7. Міжнародно-правовий досвід функціонування спеціалізованих (спеціальних) судів

Здійснення судами спеціалізованої компетенції правосуддя у відповідних формах встановлюється процесуальним законодавством, нормами якого передбачається можливість оскарження рішень таких судів з метою їх перегляду, але в переважній більшості апеляційна (касаційна) скарга спрямовуються до суду загальної юрисдикції. Така модель характерна для адміністративного судочинства Франції, згідно із якою рішення адміністративних трибуналів в апеляційному порядку підлягають оскарженню до відповідних апеляційних адміністративних судів, а в касаційному - до Державної ради. За змістом польського законодавства про судоустрій підсистема адміністративних судів складається із воєводських судів (перша інстанція) та Вищого адміністративного суду (апеляційна інстанція) з можливістю оскарження їх рішень до Верховного суду (палата у публічних справах). Рішення Комерційного і Патентного судів Великобританії можуть бути оскаржені до Відділення королівської лави Високого суду Королівства. Це пояснюється особливостями організації правосуддя в цій країні, де існує струнка система судів загальної юрисдикції, в яку вкраплені суди, що мають спеціальну компетенцію з вирішення окремих категорій спорів. Для судової системи цієї країни більш характерною є спеціалізація суддів. Крім того, для організації судового устрою США є властивим, що рішення судів спеціальної компетенції, наприклад, судів з розгляду сімейних справ, судів у справах неповнолітніх підлягають оскарженню до окружних федеральних судів як судів загальної юрисдикції. Схожа схема оскарження встановлена, зокрема і для рішень інших судів спеціалізованої юрисдикції - Митного і Податкового суду США, які можуть переглядатися відповідними судами загальної юрисдикції апеляційної ланки.

Тобто європейський і світовий досвід організації судового устрою щодо утворення і діяльності місцевих судів спеціалізованої компетенції допускає, що саме через можливість перегляду рішення такого суду загальним судом досягається єдність системи судів загальної юрисдикції, причому така єдність може бути нормативно визначена як на місцевому рівні організації судових органів, так і на вищих - апеляційному і касаційному. Але це зовсім не означає, що у такий спосіб розмивається різниця між загальними і спеціалізованими судами. Наріжним каменем і центральною віссю правосуддя в державі є суд загальної юрисдикції, який розглядає цивільні і кримінальні справи, а його розчленування на окремі частини (цивільна, кримінальна юрисдикція) не відповідає світовому і вітчизняному досвіду. Штучне вибудовування для цих судів ієрархічно поєднаних у процесуальному розумінні судів вищих ланок суперечить положенням частини 4 статті 125 та пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України, що передбачають три основні функції, виконання яких покладається на органи правосуддя, -вирішення спору по суті, апеляція, касація. Наведена теза у повній мірі стосується і діючих спеціалізованих судів - адміністративних і господарських.