правова система кінця 20-х – початку 30-х pp. покликана була зміцнювати командно-адміністративну систему, сприяти її централізації, забезпечувати потреби форсованої індустріалізації та насильницької колективізації. Виконувати ці завдання доводилось у досить демократичному конституційному полі, що визначалось Конституціями СРСР 1924 р. та 1936 р. (в Україні – Конституції 1929 р. та 1937 p.). Ці конституційні акти гарантували права і свободи особи, передбачали відкритість судових процесів, підтверджували права звинувачуваних на захист.

Проведення політики суцільної колективізації обумовило суттєві зміни в колгоспно-земельному праві. Застосування надзвичайних заходів у ході реалізації такої політики передбачало підведення під неї відповідної правової бази. Як правило, це були постанови чи інструкції законодавчої влади СРСР, частіше – виконавчої (РНК) і партійної (ЦК ВКП(б) і його політбюро), які дублювались у республіках, в т.ч. в Україні, чи просто доводились до місця виконання.

Кримінальне право 30-х pp. ХХ ст. характеризувалось жорстокими видами покарань, а кримінально-процесуальне законодавство – фактичною ліквідацією всіх демократичних принципів. Нормативні акти свідчили про повний перехід до надзвичайного порядку судочинства і складали правову базу масових репресій.

Продовжувалась започаткована ще в 30-ті рр. практика прийняття спільних постанов партійних органів та органів державної.

Система органів влади і управління УСРР після утворення СРСР.

Становлення радянської федерації проходило шляхом перетворення відповідних органів влади та управління радянської Росії на союзні. Це викликало слушне незадоволення керівництва УСРР та закавказьких республік. В.І.Ленін, який через хворобу практично не брав активної участі у політичному житті, запропонував новий шлях об’єднання – через створення федерації незалежних рівноправних республік. Ця пропозиція лягла до основи рішень І Всесоюзного з’їзду Рад (30 грудня 1922 р.). З’їзд затвердив в основному Декларацію про утворення СРСР та Союзний договір. Ці документи біли відправлені на доопрацювання, але в реальності до них більше не повернулись. Юридичне оформлення радянської федерації відбулось шляхом прийняття Конституції СРСР. Вона мала два розділи: Декларація про утворення СРСР та Договір про утворення СРСР. Конституція СРСР містила норми, пов’язані лише з державним устроєм, правовий статус особистості був відсутній.

До компетенції органів влади СРСР перейшла значна кількість державних питань, а саме:

зовнішньополітичні функції;

вирішення суперечок між республіками;

організація збройних сил та керівництво ними;

керівництво народним господарством;

встановлення засад судоустрою та судочинства, розробка основ законодавства, право амністії;

встановлення загальних засад в галузі народної освіти, охорони народного здоров’я, організація загальної статистики.

За республіками залишались всі права, крім вищезазначених, але реально нічого і не залишалось. Республіки мали право вільного виходу з Союзу РСР, але процедура виходу не визначалась.

З виникненням політбюро та оргбюро прискорився переплив влади від партійного з'їзду до ЦК РКП(б). При цьому влада зосереджувалася саме в цих органах. Значення повного складу Центрального комітету як носія влади зменшилося хоча б тому, що періодичність засідань (пленумів) ЦК скоротилася з двох у місяць у 1919 р. до одного у два місяці в 1921 р.

Паралельно відбувався переплив влади від державних органів управління до партійних комітетів. Партія перебирала на себе владні повноваження у кожній ланці управління і кожній галузі життя. Це означало концентрацію влади в партійних комітетах усіх рівнів. На практиці зростали повноваження виконавчих парткомівських структур, насамперед — секретарів.

У квітні 1922 р. пленум ЦК РКП(б) заснував посаду генерального секретаря. Генсеком став Й. Сталін. Він мав безмежну владу. Проте це була передусім апаратна, а не політична влада.

Доки в політбюро ЦК були два визнані в партії та державі вожді — В. Ленін і Л. Троцький, генсек залишався другорядною фігурою

СИСТЕМА ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РАДЯНЬСКОЇ РЕСПУБЛІКИ

1 всеукраинский съезд Советов,кот работал 11-12 декабря 1917 года в Харькове,принял резолюцию "об организации

власти в Украине"ю Высшим органом власти провозглашался Всеукраинский Съезд Советов.В перерывах между съездами

и его функции исполнял центральный исполнительный комитет.В состав ЦИК входило 61 человек.Высшим исполнительным

и распорядительным органом ,государственной власти Советской Украины,было правительство-Народный Секритариат.

