Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
43-50.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
03.08.2019
Размер:
94.72 Кб
Скачать

43. Основні поняття, феномени, механізми психології групи.

Однією з найважливіших задач керівника малого й середнього бізнесу є створення трудового колективу.

Психологічні стани "Ми" й "Вони" - вираження суб'єктивної сторони всякої спільності - двоєдиний соціально-психологічний процес, що:

  • уніфікує спільність: породжує загальні, подібні спонукання й акти поводження;

  • породжує протиставлення, відокремлення себе у відношенні інших за якою-небудь ознакою.

Цей процес діє:

1. Мимоволі.

2. Свідомо, ідеологічно мотивовано.

У залежності від ступеня інтегрованості в групу, включеності до неї, існують різні рівні реагування на ситуацію, проблеми й умови, в які трапляє група.

Належність до групи

Колектив - це група, у якій взаємини опосередкуються особисто-значущим і суспільно корисним змістом групової діяльності.

Споконвічна задача керівника - ставити визначений набір вимог до всіх членах колективу.

Результатом ефективної роботи керівника є стан, коли кожен член колективу ставить до себе вимоги на тлі загального свідомого прийняття визначених цінностей і задач.

Наявність загальних цінностей є умовою формування колективу.

Тут важливо таке:

  • Уміння їх виділити із загального потоку інформації.

  • Визначити їх неупереджено (справедливо).

  • Мати на увазі, що цінності:

  • відносні;

  • нелогічні;

  • не усі прийнятні в даній ситуації.

Гранична уважність до таємних цінностей кожного співробітника.

Знати, що придушувати, знищувати цінності — марне заняття. Вони все рівно знайдуть нову форму для свого існування. У суті колективних цінностей виражаються дві тенденції, необхідні для успішної діяльності: гордість і стиль.

44. Групова динаміка та управління нею.

Групова взаємодія, її ефективність визначається структурою міжособистісних відносин. Її основу складає ієрархія статусів членів групи. У формально організованій групі - це посадовий розклад. Основу відносин визначають штатний розклад і посадові інструкції, що регламентують стосунки в ланках "начальник-підлеглий".

У неформальній групі статуси її членів визначаються їхнім авторитетом, популярністю. Ієрархічний статус залежить від того, наскільки реальне поводження члена групи відповідає загально груповим нормам поведінки. Останні, у свою чергу, відбивають загальногрупові інтереси, але за формою їхнього прояву залежать від морального, етичного клімату, групових уявлень про "добре" і "погано".

У структурі міжособистісних відносин верхню ступінь займають "зірки", з яких висувається лідер. Далі випливають "пріоритетні", "малопріоритетні", "ізольовані". Внутрішньогрупову структуру нескладно визначити за методикою Дж. Морено, шляхом соціологічного опитування.

Рис. 17.2. Ієрархія внутрішньогрупових статусів

У неформальних групах структура міжособистісних відносин динамічна. Між членами групи йде безупинна боротьба за збереження і/чи поліпшення своїх статусів. Групова динаміка має свої особливості, закономірності, етапи й ін. Прикладом первинної групової динаміки в ново утвореній групі може служити телевізійна передача "Слабка ланка".

Керування груповою взаємодією

Групова взаємодія – це насамперед злагодженість у спільній діяльності. Але ефективність, результативність праці підвищується, якщо є присутнім психологічний компонент, т.зв. сприятливий психологічний клімат. Продуктивність групової взаємодії зростає за принципом "синергетичного ефекту", коли 2 + 2 > 4.

Відзначимо, що існують як загальні закономірності, що враховуються при керуванні груповою взаємодією, так і реальні умови, які варто враховувати. У залежності від обраної стратегії розвитку підприємства можливі розбіжності в самій кадровій політиці, у застосовуваних методах і стилях керівництва.

У свою чергу, індивіди чи малі групи співробітників мають свої уявлення про норми етики, моралі й реального поводження. Їх варто враховувати при керуванні груповою діяльністю, щоб не викликати антагонізму й опору нововведенням.

Якщо твердий стиль керування викликаний потребою швидких організаційних змін, то слід "пом'якшувати" його чи доводити його необхідність до свідомості суб'єктів керування.

Таблиця 17.5

Особливості керування груповою взаємодією

Тип підприємства

Орієнтація

Особливості

Тип співробітників

Повільно зростаючі підприємства

на владу й статус

Непевність, викликана страхом; Підкреслена ієрархія; великі витрати на утвердження власної позиції (багато займаються собою).

"Ті, що шукають гігієну":

пріоритет надійності, поваги, авторитету - тобто факторів, що характеризують працю.

Швидко зростаючі підприємства

на досягнення поставлених задач, цінностей

Переконані в собі, тому що особисті досягнення враховуються й оплачуються. Є стимул до удосконалювання (їсти час працювати)

"Ті, що шукають мотивацію":

пріоритет змісту праці і власних досягнень.

45. Сутність лідерства і влади, її природа і фактори.

Лідерство і влада: рушійні сили

Лідерство (керівництво) - це процес соціальної організації і керування спілкуванням та діяльністю членів групи, здійснюваний суб'єктом (керівником), що наділений визначеною владою.

