2.1. Політична складова двосторонніх відносин

Хоча теорія «китайської загрози» допомогла Індії та Індонезії розвивати активне співробітництво в галузі регіональних стратегічних ініціатив, і спільної діяльності у форумах, таких, як АСЕАН, ARF, Східно-Азіатський саміт, фактор Пакистану ще поки трохи обмежує їх двостороннє співробітництво. Хоча Індія та Індонезія працювали спільно на міжнародних форумах, таких як СОТ, і навіть прийняли конкурентні підходи з низки питань, таких як питання про кандидатуру від Азії на розширення Рада Безпеки ООН. Обмежений характер міжнародних перевезень між двома країнами є ще однією справою, що викликає заклопотаність у сфері двосторонніх економічних і торговельних зв’язків. У той час як індійські авіалінії літають до Індонезії тільки раз на тиждень, Air Garuda, національний Індонезійський Перевізник не має взагалі ніяких польотів в Індію²⁷.

Тим не менш, протягом багатьох років дві країни перейшли ближче один до одного і взяли участь в спільних ініціативах з двосторонніх та багатосторонніх питань. Незважаючи на проблеми, обидві країни мають заспокоїти один одного для продовження співробітництва в різних секторах, не

дозволяючи розбіжностям ускладнювати їх двостороннє співробітництво. Наприклад, під час його візиту в Індію в 2000 р., тодішній індонезійський Президент, Абдуррахман Вахід, вирішив не їздити в Пакистан для того, щоб сприяти покращенню розвитку відносин з Індією²⁸.

Близькому взаєморозумінню між двома країнами сприяє регулярний обмін візитами на високому рівні останнім часом: президента Вахіда (2000 р.), президент Мегаваті (2002 р.) і президент Юдхойоно (2005 р., 2011 р.). Прем’єр-міністр Індії Манмохан Сінгх відповів взаємністю з візитом у квітні 2005 р., в той час як Президент Індії Пратібха Патіл відвідав Індонезію у грудні 2008 р.²⁹

Запрошення президента Індонезії з нагоди Дня Республіки в якості головного гостя – це прекрасний символічний жест з боку Індії. У 1950 р., більше 60 років тому саме президент Індонезії Сукарно був головним гостем на першому Дні Республіки.

Індія та Індонезія мають багато спільного. Це насамперед релігійний, мовний чи расовий плюралізм, величезне населення, велика територія, загрози сепаратизму, етнічних конфліктів і тероризму, і перш за все проблеми розвитку. Обидва були членам азіатської солідарності і руху неприєднання. Хоча після багатьох років тиранічного режиму в Індонезії, в Індії знання та інформація про Індонезію є мінімальним. Перетворення Індонезії з тоталітарної держави до життєздатної демократії і гнучкої економіки в короткий проміжок в 10 років неможливо не відмітити.

Важливо мати на увазі те, що Індонезія має одне з найбільших мусульманських населення в світі, але продовжує чинити опір тиску в напрямку ісламізації. Хоча деякі компроміси, здавалося, було зроблено з ісламськими фундаменталістами в останні роки, політичний устрій країни, залишається в значній мірі світським. Уряд Індонезії мав справу з міжнародним тероризмом. Індонезія чітко стала на шлях демократичного розвитку, що підтверджують троє останніх мирних і справедливих демократичних президентських виборів в останнє десятиліття³⁰.

Політичні інститути по обидві сторони повинні розуміти один одного більше. Обидві країни повинні поділитися своїм досвідом у конституціоналізмі, ролі військових у суспільному житті, демократичній децентралізації або експериментами у напрямку інклюзивного зростання. Також для Індії буде доцільно зрозуміти індонезійський досвід передачі влади в районах, планування населення, роль неурядових організацій в управління та політика щодо навколишнього середовища і т.д. Одним з основних напрямків, які також варто розуміти – це про роль релігії в суспільстві і боротьба з проблемою релігійного фундаменталізму. Помірний іслам в Індонезії має велике значення не тільки для Індонезії, але для зовнішнього світу.

Що стосується торгівлі, показники обнадіюють. Двосторонній договір про зону вільної торгівлі повинен бути завершений якомога раніше. Не менш вражаючим є індійські інвестиції в Індонезію, як у державному, так і в приватному секторах. Крім ресурсів, інвестиції також надходять в секторі послуг. Співпраця також здійснюється в галузі освіти, науки і техніки, ядерної енергетики, космосу тощо.

В регіональному вимірі Індонезія залишається ключовим гравцем в АСЕАН, хоча він завжди тримався в тіні. Можливо, що саме з цієї причини АСЕАН вижив і продовжує стабільно розвиватися всі ці роки. Індійське партнерство з країнами-членами АСЕАН поки-що невелике, але продовжує стрімко зростати. Оскільки Індія зацікавлена в регіоні, їй необхідно тісно співпрацювати з державами-однодумцями АСЕАН, такими як Сінгапур, Індонезія і В’єтнам в просуванні довгострокових інтересів, будь то безпека, економіка чи культура. У зв’язку з цим Індонезія стає ключовим гравцем.