17 декабря 1917 года было создано 11 Народных Серитарств:

-военных дел

-внутренних дел

-труда

-торговли и промышленности

-финансов

-земледелия

-продовольствия

-межнациональных дел

-народного оброзования

-путей сообщения,почты и телеграфов

-судебных дел

29 я нваря 1919года правительство Советской Украины стало называться Советом Народных Комиссаров УССР.Центральные

оганы -Народные Комисары.Местные органы: Советы рабочих,крестьянских и солдатских депутатов,их исполнителные ком-

митеты.28 ноября 1918 года принято Временное положение"Об организации власти на местах".

В исполнительной власти на местах заметная роль принадлежало коммендантам и комиссарам,которые назначались ревкомами

К лету 1920 года КП(б)У превратилась в основной элемент госаппарата.

Соціально – економічні і політичні наслідки індустріалізації в Україні.

В декабре 25г состоялся 14 сьезб ВКП(б) провозглавовший курс на индустриализацию. В 27г след 15 сьезд признал приоритет гос плана над риском, что означало сварачивание Нэпа и ликвидации товарно – денежных от ношений. В годы 1 пятилетки в У строится 400 новых предприятий: Днепрогрэс, днепросталь, в годы 2 пятилетки запорожьсталь. Увеличился дефицыт так как рост тяжелой промышленности происходил на упадке соц сферы и легкой промышленности. Положительные – увеличение количество предприятий, тяжелой промышленности.

Соціально – економічні і політичні наслідки колективізації. Голодомор.

Початки колективізації в 1928 р.

Початки колективізації приурочені до 1928 р. Первинний проект великих перетворень, ухвалений партією в 1928 р., називався п'ятирічним планом. Його головне завдання полягало в тому, щоб «наздогнати й перегнати капіталістичний світ» в економічному відношенні.

Ліквідація куркульства як класу

Розуміючи, що найзапекліший опір чинитимуть заможніші селяни, Сталін закликав до «ліквідації куркульства як класу». Ця класична тактика за принципом «поділяй та володарюй» була розрахована на те, щоб ізолювати найзаможніших хазяїв від маси бідних, селян. Проте визначити, хто саме є куркуль, було не просто. Вважалося, що куркулі мають більше засобів виробництва, ніж середняки, й використовують найману працю. Підрахували, що вони складали близько 5 % селян. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її властям. Це явище набрало приголомшуючих масштабів: між 1928 і 1932 рр. Україна втратила близько половини поголів'я худоби.

Багато селян утікали з колгоспів і шукали праці в містах. На велике розчарування радянських чиновників, бідняки та середняки, що поліпшили своє становище за непу, часто були найзапеклішими їхніми супротивниками.

До березня 1930 р. близко 3,2 млн селянських господарств України відступили перед загарбниками своїх сіл і понуро вступали до колгоспів, чекаючи дальшої долі.

Наслідки колективізації на Україні

Голод 1932—1933 рр. став для українців тим, чим був голокост для євреїв і різанина 1915 р. для вірменів. Як трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Найважливішим у трагедії голоду є те, що його можна було уникнути. Сам Сталін заявляв: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував 1931 р.» Як указують Р. Конквест і Б. Кравченко, врожай 1932 р. лише на 12% був меншим середнього показника 1926—1930 рр. Інакше кажучи, харчів не бракувало. Проте держава систематично конфісковувала більшу їх частину для власного вжитку. Ігноруючи заклики й попередження українських комуністів, Сталін підняв план заготівлі зерна у 1932 р. на 44 %. Це рішення й та жорстокість, із якою режим виконував його накази, прирекли мільйони людей на смерть від голоду, який можна назвати не інакше як штучним.Про байдужість режиму до людських страждань, ціною яких здійснювалася його політика, свідчив ряд заходів, проведених у 1932 р. В серпні партійні активісти отримали юридичне право конфіскації зерна в колгоспах, того ж місяця в дію було введено ганебний закон, що передбачав смертну кару за розкрадання «соціалістичної власності». За пом'якшуючих обставин такі «антидержавні злочини» каралися 10 роками виснажливої праці.

