Висновок

Відносини Індії та Індонезії розвиваються протягом багатьох років, дві країни мають надзвичайно багато спільного в культурі, мистецтві, архітектурі, інших сферах, та багато в чому є взаємозалежними. Індія відіграла велику роль в становленні індонезійської культури, яка являє собою сплав індійської та китайської культур, а також культури корінних народів Індонезії. Культурний обмін фактично був взаємним. Індійці також були зачаровані і підпадали під певний вплив індонезійської культури.

Настання епохи колоніалізму завершило бум взаємодії між Індією та Індонезією, що з новою силою спалахнув вже під час боротьби обох країн за незалежність. Індія рішуче підтримувала боротьбу Індонезії за незалежність, яка тривала до 1950 р. Цьому сприяли дружні відносини, як народів обох держав, так і їхніх лідерів. Президент Індонезії Сукарно, на запрошення прем’єр-міністра Індії Неру, отримав рідкісну честь бути головним гостем на першому святкуванні Дня Республіки Індія в 1950 р. Дружелюбні відносини між лідерами обох країн також посприяли скликанню знаменитої Бандунзької конференції країн Азії і Африки в 1955 р., і саме ці країни були одні із засновників руху неприєднання в той час, коли світ був охоплений суперництвом двох військово-політичних блоків на чолі з США та СРСР.

Проте з часом відносини ставали більш напруженими, а з початку 1960-х взагалі перетворилися на серйозну конфронтацію і суперництво. Однак ці питання відійшли на другий план, оскільки обидві країни були зайняті своїми внутрішніми проблемами, і так як було дуже мало точок дотику щоб оживити свої стосунки, відносини практично не здійснювалися.

Активні двосторонні відносини почали відновлюватися на початку 1990-х років, після завершення «холодної війни» та проголошення Індією політики «Погляд на схід». Новий етап відносин між Індією та Індонезією розпочався в 1998 р. після повалення режиму Сухарто і переходу Інлонезії до демократії. Іншими факторами покращення співробітництва були боротьба Індонезії з тероризмом, більш тісні зв’язки зі Сполученими Штатами, збільшення ролі Індонезії, як регіональної держави в Південно-Східній Азії та ін. Візити президента Індонезії Сусіло Бамбанг Юдхойоно в 2005 р. та 2011 р. до Індії були переломними моментами для обох країн, тим більше, що останнього разу він був головним гостем на шістдесят другій річниці святкування Індією незалежності. Під час візиту президенту Індонезії Юдхойоно в Індію в 2005 р. в переговорах фігурували чотири основні питання: нова роль країн у міжнародних відносинах, загальні демократичні цінності, важлива роль обох країн у формуванні еволюції балансу сил в Азії. Під час візиту Сусіло Бамбанг Юдхойоно в 2011 р., обидві сторони домовилися провести на вищому рівні декілька багатосторонніх заходів. В ході візиту, було підписано щонайменше 16 міжурядових угод в галузі торгівлі та комерції, нафти і газу, добрив, малих і середніх підприємств, морського та рибного господарства, науки і техніки, клімату і землі, науки, освіти, засобів масової інформації та культури. Крім того, було підписано 18 комерційних контрактів на загальну суму 15 млрд. доларів США, які були укладені між державними і приватними компаніями з обох сторін.

Сьогодні відносини між двома великими регіональними державами Азії – Індією та Індонезією – переключаються в прекрасну фазу, з безпрецедентною хвилею взаємодії в різних секторах, включаючи торгівлю, інвестиції та культуру. Також Індія та Індонезія вже давно мають тісні зв’язки в сфері оборони. Крім двостороннього співробітництва в галузі оборони, дві країни здійснюють відносини на двосторонній основі в сфері вирішення і забезпечення таких сфер безпеки в регіоні, як боротьба проти тероризму, морського піратства і т.д. Обидві сторони співпрацюють в сфері взаємної правової допомоги, екстрадиції, в кримінальних справах, в сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків, а також у боротьбі зі стихійними лихами. У минулому Індія неодноразово надавала матеріальну і персональну допомогу Індонезії під час цунамі і землетрусів.

Індія та Індонезія готові розвивати і покращувати свої відносини на економічному та стратегічному рівнях. Індонезія є третім за величиною індійським торговим партнером в країнах АСЕАН і планується, що двосторонній торговельний оборот досягне розміру 20 мільярдів доларів до 2015 р. Індія імпортує переважно пальмову та рослинну олію, вугілля, нафту, вироби з паперу, і прянощі, тоді як основні статті імпорту Індонезії є текстильні нитки, товари хімічної промисловості, електричні силові установки і запчастини до них, нафтопродукти, залізо, а також харчові товари: пшениця, рис і цукор. Індія є найбільшим імпортером сирої пальмової олії в Індонезію, а Індонезія стала другим найбільшим торговельним партнером Індії серед країн-членів АСЕАН після Сінгапуру.

Перші культурні зв’язки між Індією і Індонезією датуються ще першим століттям нашої ери. В останні десять років, Індії та Індонезії зміцнили співробітництво у галузі науки і техніки. Протягом останніх десяти років, дві країни відкрили нові сфери для науково-технічного співробітництва, у тому числі в таких сферах, як дистанційне зондування, запуск супутників і космічні технології, таким чином, здійснюючи подальше зміцнення і диверсифікацію двосторонньої взаємодії. Дві країни крім цього роздумують про двосторонній та регіональний розвиток співробітництва в рамках систем раннього попередження на випадок стихійних лих. Також активно розвивається співробітництво в галузі освіти.

Отже, можна зробити висновок, що обидві країни мають надзвичайно багату історію взаємовідносин, підтримували тісні зв’язки і в період після здобуття незалежності, проте розійшлися в наступні роки через різні пріоритети зовнішньої політики. В період «холодної війни» кожна нова країна, що з’являлася на політичній карті світу повинна була так чи інакше підтримувати певний військово-політичний блок. Вже дуже швидко стало помітно, що Індонезія більше тяжіє до США, тоді як Індія почала зближуватися з Радянським Союзом. Лише після завершення «холодної війни», демократичних перетворень в Індонезії, економічного розвитку Індії – дві країни знову почали активно співпрацювати в різноманітних сферах, починаючи від політичної і безпекової, і закінчуючи економічною і культурною.