6. Апеляційні суди в контексті суд реформи

За змістом статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" складовою частиною системи судів загальної юрисдикції є, зокрема, апеляційні суди, які, відповідно до статті 26 цього Закону поділяються на загальні та спеціалізовані. На даний час в Україні функціонує 44 суди апеляційної ланки. Разом із тим, аналіз положень законодавства, що регламентують організацію і склад (види) апеляційних судів, свідчить про наявність низки проблем, вирішення яких має на меті їх удосконалення.

Перше питання виникає з приводу назви таких судів. Відповідно до статей 124 і 125 Конституції України судова система складається із Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції. Тобто поділ системи судів у державі з урахуванням функціонування Конституційного Суду України обумовлюється виділенням у ній судових органів, які здійснюють конституційну та загальну юрисдикцію. Необхідність дотримання принципу спеціалізації у побудові судової системи передбачає виокремлення серед судів загальної юрисдикції спеціалізованих судових органів, які мають компетенцію з вирішення спорів у певній нормативно визначеній сфері правовідносин. Внаслідок такого поділу юрисдикцій загальні суди повноважні розглядати тільки цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення, а спеціалізовані -адміністративні та господарські спори. Виходячи з наведених міркувань, якщо в назві спеціалізованого апеляційного суду фігурує його приналежність до конкретного виду спеціалізованих судів (наприклад, апеляційний господарський суд), то загальні суди апеляційної ланки не мають такого юрисдикційного поділу. Це обумовлює їх назву у статті 26 Закону - апеляційні загальні суди.

Згідно із приписами процесуального законодавства, як правило, апеляційні суди здійснюють повноваження апеляційної інстанції. Це, зокрема, чітко відслідковується під час вирішення цивільних, кримінальних та господарських справ. Інша картина вбачається при розгляді справ адміністративної юрисдикції, зокрема, у випадках розгляду справ, передбачених ст. 171-1 та 171-2 КАС України.

Окремо слід зазначити про реалізацію принципів побудови судової системи, що закладені в назві "апеляційний суд". Для цього потрібно звернутися до системи судів загальної юрисдикції, відображеної у статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Якщо назва "місцевий суд" тяжіє до принципу територіальності із вкрапленням спеціалізації суддів щодо розгляду окремих категорій справ, у назві "Верховний Суд України" поєднання територіальності і спеціалізації відображено у повному обсязі, оскільки такий суд є єдиним найвищим судовим органом у державі із запровадженням галузевої спеціалізації щодо всіх юрисдикцій, то назва "апеляційний суд" убачається похідною від вимог пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України і несе в собі швидше віддзеркалення процесуальної функції такого суду, аніж поєднання конституційних принципів територіальності і спеціалізації.

Виходячи з цього, логічною виглядає назва у такій редакції - "загальний суд" (Автономної Республіки Крим, області, Київський, Севастопольський міські суди), оскільки: 1) це дає можливість відобразити в назві такого суду його основне призначення як суду другої інстанції з урахуванням виконання приписів частини 1 статті 125 Конституції України щодо його побудови на принципах територіальності і спеціалізації; 2) така назва свідчить про функціонування у межах адміністративно-територіальної одиниці судового органу, діяльність якого не пов'язується нормами відповідного судочинства тільки з його процесуальним статусом. Тобто на рівні Автономної Республіки Крим, області чи міст Києва і Севастополя буде витримано принцип територіальності, відповідно до якого такий суд має діяти тільки в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (приклад: загальний суд м. Києва).