1 Ноября 1918 г. Унр объявила о ликвидации на всей территории государства старых органов местной власти и управления

и призывала народ к создании новых украинских.В течении месяца выборы в местные органы власти и управления прошли

на всей территории ЗУНР. Такими органами стали в селах и городах общественные и городские комиссары:в уездах-уезд-

ные коммисары.

в соответсвии с З-ном"Об администрации Заподноукраинской Республики" от 16 ноября 1918 года уездный комиссар был

высшем представителем власти в уезде.

Он утверждал избранные кандидатуры сельских и городских комисаров.Ему принадлежало право розпуска "прыбичных рад"

и назначение новых выборов.

Наростання кризових явищ в економ. І суспільно-політ житті України в 2пол. 60-80 роки

В октябре 1961 состоялся 22 съезд КПСС, кот. Принял новую Программу партии – перхода об-ва к коммунизму, что предусматривало формирование бесклассового об-ва и передача ф-ций гос-ва органам самоуправления трудящихся. 1965 – новая эконом. Реформа Косыгина, однако расширение хоз. Самост ности предприятий было довольно существенно – внедрение новых показателей, с/х – внедрение новых методов, однако эффект от этих программ был более негативен чем позитивен. Механизация превратилась в поставки колхозам и совхозам низкокачественной техники, химизация - массовое загрязнение среды, уничтожение плодороджных грунтов. Из года в год увеличивался разрыв между ростом финансирования с/х и объемом производства. Игнорирование интересов крестьянина, экстенсивный подход к земледелию привели к ухудшению положения в с/хю Конец 70-80 – инфляция. Сокращение численности колхозников за счет урбанизации, примерно 60% - рабочие.

Нова економічна політика в Україні.

Нова економічна політика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний вміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії і ін.). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Декретом ВЦВК від 23 березня 1921 року, прийнятим на підставі вирішень X з'їзду РКП(б), продрозкладка була скасована і замінена продподатком, який був приблизно удвічі нижче. Настільки значне послаблення дало певну стимул-реакцію до розвитку виробництва утомленому від війни селянству.

Ленін сам вказував, що поступки селянству були підпорядковані лише одній меті — боротьбі за владу: «Ми відкрито, чесно, без жодного обману, селянам заявляємо: для того, щоб утримати дорогу до соціалізму, ми вам, товариші селяни, зробимо цілий ряд поступок, але лише в таких-то межах і в такій-то мірі і, звичайно, самі судитимемо — яка це міра і які межі»(Повне Зібрання Творів, т. 42 з 192).

Введення продподатку не стало одиничним заходом. X з'їзд проголосив Нову економічну політику. Її суть — допущення ринкових стосунків. НЕП розглядався як тимчасова політика, направлена на створення умов для соціалізму. Тимчасова, але не короткочасна. Сам Ленін підкреслював, що «НЕП — це серйозно і надовго!». Таким чином, він погоджувався з меншовиками в тому, що Росія на той момент не була готова до соціалізму, але для створення передумов соціалізму зовсім не вважав потрібним віддавати владу буржуазії.

Головна політична мета НЕПу — зняти соціальну напруженість, укріпити соціальну базу радянської влади у вигляді союзу робітників і селян. Економічна мета — запобігти подальшому посилюванню розрухи, вийти з кризи і відновити господарство. Соціальна мета — забезпечити сприятливі умови для побудови соціалістичного суспільства, не чекаючи світової революції. Крім того, НЕП був націлений на відновлення нормальних зовнішньополітичних зв'язків, на подолання міжнародної ізоляції.

ОРГАНИ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ ЗУНР

15 ноября 1918 года принимается З-н о дполнении состава Рады представителями из уездов и больших городов.

4 января 1919 года был создан президум рады в составе Президента и 4-х его заместителей.Введение должности

Президента не означало,что ЗУНР отказывается от парламентской формы правления.В тот же день был создан ещё

один орган- ОТдел УНР. вего состав входили Президент и 9 членов. Отдел выполнял функции коллегиального главы

государства.УНР считала себя временным органом и поэтому 31 марта 1919 года принялаЗ-н о созыве Сейма ЗУНР.

13 апреля принимается З-н о выборах в Сейм. Он состоял из 226 послов.

Правительство ЗУНР- Государственный секритариат-был образован 9 ноября 1918г.

Местное самоуправление.

В соответсвии с З-ном"об администрации Заподноукраинской Народной Республики" от 16 ноября 1918 года уездный

комиссАР был высшим представителем власти в уезде.Он утверждал избранные кандидатуры сельских и городских комиссаров.

