69. Основні принципи політичної доктрини лібералізму.

Послідовники лібералізму вважають, що свобода особистості найважливіша політична мета. У лібералізму є свої корені в Західній Епоха Просвітництва.

Лібералізм робить акцент на індивідуальних правах та рівних можливостях. Є й інші форми лібералізму, які можуть запропонувати зовсім іншу політику, але вони всі об'єднані своєю підтримкою принципам: свобода думки і слова, обмеження на владу урядів, верховенство закону, вільний обміну ідеями, ринковою економікою або змішаною економікою, і прозорою системою уряду. Всі ліберали - підтримують форму уряду, відому як ліберальна демократія, з відкритими і справедливими виборами, де у всіх громадян є рівні права відповідно до закону.

Походження

Слово "ліберальний" походить від латинського liber ( "вільний, не раб"). Цей термін широко пов'язаний зі словом "свобода" і поняттям свободи. Американська війна за Незалежність встановила першу націю, яка обробила конституцію, засновану на понятті ліберального уряду, особливо на ідеї, згідно з якою уряд управляє за згодою керованого. Більш помірні буржуазні елементи французької Революції спробували встановити уряд, заснований на ліберальних принципах. Адам Сміт, в «Багатство Націй» (1776 р.), викладав ліберальні принципи вільної торгівлі. Редактори іспанської Конституції 1812 року, можливо, були першими, які використали слово, «ліберальне» в політичному сенсі. Вони назвали себе Liberales, висловлюючи свою опозицію абсолютної влади іспанської монархії.

Починаючись в кінці 18-ого століття, лібералізм став головною ідеологією у фактично всіх розвинених країнах.

70. Основний зміст та принципи консерватизму.

Консервати́зм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.

Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.

Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 році французький політик Франсуа-Рене де Шатобріан. У західній політиці консерватизмом часто називають школу мислення, започатковану Едмундом Берком, Бональдом та подібними мислителями.

Погляди консервативних партій в світі дуже різні. Основними консервативними політичними силами в своїх країнах вважаються ліберально-демократична партія Японії, Республіканська партія США, Консервативна партія Великої Британії, Ліберальна партія Австралії. Світогляд і політика всіх цих партій сильно різняться.

Види консерватизму:

Ліберальний консерватизм

Консервативний лібералізм

71. Сутність та призначення виборів, їх типи.

Вибори - спосіб зміни правлячої еліти через волевиявлення населення, інструмент легітимації та стабілізації влади.

• Виявлення ступеня довіри до політичних партій.

• Здійснення політичної соціалізації

• Набуття політичних навичок

• Форма контролю над владою

Функції:

- конструктивна ( створення представницьких органів влади, досягнення суспільного консенсусу)

- програмна (оголошення п. програм)

- контрольна( створення органів, що контролюють)

- артикуляційна (об’єднання інтересів різних соц.. груп)

- інтеграційна (обєднання більшості громадян навколо тих програм, що розробляють партії)

- комунікативна (зв'язок між кандидатами та громадянами)

- генеративна (формування п. еліти)

Типи:

- президентські

- парламентські

- місцеві

За причиною проведення:

- чергові,

- позачергові

- додаткові