Становлення радянського права В Україні (1917-1920)

Формування радянського права в Україні було невід'ємно пов'яза¬но з поширенням радянської влади і будівництвом державного апара¬ту. Головні завдання права були визначені Програмою Комуністичної партії, а Декрети II Всеросійського з'їзду Рад та наступні норматив-но-правові акти, прийняті органами влади РСФРР і СРСР, стали пер¬шоджерелами права. "Вестник Украинской Народной Республики" (орган ЦВК України) систематично друкував декрети, постанови, на¬кази та інші документи Російської республіки, які з моменту їх опуб¬лікування набували юридичної сили в Україні,

Визначальною особливістю формування радянської правової сис¬теми в Україні було те, що складалася вона на основі системи права більшовицької Росії. Інакше кажучи, це була рецепція в примітивній формі — застосування права однієї держави в умовах іншої. Коли цієї правової норми не вистачало для врегулювання тієї чи іншої пра¬вової ситуації, тоді як джерело права використовувалася революційна правосвідомість.

Ліквідація капіталістичної власності на основні засоби виробницт¬ва була однією з головних ознак, що визначали перехід суспільства від капіталізму до соціалізму. Основою радянського цивільного права ста¬ла соціалістична власність, що створювалась шляхом експропріації приватної власності, націоналізації землі, фабрик, заводів, транс¬порту.

Суд і прокуратура УРСР в першій половині 30 років.

Перехід до двоступінчатої системи управління вимагав змін у судовій системі. У жовтні 1930 р. були ліквідовані окружні суди і створені міжрайонні суди.

Знову таки, перехід у травні 1932 р. до триступінчатої

системи управління привів до ліквідації міжрайонних судів. Судова система прийняла такий вигляд: народний і обласний суд, Верховний Суд УСРР. Народний суд був основною ланкою судової системи.

Верховний Суд УСРР був органом судового нагляду і керівництва судовою практикою на території республіки.

За Конституцією УРСР Верховний Суд республіки обирався Верховною Радою УРСР строком на 5 рокін, обласні суди обиралися обласними радами депутатім трудящих також на 5 років, народні суди обиралися на селенням відповідних районів строком на 3 роки.

Зміни в адміністративно-територіальному поділі УСРР привели до змін в органах прокуратури. У 1930 р. були утворені міжрайонні, міські і дільничні прокура¬тури. У зв'язку із створенням областей в травні 1932 р. були ліквідовані міжрайонні прокуратури. Були створе¬ні дільничні, міські, обласні прокуратури і прокуратура республіки. Міські прокуратури створювалися тільки в містах. Обласні — в кожній області.

Судова реформа 1922 року.

Проведення Судової реформи 1922 року було обумовлено що змінилися в країні соціальними умовами (нова економічна політика), наявністю великого масиву несистематизованого нормативного матеріалу і в той же час істотних пропусків в законодавстві, що приводило до широкого і часто не цілком коректного застосування аналогії. Був узятий курс на зміцнення так званої «революційної законності». Так само найважливіший етап судової реформи виражався в ліквідації роздвоєння юстиції на суди і ревтрибунали. Після закінчення громадянської війни і демілітаризації країни першенствуюча роль віддавалася народним судам, покликаним стати основною ланкою судової системи. «В листопаді 1922 року було прийнято Положення про судовий устрій РРФСР, початок новій судовій реформі, що поклав. Створювалася єдина судова система:» Верховний трибунал і губернський ревтрибунали був ліквідований.

Судова реформа 1922 року закріпила основні принципи організації радянської судової системи: її єдність, побудова з урахуванням державного пристрою, відповідність новому адміністративно - територіальному розподілу. Кадровому складу суддів в цей період надавалася велика увага. В розділ кута ставився досвід революційної боротьби, а не юридична освіта і знання законів. Наголошувалося постійне зростання числа суддів-членів партії. Дані, що стосуються освітнього рівня народних суддів в РРФСР, замовчувалися, оскільки в основній своїй масі ці люди не мали не тільки юридичного, але і утворення взагалі.

Народні суди діяли на території району або ділянки. Їх компетенція значно розширялася. Вони розглядали в першій інстанції найбільшу частину кримінальних і цивільних справ. частину кримінальних і цивільних справ, став основним осередком судової системи.

