15. Київська Русь завжди славилася талановитими музикантами, співаками, танцюристами, бродячими акторами, без яких не обходилося жодне свято, а при дворі великого князя та його бояр і поготів.

Музика й театр настільки ввійшли в життя Давньоруської держави, що знайшли своє відображення в різних культурних жанрах. Наприклад, відомі фрески Софії Київської зображують музикантів, які грають на різноманітних інструментах, а також акробатів та ряджених.

Серед музичних інструментів найпопулярнішими були труби, флейти, гуслі, дудки, барабани тощо. Музика поділялася на: церковну — виконувалася в храмах церковними музикантами та співаками, світську — мала розважальний чи побутовий характер — та військову — супроводжувала княжі дружини в походах і під час битв.

Давні музиканти та актори (співаки, скоморохи, акробати, фокусники, жонглери) переходили з міста до міста, від села до села, виконували музичні твори, ставили спектаклі, виступали з хижими звірами, заробляючи на життя, даруючи свій талант людям.

Археологічні знахідки підтверджують наявність у стародавніх слов´ян у дохристиянський та княжий час струнних, смичкових, щипкових, духових і ударних інструментів. У «Слові о полку Ігоревім» згадується Боян — давньоруський співець, що оспівував подвиги руських воїнів та походи князів.

При княжих дворах існував цілий штат музикантів-умільців, як руських, так і іноземних, що застольною музикою під час бенкетів прославляли князя та його могутність. Про це свідчать такі джерела літературного походження, як «Печерський патерик», «Житіє Феодосія Печерського», «Слово про багача та Лазаря».

Сюжети з музичного життя Русі відтворені на фресках київського собору Святої Софії, де шість музикантів грають на флейті, два — на духових інструментах і трапецієподібної арфі. Сцени музичного побуту виявлено і на дорогоцінних золотих багато оздоблених речах. Поширеними інструментами в княжу добу були гуслі, лютні, гудок, смик, духові роги, труби, сурни, свірелі, сопелі, флейти та різноманітні дзвіночки і брязкальця. Найпоширенішим ударним інструментом був бубон.

16. Давньоруське мистецтво давньоруських державних утворень X-XIII ст., Увібравши в себе традиції східно-слов'янської культури та передовий досвід мистецтва Візантії та балканських країн, створило видатні пам'ятки церковної та світської живопису, чудові мозаїки, фрески, ікони, мініатюри, рельєфи, декоративні вироби, численні церковні піснеспіви різних жанрів. У широкому сенсі давньоруське мистецтво - середньовічне російське мистецтво в період формування феодалізму на Русі (X - XIII ст.) Мистецтво складалося на основі досягнень художньої культури східнослов'янських племен і жили до них на цих землях скіфів і сарматів. Природно, культура кожного племені і регіону мала свої самобутні риси і відчувала вплив сусідніх земель і держав. Разом з християнством Русь сприйняла традиції античної, насамперед грецької, культури. Важливо зазначити, що російське мистецтво періоду середньовіччя формувалося в боротьбі двох укладів - патріархального і феодального, і двох релігій - язичництва і християнства. І як сліди патріархального способу життя ще довго простежується в мистецтві феодальної Русі, так і язичництва нагадувало про себе майже в усіх його видах. Процес зживання язичництва був стихійним, але все-таки робилися спроби швидше зміцнити нову релігію, зробити її близькою, доступною людям. Не випадково церкви будувалися на місцях язичницьких капищ; в неї проникли елементи народного обожнювання природи, а деяким святим стали приписувати роль старих богів.

Звичайно, як будь-яке мистецтво середньовіччя, мистецтво Київської Русі X-XIII століть слід певним канонам, простежуються і в архітектурних формах, і в живописі. Створені були навіть зразки - «проресі», «оригінали», лицьові і тлумачні (у перших показувалася, як треба писати, по-друге це «тлумачилося»), але і дотримуючись канонів, і всупереч їм, вміла проявити себе багата творча особистість художника. Спираючись на вікові традиції східноєвропейського мистецтва, російські майстри зуміли створити власне національне мистецтво, збагатити європейську культуру новими, властивими лише Русі формами храмів, своєрідними стінними розписами і іконописом, яку не сплутаєш з візантійською, незважаючи на спільність іконографії та уявну близькість образотворчого мови. [1 ] Метою роботи є простежити формування російського мистецтва в період X-XIII ст, важливий період історії Русі. Найбільш унікальний він тим, що, незважаючи на війни, міжусобиці, феодальну роздробленість, економічні та соціальні перипетії, мистецтво аж ніяк не стояло на місці, а розвитком своїм у цей період заклало основу на всі наступні століття.