1. Походження тренінгу як форми групової роботи, тренінгові групи. Освітній тренінг.

Майже п’ять десятків років тому соціальний психолог Курт Левін, який створив перші тренінгові групи (Т-групи*, припустив, що “легше змінити індивідів, що зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо”. Його припущення підтвердилися досвідом групової роботи:

Група – це суспільство в мініатюрі. В ній моделюються ті ж механізми, що діють в суспільстві. Можливість побачити і проаналізувати психологічні закономірності в умовах психологічної безпеки.

Протидія відчуженню – людина не замикається в собі зі своїми проблемами, бачить, що в інших є схожі проблеми.

Отримання зворотнього зв’язку від людей, що мають схожі проблеми, або досвід їх розв’язання. Безоціночний зв’язок дозволяє побачити себе очима інших людей. Велика кількість зворотніх зв’язків дозволяє побачити себе з різних позицій.

Експериментування з новими формами поведінки, влаштування “перевірки реалій” в дружній комфортній обстановці, без тиску керівника у колі рівноправних партнерів.

Ідентифікування себе з іншими, можливість свідомо спробувати “зіграти” іншого, для того щоб краще розуміти його та спробувати нові способи поведінки.

Створення додаткового конструктивного напруження в групі, яке має контролюватися ведучим.

Полегшення процесів само дослідження, саморозкриття, самопізнання. Отримання позитивної реакції з боку інших. Підвищення самооцінки.

Економія часу керівника-психолога, для учасників дешевша робота в тренінгу ніж індивідуальна терапія.

Оскільки тренінг як форма роботи починався з психологічних груп, то і основні, підходи, принципи та терміни мають психологічне походження. Так терміном тренінгова група, найчастіше позначають різні форми групової роботи. Під тренінговими групами найчастіше розуміють всі спеціально створені малі групи, учасники яких при сприянні ведучого, включаються в своєрідний досвід інтенсивного спілкування орієнтований на надання допомоги кожному в вирішенні різноманітних проблем, а також в самовдосконаленні.

2. Партисипаторний підхід до тренінгу (тренінг участі*.

Цей підхід базується на вірі в те, що люди ефективніше вчаться, коли цінується їхнє власне знання та спроможність щось зробити, а також, коли вони здатні поділитися та проаналізувати власний досвід в комфортному для них середовищі. Під час підготовки до тренінгу та в процесі його проведення, його зміст повинен відповідати потребам учасників та бути прийнятним для їхнього життя та досвіду. Роль тренера швидше полягає в тому, щоби полегшувати процес вивчення, а не власне навчити. Ідеї тренінгу багато в чому зобов’язані існуванням ідеям бразильського вихователя Паоло Фрейре:

- Освіта базується на “банківському” підході, який вважає, що інформація зберігається в пасивних куточках пам’яті; звільнюючи її, освіта повинна допомогти ставити правильні питання та надавати можливість, будувати схеми для їх активного вирішення.

- Освіта повинна базуватися на потребах людей та на їх життєвому досвіді.

- Освітній процес є процесом обміну та діалогу чи відображення та дії.

Люди ефективніше вчаться, якщо вони водночас активні учасники цього процесу, має можливість одногасно з отриманням інформації обговорювати незрозумілі моменти, задавати запитання, відразу закріплювати отримані знання, формувати навички поведінки. Крім того, люди ефективніше вчаться:

коли мають мотивацію до навчання (потреби і інтереси учасників, приклад тренера*,

у комфортному середовищі (внутрішній клімат*,

коли використовують методи, які відповідать різним стилям і спобам навчання (індивідуальні відмінності, різні канали сприйняття – зоровий, слуховий, практичний*,

коли використовуються їх знання і вміння (не ставити їх під сумнів*,

коли досягають успіхів (висока імовірність досягнення успіху при виконання завдання, уникнення порівняння учасників між собою, цінувати унікальність кожного*,

коли мають можливість випробувати нові знання на практиці,

коли повність залучаються до процесу навчання (учасники – дійові особи, а не спостерігачі; в процесі навчання виявляють інтелект, емоції, фізичний розвиток*,

коли мають достатньо часу для засвоєння нових знань і вмінь,

коли можуть побачити використання набутих знань на практиці (питання тренінгу має бути наближене до реального життя*.

Найбільш ефективне навчання іде тоді, коли учасники безпосередньо починають вчити цього інших (90%*.”Скажіть мені і я забуду. Покажіть і я запам’ятаю. Дайте можливість обговорити, і я зрозумію. Дайте можливість навчити іншого, і я прийду до досконалості” (Конфуцій*. Порівняння: лекція - 5%, наочність – 30%, обговорення в групах – 50%, навчання практикою – 70%.

Тренінг застосовує велику кількість різноманітних технік, вправ та ігор для залучення до процесу аналізу та відображення власного досвіду. Тут вивчена теорія відразу закріплюється через практичні вправи. Навчання досвідом означає, що всередині групи кожний має можливість поділитися своїми знаннями та проблемами з іншими, а також в попрацювати разом для пошуку рішення. Це означає також, що формування в групі атмосфери довіри дуже важливо для досягнення успіху всього процесу.