Важливу роль в трехзвенной системі судових органів, створеній в 1922 році, грав губернський суд. Він діяв як суд першої інстанції по найважливіших кримінальних і цивільних справах, касаційної інстанції для справ, вирішених народними судами, а також органу судового управління відносно народних судів губернії

Судова система Української держави.

”. Судова система і правохороні органи. Правова система.

Згідно з законом Генеральний Суд мав складатися з трьох департаментів – цивільного, карного й адміністративного і виконувати на всій території України функції, що до його формування належали “Правительствующему Сенату”, а також касаційні функції Головного військового суду.

Закон визначав лише структуру Державного Сенату, вимоги до сенаторів, порядок їх призначення та деякі інші питання. Так, Державний Сенат, який очолював Президент, поділився на Генеральні Суди: Адміністративний, Цивільний і Карний.

На відміну від закону про Генеральний Суд, ухваленого Центральною Радою, гетьманський акт встановлював значно суворіші вимоги до кандидатів на посади сенаторів – наявність вищої юридичної освіти і не менш 15-ти річного стажу роботи “в судовому відомстві на посадах не нижче судового слідчого чи товариша прокурора окружного суду” або “у стані присяжного адвоката, а також з числа тих, що мають учений ценз Магістра або доктора”. Водночас закон містив і цілком сучасну заборону займатися будь-якою іншою діяльністю, крім наукової і викладацької.

Крім системи загальних судів в Українській державі функціонували й суди військові. При військових судах незалежно від їх рівня вводилися також посади військових слідчих. І знов – таки всі військові установи у своїй діяльності мали керуватися колишніми російськими законами, що правда, з одним застереженням – “наскільки настанови цих законів не будуть суперечити новим законам Української держави

Судова система УНР. Структура і нормативні акти.

Судову систему УНР (1917,1919 рр.) становили Генеральний суд УНР, міські суди, повітові суди, дільничі суди, робітничі і селянські революційні трибунали.

Генеральний Суд УНР створений Центральною Радою в грудні 1917 p., виконував всі функції Правительствуючого сенату. Складався з 15 суддів, цивільного, карного й адміністративного департаментів. Генеральний Суд УНР діяв і за Гетьманату до липня 1918 p., але в січні 1919р. Директорія скасувала Державний Сенат на підставі закону УЦР від 2.12.1917 p. під новим найменуванням — Найвищий суд УНР (або Народницький суд УНР).

цілі Центральної Ради на ниві реформи судової системи пролунали в її ІІІ Універсалі, в якому Генеральному секретарству судових справ приписувалось вжити всіх заходів щодо побудови демократичної системи судів. Незабаром, 2 грудня 1917 р., був прийнятий закон «Про утворення Генерального суду», а 17 грудня 1917 р. Центральна Рада прийняла закон «Про заведення апеляційних судів». Закон «Про умови обсадження і порядок обрання суддів Генерального і апеляційних судів» від 22 грудня 1917 р. регулював порядок обрання суддів Генерального і апеляційних судів. Нами розкрито основні положення зазначених вище нормативно-правових актів та надано їм характеристику.

Новий етап у створенні власної незалежної судової системи в Україні пов'язується з діяльністю Центральної Ради та Української Народної Республіки. З їхньою діяльністю пов'язується і становлення принципу незалежності суддів, спроба створити суд як незалежну гілку влади.

Наступну спробу створення власної судової інстанції в Україні було здійснено вже після жовтневого перевороту в Петрограді. 30 жовтня 1917 р. Генеральний секретаріат поповнився тимчасовим генеральним комісаром із справ судівництва М. Ткаченком - випускником Київського університету. Рішенням Центральної Ради комісара із судових справ було перейменовано на генерального секретаря.

Важливим етапом на шляху автономізації судочинства став 3-й Універсал Центральної Ради, проголошений 20 листопада 1917 р. У ньому зазначалося, що «суд на Україні повинен бути справедливим, відповідний духові народу. З тою метою приписуємо Генеральному секретарству судових справ зробити всі заходи упорядкувати судівництво й привести його до згоди з правними поняттями народу».

Також було прийнято й закон «Про умови обсадження і порядок обрання судів Генерального і апеляційних судів» від 23 грудня 1917 року.

Всі судді обиралися Центральною Радою більшістю в 3/5 голосів.