На глобальному рівні Індонезія, здається, нарешті показує свої амбіції стати великим гравцем в світі. Завдяки своїм розмірам, чисельності населення, і місцем знаходження, вона сподівається претендувати на цей статус. Членство Індонезії в G-20 пропонує Індії можливість для спільної роботи з світових фінансових питань. Це може бути в довгострокових інтересах Індії, щоб допомогти Індонезії поповнити ряди нових економічних угруповань, таких як BRIC, IBSA та інші.

Посол Індії в Індонезії Шаям Шаран сказав, що «це не буде перебільшенням, якщо Індо-Індонезійські відносини називають одними з найбільш важливих відносин для Індії». Він також додав, що «стосовно Китаю, обидві країни мають схожі проблеми і перспективи, обидва співпрацюють з Китаєм, але не хочуть піднімати суперечливих питань»³¹.

До недавнього часу Індонезія була «сплячим гігантом», так як економіка була перспективною, але не розвивалася на повну потужність. Проте останнім часом вона неухильно зростає. Національна ідентичність Індонезії складається з двох компонентів: демократія (вона пережила диктатуру і відскочила назад економічно після азіатської фінансової кризи 1997 р., за допомогою ефективного управління та інших внутрішніх стратегій) та секуляризм (Індонезія має сильну світську конституцію, незважаючи на те, що це країна з найбільшим мусульманським населенням в світі).

Важливим моментом для політичного співробітництва двох країн є заява Індонезії про те, що вона не буде конкурувати з Індією на місце постійного члена РБ ООН від Азії. Також Індонезія контролює доступ до значної частини води, яка має стратегічну цінність для Індії. Тому Індія намагається посилити свій вплив у регіоні, в економічному, військовому, і дипломатичному плані. Але дві країни стали важливими не тільки для регіону, але й для всього світу: з одного боку, Індонезія є цікавою для всіх великих держав регіону через своє стратегічне положення та велику кількість ресурсів, а з іншого боку, Індія розглядається як доброякісна влади та економічної потуга, яка не має наміру стати гегемоном. Індії сьогодні необхідно намітити чітку політику в регіоні, так як тільки сильні і стабільні відносини з найближчими сусідами приведуть до надійного зв’язку з іншими регіонами. Стратегічні цілі можуть бути досягнуті за допомогою м’якої сили і не обов’язково з допомогою жорсткої влади. М’який бік дипломатії, за умови його реалізації агресивно й винахідливо, може виявитися досить корисним. А для цього – успішна політична співпраця з Індонезією просто необхідна. В той час як Індонезія є дуже важливою для Індії стратегічно і економічно, енергетичне партнерство має настільки ж важливе місце у відносинах. Історична культурна близькість також є очевидною, але потужний дипломатичний інструмент, все ще використовується недостатньо³².

Сьогодні відносини між двома великими регіональними державами Азії – Індією та Індонезією – переключаються в прекрасну фазу, з безпрецедентною хвилею взаємодії в різних секторах, включаючи торгівлю, інвестиції та культуру, каже новий посол Індії Бірен Нанда, який вручив вірчі грамоти президенту Юдхойоно 10 червня 2008 р. «Це була велика зміна парадигми в якості наших відносин. У нас пішов величезний прогрес по частоті взаємодії». Після візиту президента Індонезії в Індію і оголошення відносини стратегічного партнерства посол заявив: «Ми обидва виступаємо за підняття стратегічних відносини на більш високий рівень… Наші зв’язки почалися з торгівлі і культури. У наш час ми також будемо продовжувати використовувати і торгівлю і культуру, щоб розширювати і покращувати наші відносини… Ми сусіди. Дуже дивно, що у нас немає питань, які нас розділяють. Ні суперечок, ніяких проблем. У нас є тільки позитивний порядок денний. Це створить безпрограшну ситуацію для обох країн… Ми великі і різноманітні країни. У нас є подібні проблеми. У нас також є аналогічні точки зору з міжнародних проблем… Ми будемо і далі проводити політику тісної політичної та економічної взаємодії з країнами регіону АСЕАН. Індонезія є одним з наших найважливіших торговельних партнерів у регіоні… Кожен день індійські компанії приходять до нас в офіс, щоб дізнатися більше про можливості для бізнесу в Індонезії… Ми намагаємося отримати більше культурних обмінів та культурних заходів та мереж з установами культури. Ми хотіли б встановити англійський мовний навчальний центр в Індонезії у співпраці з АСЕАН»³³.

Договірно-правова база двосторонніх відносин Індії та Індонезії складає багато договорів та угод. Найважливішими з них є³⁴:

1. Договір про дружбу та співробітництво (березень 1951 р.)

2. Торгова угода (30 січня 1953 р., розширена в 1978 р.)

3. Угода про культурні зв’язки (29 грудня 1955 р.)

4. Угода про повітряне сполучення між країнами та за межами відповідної території (8 вересня 1968 р.)

