Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ ПОЛІТОЛОГІЇ1.doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
02.08.2019
Размер:
357.89 Кб
Скачать
  1. Джерела та ресурси політичної влади.

Джерела в

Багацтво, гроші, майно.

знання (Тоффлер)

-теологічне джерело

-походження влади з волі народу

-джерело влади-народ

Р.В. - це сукупність засобів, використання яких забезпечує вплив суб*єкта влади на об*єкт відповідно до цілей суб*єкта.

Макіавеллі: любов і страх

Р.Даль: те, що інші можуть використовувати проти інших.

Цінності

Гоші

Предмети

Механізми підпорядкування

Етціано:

-утилітарні: матеріальні та інші блага, що пов*язані з повсякденними інтересами людей

-примусові: заходи адміністративного покарання

-нормативні: засоби впливу на внутрішній світ людини, свідомість.

--------------------------

-економічні

-соціальні

-демографічні

-культурно-інформаційні

-силові

-демографічні

  1. Зміст основних концепцій політичної влади.

-Телеологічна: здатність досягати певної мети

-структурно-функціональна: властивість організації

-біхевіористична: влада як особливий тип поведінки, коли одні керують, а інші підкорюються: силова, ігрова, ринкова

-психологічна:витоки влади у свідомості людини, взаємодія волі до влади і готовності інших до підкорення,Фромм, Фройд

-системна: влада-узагальнений посередник. ЇЇ цінність у виконанні своїх функцій.

-реляціоністька влада- взаємодія як мінімум 2 суб*єктів.Вебер: модель спротиву, обміну ресурсами, поділ зон впливу.

  1. Теорія та практика поділу влади. Легітимність влади.

Легітимність (поч ХХст)- етичний характер

Основні джерела легітивності влади:

-населення

-уряд

-зовнішньо-політичні структури

Дослідник:Вебер

Три типи легітимності залежно від мотивів підкорення:

-традиційний( завдяки звичці підкорюватися, вірі в непохитність порядку)

-харизматична( через віру в виключні здібності лідера)

раціонально -правова( ґрунтується на нац. інтересах)

Ознаки падіння легітимності:

-зростання ступеня примусу

-обмеження прав і свобод

-заборона партій і незалежної преси

-зростання корумпованості влади.

Криза легітимності - падіння реальної підтримки органів влади, яка впливає на якісні зміни їх ролей та функцій.

Джерела за Істоном:

-ідеологія

-структура

-особисті якості

  1. Державна та політична влада. І. Ільїн про норми влади.

Вдосконалення і демократизація політичного управ­ління передбачає пошук нових способів реалізації влади і певні вимоги до неї. З огляду на це російський політичний мислитель Іван Ільїн (1882—1954) сформулював шість аксіом державної влади:

1. Державна влада не може належати нікому, крім тих, хто має правове повноваження. Правосвідомість вимагає, щоб влада сприймалась не як сила, яка поро­джує право, а як правочинне повноваження. Право наро­джується не від сили, а тільки від права і завжди від природного права. Влада, яка не має правової санкції, не має й правового виміру.

2. Державна влада в межах кожного політичного союзу повинна бути одна. Вона — єдине організоване воле­виявлення, яке випливає з єдності права. В кожному по­літичному союзі державна влада, незважаючи на прин­цип її поділу, за своєю суттю і метою єдина. Наявність двох державних влад свідчить про існування двох полі­тичних союзів.

3. Влада має здійснюватися людьми, які відповіда­ють високому етичному й політичному цензу. Влада без авторитету гірша, ніж явне безвладдя. Народ, який принципово заперечує правління кращих, є ганебним на­товпом, а демагоги — його провідниками.

4. Політична програма володарюючих може передбачати лише заходи, які мають загальний інтерес. Адже державна влада покликана утверджувати природне пра­во, а воно збігається із загальними інтересами народу і кожного громадянина.

5. Політична програма влади має охоплювати захо­ди і реформи, які реально можна втілити в життя. Не­припустимо вдаватися до утопічних, нездійсненних про­грамних накреслень.

6. Державна влада принципово пов'язана розподільчою справедливістю. Однак влада має право і зобов'яза­на відступати від неї тоді, коли цього вимагає національно-духовне буття народу.

Практика політичного життя засвідчує, що ігноруван­ня цих аксіом призводить до кризи державної влади, де­стабілізації суспільства, конфліктних ситуацій, які мо­жуть переростати навіть у громадянську війну.