Прокуратура УНР опинилася у подвійному підпорядкуванні (див. рис. 2.2.2.1.). З одного боку, вона діяла при Генеральному Суді і називалася - Прокураторія Генерального Суду, а з другого - її регламент затверджувався Секретарством судових справ, і воно ж надавало одному з прокурорів звання старшого й доручало «провід над прокураторією».

Судова система УРСР після прийняття Конституції 1978р.

Основоположні начала судової системи республіки визначила Конституція

УРСР 1978 р., в ст. 149 якої зазначалось, що "правосуддя в Українській

РСР здійснюється тільки судом". Судами ж в УРСР визнавалися Верховний

Суд УРСР, обласні суди. Київський міський суд, районні (міські) народні

ївський міський суд, районні (міські) народні

суди. В Конституції зазначалось, що всі суди УРСР утворюються на засадах

виборності суддів і народних засідателів. Народні судді районних

(міських) народних судів обиралися відповідно обласними, Київською

міською Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду УРСР, а також

обласних судів, Київського міського суду обиралися Верховною Радою УРСР.

Народні засідателі районних (міських) народних судів обиралися на зборах

громадян за місцем їх проживання або роботи відкритим голосуванням, а

народні засідателі вищих судів — відповідними Радами народних депутатів.

Згідно з Конституцією Верховний Суд УРСР був найвищим судовим органом

УРСР і здійснював нагляд за судовою діяльністю судів республіки. Він

складався з голови Верховного Суду УРСР, його заступників, членів і

народних засідателів (ст. 151). Демократичний характер мала ст. 152

Конституції, в якій зазначалося, що розгляд цивільних і кримінальних

справ у всіх судах здійснюється колегіальне; в суді першої інстанції — з

участю народних засідателів. Народні засідателі при здійсненні

правосуддя користувалися всіма правами суддів. Зміцненню законності

покликана була служити ст. 153 Конституції, де зазначалося, що "судді і

народні засідателі є незалежними і підкоряються тільки законові. Суддям

і народним засідателям забезпечуються умови для безперешкодного і

ефективного здійснення їх прав та обов'язків. Будь-яке втручання в

діяльність судів і народних засідателів по здійсненню правосуддя є

неприпустимим і тягне за собою відповідальність за законом". Конституція

зазначала, що організація і порядок діяльності судів Української РСР

визначаються законами Союзу РСР і Української РСР. І такі акти були

прийняті. Так, ЗО листопада 1979 p. прийняли Закон СРСР'"Про Верховний

Суд РСР". Законом СРСР від 25 червня 1980 p. затверджувалася нова

редакція Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про

судоустрій в СРСР. На їх основі в УРСР у 1981 p. були прийняті закони

про судоустрій УРСР, про вибори районних (міських) народних суддів УРСР,

а також про порядок відкликання народних суддів і народних засідателів

районних (міських) народних судів УРСР.

Вирішення господарських спорів між підприємствами, установами,

організаціями здійснювалось органами державного арбітражу.

Судова с-ма, прокуратура, НКВС за К-цією 1937

Раздел 9 Суд и прокуратура. Ст. 102 закріплює - правосуддя. в УРСР здійснюється Найвищим судом УРСР, Найвищим судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адмін.. округів, спец. Судами СРСР, що створюються за постановою ВР СРСР, народними судами ст..103 Розгляд справ у всіх судах здійснюється з участю народних засідателів, крім випадків, спец. Передбачених з-ном. Ст. 105 - Найвищий Суд УРСР обирається ВР УРСР на строк 5 років. Ст. 112 – Вищий нагляд за точним виконанням з-нів усіма нар. Комісаріатами і підвідомчими ім. установами, так само як окремими службовими особами, а також громадянами на терр. УРСР здійснюється як прокурором СРСР безпосередньо, так і через прокурора УРСР. Ст.113 – Прокурор УРСР призначається прокурором СРСР на строк 5 років. Ст. 115 Прокурори адмін. Округів, р-нні і міські прокурори призначаються прокурором УРСР з затвердження прокурора СРСР строком на 5 років. СТ. 116 Органи прокуратури здійснюють свої ф-ції незалежно від будь-яких місцевих органів, підлягаючи тільки прокуророві СРСР.

Судочинство в УНР

Высший суд суд. республики – Ген.суд, кот. изберался Всенародным Собраниям. Судопроизводство объявлялось устным и гласным, все граждане независимо от должностей – равными перед судом и перед законом. Общий процес. Суд. власть - независима. «Суд. решений не могут изменить ни законодат. ни администрат. органы власти»

- ст.63 К-ции.