Ему принадлежало право роспуска "прибичных рад" и назначения новых выборов в них.

Органи влади та управління УРСР в перші повоєнні роки.

1947-Высшим органом власти и управления республіки оставался Верх. Совет УССР. В марте 1946 СНК СССР был преобразован в Совет министров СССР, наркоматы – в министерства. В союзных республиках Совет Министров УССР стал высшим распоряд. И исполн. Органом республики. В годы десталинизации повысилась роль Совета министров УССР как органа центр. Управления, министров – как органов отраслевого управления. В годы десталин. Наметилась опред. Демократизация д-ности советов. 22 января1957 было принято постновление ЦК КПСС « об улучшении д-ности Советов депутатов трудящихся и укреплении их связей с массами», кот. Было направлено на укрепление самост-ности, деловой активности советов, расширение их прав в хоз. Сфере «положение о постоянных комиссиях местных советов депутатов трудящихся УССР» , кот. Значительно повысило роль постоянных комиссий в местном управлении.1962 – разделение обл. Советов по производственному признаку на сельские и промышленные.

Органи влади та управління УРСР за конституцією 1937 р.

Найвищим органом державної влади УРСР стала Верховна Рада, до компетенції якої належали: затвердження народногосподарських планів і державного бюджету, керівництво всіма галузями народного господарства і соціально-культурного розвитку, встановлення відповідності до законодавства СРСР місцевих податків, зборів і неподаткових доходів, законодавство про працю, організація суду, надання прав громадянства УРСР тощо. У період між сесіями Президія Верховної Ради, яка видавала накази, тлумачила закони республіки, контролювала роботу уряду, скасовувала рішення обласних Рад у разі їх невідповідності законам, скликала сесії Верховної Ради, могла проводити референдуми та ін.

Верховна Рада створювала уряд республіки Раду Народних 'Комісарів (РНК) як вищий виконавчий і розпорядчий орган державної влади. РНК здійснювала керівництво комісарами республіки та іншими підпорядкованими їй інституціями, об'єднувала та спрямовувала діяльність уповноважених загальносоюзних наркоматів, вживала заходи щодо виконання народногосподарських планів, державних і місцевих бюджетів, контролювала дії РНК Молдавської АРСР та обласних виконкомів.

На місцях функції державного управління повинні були виконувати обласні, міські, районні, сільські та селищні Ради народних депутатів та їх виконкоми.

Що ж до самого типу політичного режиму, то суть його залишалася незмінною відносна єдність законодавчої, виконавчої та судової влади з формальною перевагою законодавчої у формі рад народних депутатів. Реальна ж влада була цілковито зосереджена в руках більшовицької партії в особі її диктатора. Конституція вперше визначала порядок утворення судових і прокурорських органів і головні принципи їхньої діяльності, що було ширмою в умовах безпредедентного розгулу беззаконня та масових репресій. Це ж саме можна сказати і щодо статей, які проголошували найширші демократичні права і свободи людини. У Конституції 1937 р. вже з'явився натяк на монопольне становище більшовицької партії.

Проблема виникала при виконанні положень Основного закону, в існуванні непідсудних органів НКВС, позаконституційній діяльності партії, яка монополізувала законодавчу діяльність, взяла на себе розпорядчі функції та функції державного контролю. Партія, зрісшись із апаратом державного управління, контролюючи армію та органи державної безпеки.

Органи охорони правопорядку та судова система ЗУНР.

Щодо правоохоронних органів слід зазначити віднов¬лення діяльності адвокатури. Були створені також про-куратура на чолі з Генеральним державним прокурором, нотаріальна служба. Окремо існували військова юстиція і прокуратура.

Велика увага приділялася в ЗУНР створенню органів охорони суспільного порядку. 6 листопада 1918 р. Укра¬їнська Національна Рада ухвалила рішення про створен¬ня Корпусу української державної жандармерії. Корпус очолила Команда української державної жандармерії на чолі з головним комендантом. На місцях створювалися окружні й повітові і команди жандармерії на чолі з окружними і

повітовими комендантами. Низовою ланкою жандармерії були сільські й міські станиці, які очолювали жандармські сільській міські коменданти. Система ДЕРЖАВНОЇ жандармерії одержала законодавче закріпленням законом від 15 лютого 1919 р. На місцях продовжувалаІ діяти й народна міліція. Вона формувалася на громадських засадах шляхом виборів. До літа 1919 р. корпус української державної жандармерії налічував близько І тисячі жандармів, 4 тисяч стажистів, ЗО офіцерів. В органи охорони громадського порядку входило таКож близько 3 тисяч народних міліціонерів.

