- •Політика як суспільне явище. Зв’язок політики з іншими суспільними сферами.
- •Предмет політичної науки, її основні категорії.
- •Соціально-політичні течії Стародавнього Китаю.
- •Політична думка античності.
- •Політичні погляди Платона.
- •Внесок Арістотеля в розвиток політичної думки.
- •Політична думка Середньовіччя. Т. Аквінський.
- •Особливості політичної думки Стародавнього Риму.
- •Погляди н. Макіавеллі в праці “Володар”. Макіавеллізм.
- •Раціоналістичні трактування політики і влади в працях ж.Ж. Руссо.
- •Політична концепція т. Гоббса.
- •Політичні погляди Дж. Локка.
- •Монтеск’є про історичні, географічні, політичні та соціальні основи політики.
- •І.Кант про правову державу та “вічний мир”.
- •Місце політики у “Філософії права” Гегеля.
- •Внесок в. Липинського в розвиток політичної думки.
- •Концепція автономно-федеративного устрою України в творчості м. Драгоманова.
- •Концепція інтегрального націоналізму д. Донцова.
- •Політична влада: сутність, ознаки. Система поділу влади у суспільстві.
- •Джерела та ресурси політичної влади.
- •Зміст основних концепцій політичної влади.
- •Теорія та практика поділу влади. Легітимність влади.
- •Державна та політична влада. І. Ільїн про норми влади.
- •М. Вебер про типи політичного панування. ??????
- •Типологія політичних систем.
- •Структура та механізм функціонування політичної системи./????
- •Держава як базовий елемент політичної системи. Ознаки та функції держави. Апарат держави.
- •Основні теорії походження держави.
- •Правова держава: суть та принципи. Розвиток теорії правової держави.
- •Соціальна держава: суть, структура.
- •Громадянське суспільство: суть, структура. Розвиток теорії громадянського суспільства.
- •Форми державного устрою.
- •Форми та моделі федералізму.
- •Форми державного правління.
- •Президентське правління, його суть, особливості.
- •Парламентська система правління.
- •Тоталітарний політичний режим.
- •Авторитарний політичний режим.
- •Зміст поняття “демократія”. Основні принципи. Особливості демократії різних історичних епох.
- •Сучасні концепції демократії.
- •Хвилі демократизації за Хантінгтоном в праці “Третя хвиля. Демократизація в кінці хх ст.”??????
- •Політична еліта, її роль, структура, функції.
- •Класичні концепції еліти в. Парето та г. Моски.
- •Р. Міхельс про олігархію.
- •Сучасні концепції еліти. Еліта та демократія.
- •Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів.
- •Політичні партії: суть, ознаки, функції.
- •Причини виникнення та етапи розвитку політичних партій.
- •Типологія політичних партій та їх функції у суспільстві.
- •Місце і роль партій в політичній системі суспільства.
- •Партійні системи, їх характеристика.
- •Політичний процес: суть, структура. Тенденції розвитку політичного процесу в Україні.
- •Політична діяльність: суть, структура, детермінанти.
- •Політична участь і форми її прояву.
- •Політична модернізація: суть, критерії, основні моделі модернізації.
- •Теорія політичних рішень: суть, типи, етапи прийняття.
- •Методи прийняття і способи реалізації політичних рішень.
- •Політична соціалізація особи: суть, форми та основні типи.
- •Політична ідеологія: суть і структура.
- •Політична культура: суть, структура, функції.
- •Основні принципи політичної доктрини лібералізму.
- •Основний зміст та принципи консерватизму.
- •Основні принципи демократичних виборів.
- •Виборчі системи: типи та характеристика.
Внесок в. Липинського в розвиток політичної думки.
Липинський - монархічно-консервативна державотворча концепція. виступав за конституційну монархію. Виділяв три види держав:
демократію- влада потрапляє до рук багатів-плутократів або політичних професіоналів, держава стає засобом реалізації не суспільних, а приватних потреб.
охлократія - революційні диктатури, які підтримують декласовані елементи.
класократія - правова закономобмежена конституційна монархія, громадяни наділені свободою економічної, культурної та політичної самодіяльності.
Концепція автономно-федеративного устрою України в творчості м. Драгоманова.
У пошуках реального й об’єктивного критерію суспільного розвитку М. Драгоманов звертається до здобутків тогочасної західноєвропейської науки і знаходить його в ідеї суспільно-культурного прогресу та в діалектиці, що посідала центральне місце в найбільш поширених тоді суспільно-політичних програмах і соціально-філософських теоріях.
М. Драгоманов, намагаючись перенести ідею прогресу на український політичний ґрунт, ототожнює її з ідеєю духовно-морального, економічного й політичного розвитку суспільства. На думку вченого, що більше розвинено суспільну організацію, то вищий щабель соціального прогресу може бути досягнутий. Незважаючи на те, що Драгоманов поділяв марксистські ідеї про соціалізм як більш прогресивний лад, що може виникнути лише в промислово розвинених країнах, а також визнавав постулат Маркса щодо політики й держави як надбудови над економічним базисом, він позитивно ставився до спенсерової теорії еволюції як різнобічної диференціації й розвитку людського суспільства. основою політичних поглядів Драгоманова є принцип еволюції: «Будучи соціалістом по своїх ідеалах, я переконаний, що здійснення цього ідеалу можливе тільки в певній поступовності і при високому розвитку мас, через що й досяжне більше при помочі духовної пропаганди, ніж кривавих повстань» [9].
Політичну програму М. Драгоманова було побудовано на п’яти провідних принципах. Це, по-перше, визнання за державою з її політичною системою і конституцією можливості координації соціально-економічного життя, створення конституційно-репрезентативної системи; по-друге, ідея вченого щодо еволюції існуючої політичної системи як засобу проведення широких політичних реформ; по-третє, визнання вирішального значення за ідеєю культурництва, тобто думка про те, що визвольна боротьба має вестися лише просвітницькими засобами, і культура може стати основою для функціонування майбутньої республіканської держави; по-четверте, європоцентризм, тобто переконання, що історичний процес у Росії має пройти той самий політичний шлях, що і в країнах Західної Європи (учений називав його парламентсько-земським варіантом, що замінить абсолютистську монархію); по-п’яте, ідея федерації і «громадівського соціалізму» як вирішальної умови перебудови царської імперії на автономічних засадах.
У своїй політичній діяльності Драгоманов дотримувався думки, що політична діяльність і боротьба мають базуватися на моральному ґрунті, оскільки «чисте діло вимагає чистих засобів». Учений уважав, що жодні компроміси із совістю, терор, диктатура не можуть бути засобами побудови ліпшого суспільно-політичного ладу.
Оцінюючи роль М. Драгоманова в розвитку української політичної думки, можна сказати, що він, як і М. Костомаров, є її основоположником. Головні наукові праці М. Драгоманова було присвячено теоретичній політології, політичній історії або конкретній політиці («Рай і поступ», «Старі хартії вольностей», «Чудацькі думки про українську справу», «Восточная политика Германии и обрусение» та ін.).
М.Драгоманов, будучи одним із найпрогресивніших діячів свого часу, у наукових працях, громадській та політичній діяльності проаналізував та синтезував чимало передових ідей, вплив яких на сучасний політичний розвиток світу триває і досі.