Ген.Суд выступав касационой инстанцией.

Універал Трудового конгресу 23 січня 1919р, загальна характеристика і значення. Перша сесія Трудового конгресу (парламенту) працю¬вала 23-28 січня 1919 р. у Києві. З 593 депутатів, перед¬бачених виборчим законом, на неї прибуло близько 300 депутатів від УНР і 60 — від ЗУНР.

Трудовий конгрес висловився за демократичний устрій в Україні, передав тимчасово законодавчу і виконавчу владу Директорії, проголосив загальне виборче право на виборах до майбутнього українського парламенту.

На рішення Трудового конгресу в значній мірі впли¬нув наступ Червоної Армії на Київ, який почався в січні 1919 р. Він укріпив позиції прихильників союзу з Ан¬тантою і антибільшовицькі настрої Директорії.

Утв. Укр. д-ви за П.Скоропадського.

29.04.1918г.-Киев-конгресс хлеборобов-обр. Гетьманат «Укр.гос-во» во главе с П.Скоропадським. Вночь с 29 на 30.04. его сторонники захватили все гос. учреждения и важнейшие обьекты в Киеве.УНР-военная монархия. П.Скоропадский издал манифест – «Грамоту ко всему укр.народу»,где сообщалось о розпуске УЦР и земельных комитетов,провозглашалась частная собственность.Также был издан Закон о временном гос.устройстве У.-УНР было заменено на Укр.гос-во временно,до созыва парламента,полнота власти созредоточилась в руках гетьмана.Формирование правительства было поручено полтавскому помищику Ф.Лизогубу.Главная задача-создания дееспособной гос.администрации,ликвидация анархии,налаживание гос.жизни о существлении чего гетьман старался опираться на зажиточные слои населения.Началось востановления помесчичего хоз-ва.В июле 1918г. был принят закон о средствах борьбы с разрухой в c/г-предусматривалось пренудит.использование в помищичих землевладениях хрестиян,установления 12 часового раб.дня,создания стабильной фин.системи(введение гривны),налаживаеться система транспорта и связи.Скоропадский установил дипломат. отношения с Румынией,Финляндией,Швейцарией,Данией,Швецией.

УТВОРЕННЯ ЗУНР

в воздании от 1 ноября 1918 года УНР провозгласила создание национального государства.Её название и территория

определили "Временный основной закон государственно самостоятельности украинских земель бывшей Австро-Венгерской

монархии,одобренной УНР 13 ноября 1918 г."

"Государство...имеет название Заподноукраинская Народная республика."З-н утверждал государственную самостоятельность

ЗУНР.Одним из главных заданий Зунр считала объединение с Великой У.Акт воссоединения произошел 22 января 1919года

на Софиевской площади в Киеве.

ЗУНР получает новое название- Западная область Украинской народной Республики.

Утворення малої ради, причини та загальна характеристика.

12 липня Центральна рада прийняла постанову, яка детальніше регламентувала компетенцію Комітету, або малої ради, як його згодом називали. Відповідно до постанови Комітет визначався як постійно діючий орган, який скликав чергові Загальні збори, поповнював склад Генерального секретаріату , і як наказувалось, вирішував усі «термінові справи». Чергові засідання Малої ради відбувалися раз на тиждень , а надзвичайні «по потребі». Для ухвалення законодавчого акту необхідна була присутність не менше двох третин загальної кількості членів Малої ради. 25 листопада 1917 року приймається закон про утримання Центральної ради за державний рахунок .

УТВОРЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ(1917-1920рр)

Внесудебные реппресивные органы ВЧК,которая была созданна Дикретом Временного рабочего-крестьянского правительства

Украины от 12 декабря 1918г.Председатель ВЧК-И.Шварц,М.Лацес.30 мая 1919 года-ВУЦИК-положение о всеукраинских и

местных чрезвычайных коммисий.ВУЧК по борьбе с контрреволюцией,шпионаже, и бандитизме создавались как отдел накоматов

внутренних дел.в 1920 году ВУЧК была перподчиненна СНК УССР.ВУЧК делилось на отделы:ЮР.-расследование и подготовка

дел для трибуналов; отдел иностранного контроля,для борьбы с контрреволюцией;Оперативный- предупреждение и

раскрытие контрреволюционных преступлений.Местные ЧК создавались местными советами.17 мая 1920 года -ВУЦиК принял

дикрет ЦУЧК(центральное управление ЧК)для борьбы с контрреволюцией(центральное упраление революционного коммитета)

в ЦУПЧРЕВКОМЕ был создан отдел для борьбы с анархобандитизмом и с украинской националистической контрреволюции.