Органи управління окупаційного режиму в Україні.

Після окупації України її територія була розбита на декілька адміністративних одиниць. Найбільша з них називалася «Рейхскомісаріат Україна» і охоплювала

Волинь Полісся, Правобережжя, частину Полтави і Запоріжжя Рейхскомісаріат підрозділявся на шість генеральних округів Волинь-Поділля, Дніпропетровськ, Київ, Крим і Миколаїв, які, у свою чергу, підрозділялися на округи і райони.

Для забезпечення жорсткого контролю над населен¬ням уся територія України підрозділялася на три адмі-ністративні зони. Перша, евакуаційна зона, відносилася до фронтового району. Населення цієї зони підлягало примусовій евакуації. У другій зоні населення міст і сіл могло вільно пересуватися лише вдень. У третій зоні іс-нував спеціальний окупаційний режим з комендант¬ською годиною. На всій окупованій території була запро-ваджена строга система реєстрації населення. Вводила¬ся обов'язкова примусова праця. За незначні порушення трудової дисципліни могли відправити до концтабору.

Жорстокість політики нацистів в Україні не знала меж. За роки окупації тут було знищено близько 6 млн цивільного населення і військовополонених, депортова¬но на примусові роботи до Німеччини 2,5 млн людей. Фактично була знищена економіка України.

Організація влади в Укр. держ.

Закон о временном гос. устрое в Укр. от 29.04.1918г : вместо названия УНР установилося новое «Укр. гос-во».Гетьман – высший орган власти, кот. принадлежала вся полонота законодат. и испонит. власти; осуществ. помилование 1.08.1918г – «Временый закон о Верховном управление гос-вом на случай смерти тяжелой болезни пребывания за пределами ясновельможного пана гетмана всей У»: власть переходила к коллегии верховных представителей гос-ва, кот. состоял из 3-х членов: Гетман, одного избирает гос. сенат и другого изберает Рада Министров, коллегию возглавлял Председатель.

Рада Министров – координация и орг-ция д-ти центр ор-нов управлен; ее глава – председатель Рады, при Раде – создана Ген.Концелярия; входили следующие мин-ва: внтр.дел народ. образов., фининсов, торговли и промышленности, пищевых дел и земельных, судебных дел, иностранных дел, воен. дел, народ. здоровье и споведаний.

Мин-ва делились на депортамента и управления. 25.05.1918г. «Положения о Малой Раде Министров», кот. формировалась из заснов. министров.

Местное самоуправление – гетман разпустил местные органы, восстановлено админ. – теретор. деления, кот. был при царизме: губернии, уезды,власти. Местные администрации возглавили старосты, кот. заменили комиссаров. Старостам принадлежала вся полнота власти на местах законом о выборах в земства от.5.09.1918г. – восстановление д-ти земских учреждений. На должности в МГА назначались прежние царские генерала, чиновники, помощники. 29.06.1918 закон, кот. давал право губернским право розпуска земских собраний и управ, городских дум.

Законом от 30.11.1918 восстанавливался институт земских начальников и создал уездные и губернские советы в сельских делах. Всю систему МГА возглавляло Мин-во внутренних дел.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ ЗА ДИРЕКТОРІЇ

Директория была высшим органом власти,кот. олицетворял законодательную, исполнительную,а иногда и судебную власть.

В центре-парламент, на местах-губернские и уездные Рады.5 января 1919г были утверждены "Инструкция по выборам

в Конгресс трудового народа Украины". В состав Конгресса были избраны представители от рабочих,крестьян и трудовой

интелегенции.28 января 1919г. на последнем заседании Конгресса был принят Закон "О форме власти в Ч" кот. вся власть

передавалась Директории до созыва следущей сессии Трудового Конгресса.14 февраля 1920г. правительство одобрило новый

Временный з-н "о гос-ном строе и порядке закон-ства в УНР",кот предусматривает созыв не позднее 1 мая 1920г.

предпарламент под названием Государственная Народная Рада.

О постепенном переходе от парламентской к президентско-парламентской форме правления свидетельствуютзаконы:

"О временном верховным управлении и порядке закон-ва в УНР" кот. были утвержденны с Петлюрой 12 ноября 1920.

З-н предусматривали разграничение власти между Директорией, Гос-ной Народной Радой и Радой Народных Министров