1. Що таке церковнослов’янська, старослов’янська чи староболгарська мова? Її стосунок до укр. Мови?

Староцерковнослов'янська мова (давньоболгарська, староболгарська, старослов'янська мова) — найстарша літературна мова слов'ян.

Ця мова ніколи не була розмовною мовою. Вона була призначена для церковних і суміжних жанрів. З хрещенням України (Руси) Староцерковнослов'янська мова була прийнята як церковна і літературна мова.

Християнську віру ми прийняли від найкультурнішого на свій час народу всього світу — від греків. Серед слов’янських народів болгари були тоді чи не найкультурнішими, і в Х-му ст. мали вже літературу своєю мовою, мали все, потрібне для Богослужб. Запровадження Християнства неможливе без відповідних Богослужб, а Богослужби неможливі без належних книжок. З хрещенням України (Руси) зараз же стали потрібні й церковні книжки. Своїх книжок на той час було недостатньо (хоч вони й були: «Євангіліє», «Псалтир»), тому решту книжок ми взяли від Болгарії, де їх на той час було достатньо.

Болгарія з другої половини IX ст. була найкультурнішою посеред усіх слов’янських народів, і Україна була з нею в тісних стосунках з давнього часу

Беручи православну віру з Візантії, Україна анітрохи не підпадала політичним візантійським впливам, і тісно була пов’язана з Болгарією, а це давало повну змогу болгарським книжкам сунути в Україну. І дійсно, наші найперші писані пам’ятки часто свідчать про своє болгарське походження, і на нашій землі збереглося немало болгарських давніх пам’яток. Ось при таких тісних зносинах з болгарами в Україну й занесені були так нам необхідні болгарські богослужбові й небогослужбові книжки, а з ними прийшла до нас і болгарська літературна мова, що ставала й літературною мовою українською.

Мовою нашої церкви, а разом із тим мовою й нашої початкової літератури, стала мова "слов’янська".Треба припускати, що нашою першою мовою була болгарська чи "словенська", як тоді вона звалася.

Вже Початковий наш Літопис сильно підкреслює, що "словенеск язик і руський — один", а це сильне свідоцтво, що наша початкова церковна й літературна мова була в нас мовою зрозумілою.

Згодом Костянтин і Мефодії ( грецького походження) перекладали церковну літературу так, щоб вона була зрозумілою для всього слов’янського світу. Крім цього, в давнину була така звичка, що кожен описувач, переписуючи книжку, пильнував зробити її зрозумілішою, а тому самовільно змінював і чужі форми, і чужі слова на свої, цебто українізував їх, а це ще більше робило "слов’янську" мову своєю й зрозумілою.

К. та М. створили абетку – глаголицю.

Згодом до нас прийшов і болгарський правопис, який сильно в нас защепився і панував аж до виходу в світ граматики Мелентія Смотрицького.

Ось через усе це нашу стародавню церковну й літературну мову не можна звати тільки мовою чужою болгарською, як це в нас звичайно роблять, — їх треба звати мовою староукраїнською, під впливом якої росла й наша нова літературна мова.

(за підручником І. Огієнка «Історія укр..літ.м.» )

2. Теорії походження мов

Як постали всі теперішні індоєвропейські мови, в тому числі й мови слов’янські, перший вияснив німецький учений Шляйхер.

Він добре знав природничі науки, й року 1865-го застосував природний розвиток і до постання людської мови. Він дав т. з. генеалогічну чи родословну теорію постання всіх мов. Як постають люди покоління з поколінь, так постають і мови з мов. Ця родословна теорія сильно була защепилася в науці й сильно поширилася, бо вона блискуча з педагогічного погляду, справді легко й ясно показуючи постання всіх наших мов. Але глибше вивчення й час показали, що ця теорія нічим реальним не доведена, а в своєму продовженні довела до постання чисто розумових теорій про прамови, ні на чому реальному не опертих, які тільки збаламутили мовознавчу науку.

Сильнішою й більш науковою була теорія хвиль чи групова теорія німецького вченого Йогана Шмідта, виставлена ним в 1872-1875 роках. За цією теорією, всі мови розвиваються спільно, рівнорядно, й кожна мова непомітно переходить в другу мову, тому разячої межі між сусідніми мовами нема, вони завжди близькі. Кожна мова на обидва боки є ніби мостом до мови сусідньої. Як кинути каменя в воду, то від нього розходяться на всі сторони хвилі, які з часом і щодалі все меншають, — отак живе й мова, чому цю теорію й названо теорією хвиль. За цією теорією, сусідні мови завжди мають багато спільного між собою, як то бачимо по всіх мовах, наприклад, українці західні нахиляються своєю мовою до поляків, а східні — до росіян. І навпаки: східні поляки близькі мовно до західних українців, а росіяни до східних українців. Й. Шмідт розклав слов’янські народи в крузі так, справа наліво, зі сходу на захід: Русь, поляки, сорби (полабські слов’яни), чехи, словінці, серби, хорвати, болгари. Шмідтова теорія в своїй істоті противна якому-будь поділу слов’янських (і інших) мов на групи, чим наука займалася до того часу.

3.Який світський твір 12-ого сторіччя містить багато народно-розмовних елементів (навести їх приклади) і взагалі, які найдавніші риси української мови свідчать, що в Київській Русі розмовляли укр. мовою?

"Слово о полку Ігореві" невідомого автора, написане 1187 року. Це чисто світський твір, складений тодішньою українською літературною мовою, в якій повно живих народних ознак.

Ось приклад мови з цієї пам’ятки: "На Немизі снопи стелють головами, на тоці живот кладуть, віють душу от тіла. Немизі кроваві брезі не бологом бяхуть посіяни, — посіяни ікостьми руських синов". Або ще приклад з Плачу Ярославни:

"Ярославна рано плачеть Путивлю городу на заборолі, аркучи: О Дніпре-Словутицю, — ти пробил єси каменния гори сквозі Землю Половецькую, ти леліял єси на себі Святославові насади до полку Кобякова: возлелій, Господине, мою ладу ко мні, абих не слала к нему слез на море рано".

Як бачимо, зовсім зрозуміла нам мова, мова староукраїнська.