Прямое руководство деятельности ЧК осуществляло большивистская партия.

Утворення органів охорони громадського порядку в УНР.

После принятия мира планировалось росустить армию,а вместо неё-народная милиция.

Нач.января 1918г.-УЦР принимает Закон об упорядочении прокураторского надзора над У.Создавалась Прокуратория Ген.Суда,кот. подчинялась ещё и ГенСек-ву судебных дел.Глава Прокуратории-старший прокурор,кот. назначался ГенСек-вом судебных дел.Двойная подчинённость негативно влияла на д-сть Прокураторий.

Утворення прокуратури і адвокатури В УСРР.

Радянський період розвитку інституту прокуратури в Україні пов’язаний з існуванням в Україні радянської влади й значною мірою несе на собі відбиток позитивних і негативних рис радянського устрою. У свою чергу, даний період складається з двох етапів. Початком першого є створення Прокуратури УРСР як складової ланки державного апарату УРСР, а початком другого — утворення Прокуратури СРСР.

Прокуратура Української ССР була створена постановою Всеукраїнського ЦВК 28 червня 1922 р. з метою «здійснення нагляду за дотриманням законів та в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю».

Державна прокуратура УРСР була заснована у складі Народного комісаріату юстиції. Прокурором республіки став народний комісар юстиції, що входив до складу наркомату республіки. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходився відділ прокуратури.

Прокуратура здійснювала «адміністративний нагляд» (пізніше він став називатися «загальним»). Поряд з цим на неї покладався безпосередній нагляд за діяльністю слідчих органів і дізнання в області розкриття злочинів, а також за діяльністю органів державного Політичного Управління; підтримка обвинувачення в суді; нагляд за доцільністю утримання під вартою. Широкі права і обов’язки покладалися на прокурорів у сфері боротьби зі злочинністю.

Прокуратура УРСР будувалася за принципом централізації і незалежності представників прокурорського нагляду від місцевих органів влади.

Початком другого етапу функціонування радянської прокуратури в Україні є утворення у червні 1933 р. Прокуратури Союзу РСР, на яку покладалося загальне керівництво діяльністю прокуратур союзних республік. З цього часу Генеральний прокурор Української РСР (пізніше він став називатися Прокурором УРСР) підпорядковується Прокурору СРСР і одночасно (як народний комісар юстиції і член уряду) — ВУЦВКу. Проте таке становище першого керівника Прокуратури УРСР продовжувалося недовго. Конституція СРСР 1936 р. і Конституція УРСР 1937 р. віднесли призначення Прокурора УРСР до компетенції Генерального прокурора СРСР.

Важливою рисою прокуратури радянського періоду стало об’єднання всіх напрямків її діяльності.

Сам інститут прокуратури в ідеологічному відношенні є «нейтральним». Проте, будучи елементом державної влади, він може бути як знаряддям репресивної політики держави, так і засобом захисту прав й законних інтересів громадян у правовій державі.

Становлення адвокатури в Україні в 1917—1921 роках

Розглядаючи процес становлення адвокатури в Україні після проголошення радянської влади, слід мати на увазі, що такі історичні умови виникли вперше в історії розвитку людства. Присяж¬ну й приватну адвокатуру було ліквідовано. Республіка Рад надавала кожному, кому виповнилося 18 років, можливість бути обвинувачем або захисником у суді чи на попередньому слідстві. Це був період інтенсивного реформування адвокатури, і студентові треба вміти об’єктивно аналізувати здійснені реформи. Нормативні акти, що регулювали становлення та діяльність адвокатури, приймалися досить часто: 1918 року прийнято Постанову Народного Секретаріату «Про введення народного суду», 1919-го Радою народних комісарів України затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР», 1920 року — Положення про народний суд УРСР, 1922-го — Положення про адвокатуру Української РСР.

Студенти повинні знати основні обов’язки членів колегії адвокатів, передбачені цим Положенням.