На керівництво впливають такі фактори:

1. Умови діяльності:

а) макросередовище (політична система, культура, економічний розвиток суспільства, соціально-економічні умови і т.д.);

б) проблеми, що стоять перед підприємством;

в) взаємозв'язку підприємства з іншими організаціями і підприємствами (державні структури, постачальники, клієнти, конкуренти і т.д.).

2. Особисті риси керівника.

3. Характеристика колективу.

4. Стосунки між співробітниками.

Таблиця 18.1

Мотиви, що спонукають до лідерства

Відношення до керівництва (влади)

Мотиви

егоцентричні —концентруються на інтересах суб'єкта

соціоцентричні —концентруються на інтересах якої-небудь спільноти

1. Автономне - влада цінується залежно від власних достоїнств

Влада як гра

Влада як панування над іншими людьми

2. Інструментальне - влада цінується залежно від того, що можна досягти з її допомогою.

Влада як джерело багатства, престижу, слави і т.д.

Влада як служіння колективу, нації, суспільству в цілому і т.д.

Основні види влади, їхня рушійна сила

  1. Право винагороджувати: підвищувати співробітника в посаді, збільшувати його зарплату, чи принаймні, хвалити його.

  2. Право карати: звільняти, засилати в «глухомань», призначати главою «особливих проектів» (тобто фактично "задвигати у кут").

  3. Фахівці мають повноваження. Повноваження можуть носити конкретний характер і надаватися в конкретних цілях. Наприклад, право підписувати контракт у 100 тис. грн. чи самостійно затверджувати проекти.

  4. Вид влади випливає з компетентності: «Я розбираюся в ринковій кон'юнктурі краще, ніж хто б то не був, і наші дослідження показують, що червоне буде користуватися більш високим попитом, ніж блакитне».

  5. Влада особистої чарівності керівника, яким захоплюються, що служить зразком для наслідування чи користується популярністю завдяки своїй порядності, силі характеру, іншим якостям.

Керівник і підлеглі

Кожна людина задіяна у "тонкій павутині" соціальних відносин з людьми, що хочуть зберегти свої внески в дану людину незмінними: їм необхідна людина, яку вони знають. Будь-яка зміна, що відбувається в ній, може загрожувати й вносити в їхнє життя дискомфорт.

Робота потребує всієї енергії людини, головним чином, психологічної. Її можна використовувати в позитивному, творчому напрямку, а можна - у негативному і руйнівному. Перше притаманне емоційно зрілій людині. А для управлінської діяльності потрібні (підходять) винятково емоційно зрілі люди.

Отже, перелічимо риси, властиві емоційно зрілій людині-керівнику. Адже саме від її стилю керівництва залежить психологічний клімат у колективі.

46. Типи лідерів і вимоги до них.

У сучасному менеджменті функціональний підхід до лідерства залишається актуальним. Практично кожна з функції менеджменту одночасно і лідерська функція: планування, організація системи керування, мотивація, регулювання, контроль. Але насамперед лідерство обумовлено так називаними сполучними процесами, що забезпечують взаємодія функцій. До них відносяться процеси прийняття управлінських рішень, комунікації, технології керування персоналом.

Якщо як критерій узяти роль, що виконують керівники-лідери, то їхні типи виглядають у такий спосіб:

  • Організатори груп. (Відрізняє знання психології своїх послідовників, вони найкраще підходять для керування людьми в малих групах).

  • Виконавці. (Самий раціональний тип лідерів. Їх відрізняє енергійна діяльність, особистий приклад, цілеспрямованість, уміння переборювати бар'єри, створювати споєний колектив).

  • Дипломати. (Легко контактують зі співробітниками, можуть обстояти свою думку, використовують діалоги і вміють розв'язувати проблемы з "ока на око").

  • Генератори ідей. (Орієнтація на нові задачі, сприяння передовому, інтуїція, синтез знань, самокритичність).

  • Продавці ідей. (Заповзятливість, свіжий погляд на вже знайомі факти. Контроль своїх і чужих емоцій).

  • Синтезатори. (Уміють виділити саме головне з дуже великого обсягу інформації, що дозволяє їм відкрити щось нове).

  • Роз’яснювачі. (Уміють роз'яснити послідовникам суть навіть самої заплутаної ситуації).

  • Реактори. (Активно і критично реагують на ідеї інших, що дозволяє зробити їх своїми послідовниками).

  • Коммуникаторы. (Відрізняє висока коммуникабельность, уміння слухати людей. Гарний вчитель одночасно коммуникатор).

  • Дослідники. (Вміють одержувати й обробляти інформацію, зіставляти й аналізувати факти, проводити експерименти).

  • Слідопити. (Ті, хто йдуть в одному напрямку. Перед ними ставлять задачу, а вони самі вибирають методи її рішення і знаходять послідовність її рішення).

  • Хоронителі інформації. (Уміють збирати інформацію, знають, де її можна знайти і використовувати).

  • Організатори. ( Керівники з талантом практичної організації виробництва і керування персоналом).

Приведені типи лідерства являють собою ідеальні моделі. Перелік їх може бути іншим, якщо взяти інша класифікаційна ознака, наприклад рівень етики. Реальні моделі лідерства є самі лідери зі своїми системами інструментів лідерства, етичних норм і ділових якостей.

47. Основні класифікації стилів управління, їх відзнаки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]