112. Судова система: состав і принципи функціонування.

Судову владу представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя, наділені владними повноваженнями, завданням яких є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави . Судова система України становить сукупність усіх судів держави, основаних на єдиних засадах організації і діяльності, що здійснюють судову владу.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів, яка складається із загальних і спеціальних судів.

Відповідно до ст. 125 Конституції України та Закону "Про судоустрій України" до системи судів загальної юрисдикції належать: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Щодо Касаційного суду України, то згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року Закон "Про судоустрій України" в частині утворення такого судового органу визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до адміністративно-територіального устрою судову систему України поділено на ланки. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ті самі функції і здебільшого розташовані в межах територіальних одиниць, прирівняних одна до одної за адміністративним поділом.

Судова система загальних судів складається з трьох ланок:

1) місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів;

2) апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;

3) Верховний Суд України.

Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Система господарських судів складається з чотирьох ланок:

1) місцеві господарські суди;

2) апеляційні господарські суди;

3) Вищий господарський суд;

4) Верховний Суд України (Судова палата у господарських справах).

64. Суверенітет держави. Народний, національний, державний.

Суверенітет держави — політико-юридична властивість дер¬жавної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.КонституціЯ України закріплює, що Україна є сувереною і незалежною, демократичною, соц. і правовою. Державний суверенітет – це невідємна властивість державної влади, що визначаю її повну незалежність і самостійність у рішені всіх питань внутрішньої і зовнішньої політики. Народний суверенітет – це повновладдя народу, реалізоване на основі КУ як безпосередньо так і через органи держави. Національний суверенітет виявляється в праві нації на самовизначення, культурну і мовну самостійність, і можливості визначити характер національного життя.

25. Структура і принципи самоорганізації громадянского суспільства.

Принципи:

Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам:

1. Економічна система діє за принципами самоорганізації, саморегулювання та самоуправління;

2. Соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;

3. Політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а, з іншого — як найбільш повне вираження загального національного інтересу.

Структура:

У юридичній літературі щодо вирішення питання структури громадянського суспільства сформувались різноманітні підходи.

Так в економічній сфері структурними елементами громадянського суспільства є недержавні підприємства: кооперативи, орендні колективи, акціонерні товариства, асоціації кооперативів та інші добровільні об'єднання громадян у галузі господарської діяльності, які створюються ними з особливої ініціативи.

Соціальна сфера громадянського суспільства включає інститут сім'ї, громадські організації та рухи, інші організаційно оформлені та неоформлені об'єднання, Духовна сфера громадянського суспільства передбачає свободу думки, совісті, слова; самостійність та незалежність від державних та політичних структур, творчих, наукових та інших об'єднань.

83. Структура законодавства про державні органи України.

Структура:

КУст6.19 і розділи що стосуються відповідних державних органів

Кодекси всі процесуальні

Закон україни про КСУ, закон про державну службу,про СБУ.і.тд

Підзаконні акти(укази президента , постанови ВР та кабміну)

Державні органи по сфері своєї компетенції приймають акти.

47. Режими проживання іноземців.

Іноземці можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території.Іноземець може отримати дозвіл на імміграцію та іммігрувати на постійне проживання, якщо він: має в Україні законне джерело існування; перебуває у близьких родинних відносинах (батько, мати, діти, брат, сестра, подружжя, дід, баба, онуки) з громадянами України;перебуває на утриманні громадянина України; - має на своєму утриманні громадянина України; в інших передбачених законами України випадках.

Іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.

Іноземці, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої національні паспорти або документи, які їх замінюють, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Якщо іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх національні паспорти або документи, що їх замінюють

Прокуратура і форми прокурорського нагляду. Акти прокурора.

Прокуратура є державним органом, який не належить до жодної з гілок влади в Україні. Проте найбільшою мірою діяльність цього органу пов’язана саме з судовою владою.

Прокуратура України становить єдину систему,на яку

відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються

такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у

випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень

у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів

примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян.

