3. Використання робочого часу

Поліпшення використання робочого часу — важливий резерв збільшення продуктивності праці та обсягу виробництва. Його оцін­ка проводиться шляхом вирахування коефіцієнта зайнятості робіт­ників (Кз):

І

Кз = ---------,

де Тз • Р і — підсумковий час зайнятості в одну зміну всіх робітників, хви­лин;

Тз — тривалість однієї робочої зміни, хвилин;

Р — кількість робітників, чол.

У процесі аналізу виявляється ефективність використання робо­чого часу і підраховується величина його втрат та невиробничих витрат і досліджуються причини виникнення таких втрат, відпрацьо­вуються заходи щодо усунення недоліків у роботі підприємства.

Причини цілоденних витрат робочого часу вивчаються на основі планового та фактичного балансів робочого часу одного робітника, складеного на підставі даних бізнес-плану та ф. № 2-ПВ (табл. 2).

Табл..2 Аналіз балансу робочого часу 1 робітника, днів

№	Показник	План	Звіт	Відхилення від плану
1 2 3 4 5 6 7	Календарний фонд робочого часу Вихідні та святкові дні Число робочих днів Неявки на роботу – всього у тому числі: чергові відпустки відпустки з навчання відпустки з вагітності та пологів хвороби виконання громад. та держ. обов’язків неявки з дозволу адміністрації прогули Число явок на роботу Середня тривалість робочого дня, год. Середньоспискова кількість робітників	365 116 249 34,7 24 4 4 2 0,7 - - 214,3 8,00 2000	365 116 249 44,26 22,56 2 3 3,7 1,0 8,00 4,00 204,74 7,89 1940	- - - +9,56 -1,44 -2 -1 +1,7 +0,3 +8,00 +4,00 -9,56 -0,11 -60,00

Дані таблиці 2 свідчать про наявність на підприємстві цілозмінних і внутрішньо змінних втрат робочого часу. Так у порівнянні з планом кількість днів відпрацьованих 1 робітником зменшилась на 9,56 дня, а середня тривалість робочого дня скоротилась на 0,31 год. (1,37%).

Цілоденні втрати робочого часу з'явились у зв'язку із зростанням тривалості хвороб, неявками з дозволу адміністрації та прогулами. В цілому цілоденні втрати робочого часу на 3 робітника склали 14 днів (1,7 + 0,3 + 8 + 4), і були частково компенсовані скороченням тривалості чергових відпусток на 1,44 днів, відпусток з навчання — на 2 дні, з вагітності та пологів — на 1 день.

Зменшення відпусток з навчання негативно вплине на підви­щення кваліфікації і відтворення робочої сили, ставиться у вину підприємству.

Неявки з дозволу адміністрації і прогули є результатом порушен­им законодавства про працю; свідчать про поганий стан трудової дисципліни.

Компенсація цілоденних втрат робочого часу за рахунок скоро-• і < • 1111 я тривалості чергових відпусток і відпусток з навчання непри­пустима, тому що, з одного боку, веде до перевтоми робітників і порушення трудового законодавства, а з іншого, — до скорочення моджету часу у майбутньому періоді. Тому, цілоденні втрати робо­чого часу на одного робітника склали в середньому 12 днів (8 + 4) її па всю чисельність — 23280 днів (12-1940). Це резерви зростання продуктивності праці та обсягу виробництва.

Аналіз причини та частота неявок на роботу з дозволу адмініст­рації, надає можливість опрацювати ефективні заходи громадського її адміністративного впливу до порушників трудової дисципліни, та іаходи скорочення цілоденних втрат.

За даними табл.2 внутрішньо змінні втрати робочого часу склали на 1 робітника у середньому 0,11 годин за кожну зміну, а на всю чисельність за рік — 43,69 тисяч людино-годин (0,11 • 204,74 • 1940).

Належить відмітити, що розрахунок втрат робочого часу не по­вністю відображає дійсний стан справ, тому що у такий розрахунок не входять втрати робочого часу тривалістю до 15 хвилин, які не документуються.

Розмір внутрішньозмінних втрат тривалістю до 15 хвилин розра­ховується за даними фотографії робочого дня, їх вивчення дозволяє ииявити причини внутрішньозмінних втрат робочого часу та розро­бити заходи їх усунення.

Найважливішими причинами таких втрат робочого часу є не­забезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, енергоре­сурсами, інструментами, технологічною документацією, поганий технічний стан обладнання, некомплектністю залишків незаверше­ного виробництва, запізнення на роботу, передчасне залишення робочого місця, інші організаційно-господарські причини.

Окрім цілоденних та внутрішньозмінних простоїв на промис­лових підприємствах мають місце невиробничі втрати робочого часу на виготовлення бракованої продукції чи на виправлення браку, витрати робочого часу у зв'язку зі зміною умов праці, конструкцій виробів та технології виробництва. Ці невиробничі втрати робочого часу визначаються за доплатними листками, на­рядами на оплату з відмітною рискою по діагоналі, (за виконання понаднормових робіт), за актами (повідомленнями і відомостями на брак), іншим.

Втрати робочого часу частково компенсуються понаднормовими годинами праці які виключаються з втрат робочого часу. Закінчується аналіз підрахунком загальних втрат і невиробничих витрат робо-юго часу, викладенням заходів недопущенням їх у майбутньому.