Основними актами органів прокуратури є: протест, припис, подання і постанова прокурора. Протест на акт, що суперечить закону, вноситься про¬курором до органу, який видав цей акт, або до органу ви¬щого рівня. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушен¬ня має очевидний характер і може завдати шкоду інтере¬сам держави, підприємства, установам, організаціям, а та¬кож громадянам. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідом¬ляється прокурору. Подання стосується усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що їм сприяють, і підлягає невідклад¬ному розгляду відповідними органами, посадовими особа¬ми, об'єднаннями та їх органами. У разі порушення закону цими органами або особами, прокурор виносить постанову про дисциплінарне про¬вадження, провадження про адміністративне правопорушення або порушення кримінальної справи щодо цих осіб.

Проблема співвідношення громадянського суспільства і правовій державі.

Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави.

Правову державу характеризують:

- верховенство закону і його панування в суспільстві; рівність перед законом самої держави, всіх її органів, громадських організацій, службових осіб і громадян;

- вищість представницьких органів влади, їх відкритість і публічність, відсутність будь-якої диктатури;

- поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створює систему взаємостримування і взаємопротиваг гілок влади;

- гарантія прав і свобод особи в межах законності, взаємна відповідальність держави, об'єднань громадян та індивідів;

- високий рівень громадських структур, можливість громадських об'єднань і особи брати участь в управлінні суспільством;

Окрім суворого дотримання законів суспільство передбачає ще одну принципову вимогу — дотримання загальноприйнятих норм моралі. Право і мораль завжди були, є і будуть чинниками людського буття й гуманізму.

Політична основа громадянського суспільства — це демократична, правова держава, що забезпечує кожному громадянинові можливість брати участь у державних справах. У такій державі абсолютно неприпустимою є будь-яка дискримінація за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Економічною основою громадянського суспільства є відносини ринкового характеру. Власність, в контексті громадянського суспільства, має використовуватись для блага людини і суспільства через благодійництво або економічну діяльність інститутів громадянського суспільства.

Соціальною основою громадянського суспільства має бути соціальне середовище нового типу, яке максимально відповідає демократичним (загальносуспільним) цінностям розвитку громадянського суспільства та спрямоване на їх опанування.

В цілому оцінюючи ситуацію, можна сказати, що для взаємодії держави та громадянського суспільства в Україні вже створено визначені умови, але вони повинні одержати свій подальший інтенсивний розвиток на основі системних підходів до формування української моделі громадянського суспільства, націленої на досягнення високих стандартів якості життя громадян і реалізацію демократичних прав і свобод у суспільстві.

40. Відповідно до ст. 2 Запону «Про громадянство України» гро¬мадянами України є

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголо¬шення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом. України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політич¬них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціаль-ного походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не с громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їхні нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 лис¬топада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 1999 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до Закону «Про громадянство України».

Згідно з п. 4 ст. 2 Закону громадянами України визнаються особи, які набули громадянство України відповідно до Закону «Про громадянство України».

Набуття громадянства України може здійснюватися на під¬ставах, що визначені у ст. 11 Закону.

відповідно до ст. 11 названого Закону громадянство Украї¬ни може набуватися на таких підставах: 1) за народженням; У за походженням; 3) через прийняття до громадянства України;

99. Президент України: Повноваження

Президент України:

• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

• звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

• представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

• приймає рішення про визнання іноземних держав;

• призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

• призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

• призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені Конституцією;

• припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

• призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;

• присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

• нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

• приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

• здійснює помилування;

створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні

Правоохороні та контрольно наглядові органи: система і компетенція.

Правоохоронні органи — органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, що здійснюють правозастосовні та правоохоронні функції.Правоохоронна діяльність за своєю структурою поділяється на• запобігання виникненню умов і причин суспільне небез¬печного явища;• припинення процесу їх розвитку;• ліквідацію наслідків.Прокуратура — специфічний орган державного управління, наділений правоохоронними і контрольно-наглядовими функ¬ціями.