5. Угода про розмежування континентального шельфу (8 серпня 1977 р., розширена в 1977 р.)

6. Угода між Урядом Індії та Урядом Індонезії і Таїланду, що стосується визначення та делімітації кордонів у Андаманському морі (22 червня 1978 р.)

7. Угода про співробітництво щодо використання ядерної енергії в мирних цілях (9 січня 1981 р.)

8. Угода з технічної і наукової співпраці (10 лютого 1982 р.)

9. Угода про сільськогосподарську кооперацію (7 серпня 1982 р.)

10. Угода про уникнення подвійного оподаткування (16 січня 1986 р.)

11. Угода про заохочення і захист інвестицій (10 лютого 1999 р.)

12. Меморандум про співробітництво в галузі туризму (08 лютого 2000 р.)

13. Меморандум щодо створення спільної комісії (11 січня 2001 р.)

14. Меморандум про співробітництво в галузі науки і техніки (11 січня 2001 р.)

15. План роботи по співпраці в сфері сільського господарства (11 січня 2001 р, розширена в 2007 р.)

16. Меморандум про співпрацю в оборонній сфері (11 січня 2001 р., співпраця триває, але Меморандум поки не ратифікований Індонезійським Парламентом).

17. Угода про звільнення від віз для дипломатів та посадових осіб (3 квітня 2002 р.)

18. Меморандум про взаєморозуміння між Національним інститутом аеронавтики та космосу Індонезії (LAPAN) і ISRO про співпрацю в галузі космічних досліджень та розвитку (3 квітня 2002 р.)

19. Меморандум про взаєморозуміння щодо створення Центру професійної підготовки для будівельного сектора (3 квітня 2002 р.)

20. Меморандум про співпрацю в боротьбі з міжнародним тероризмом (2 липня 2004 р.)

21. Меморандум з морського рибальства (23 листопада 2005 р.)

22. Меморандум про створення Спільної дослідницької групи з вивчення можливості створення всеосяжної Угоди про економічне співробітництво (23 листопада 2005 р.)

23. Меморандуми про взаєморозуміння щодо співпраці в галузі освіти та підготовки кадрів між індонезійським міністерством закордонних справ та індійським міністерства закордонних справ (23 листопада 2005 р.)

2.2. Безпекові аспекти двосторонніх відносин

Індія та Індонезія вже давно мають тісні зв’язки в сфері оборони. Після закінчення «холодної війни», в Індії навчалися індонезійські військові пілоти і обслуговувалися індонезійські винищувачі. Дві країни інституціоналізували дворічний діалог міністрів оборони, а також регулярні обміни між оборонними установами обох країн.

Стратегічне і оборонне партнерство між Індією та Індонезією отримало імпульс від двох різних джерел зобов’язань – зобов’язання, що випливають з покращення двосторонніх відносин і зобов’язань, що випливають з прихильності Індії до своєї зростаючої стратегічної взаємодії з АСЕАН. Крім двостороннього співробітництва в галузі оборони, дві країни здійснюють відносини на двосторонній основі в сфері вирішення і забезпечення таких сфер безпеки в регіоні, як боротьба проти тероризму, морського піратства і т.д. Індія та Індонезія підписали двосторонню Угоду про спільну діяльність у сфері оборони в 2001 р.³⁵

Індія поставляє оборонне обладнання для індонезійської армії, особливо це стосується флоту. Дві країни також вивчають інші напрямки співробітництва в сфері оборони. Індонезія показала свою зацікавленість в імпорті таких предметів, як батареї для торпед, двигуни для кораблів, а також в ремонті об’єктів для підводних човнів і т.д. Індія запропонувала проект Меморандуму про взаєморозуміння щодо Оборонного співробітництва в 1995 р., орієнтується на поставки, технології, спільне виробництва та реалізацію спільних проектів³⁶.

Незважаючи на те, що Меморандум був підписаний обома країнами, він до сьогодні не ратифікований Індонезійським парламентом. Під час візиту президента Індонезії Сусіло Бамбанг Юдхойоно в листопаді 2005 р. в Індію, дві країни домовилися розпочати проведення щорічного «Стратегічного діалогу» на рівні старших посадових осіб, з першої зустрічі, яка відбудеться в першій половині 2006 р. Меморандум про взаєморозуміння співпраці між дипломатичними навчальними закладами обох країн був підписаний³⁷.

Індія та Індонезія мають спільні інтереси в боротьбі з тероризмом. Войовничі групи, такі як Джемма Ісламія провели численні вибухи в Індонезії, в тому числі сумнозвісний вибух в Балі в 2002 р. Недавні розслідування показали, що Аль-Каїда намагалася провести операцію в індонезійській провінції Ачех, що знаходиться тільки в 90 морських милях від південного краю Індії, що викликало занепокоєння в самій Індії. У відповідь на це, Індія та Індонезія підписали Меморандум про взаєморозуміння з боротьби з Міжнародним тероризмом в липні 2004 р., який передбачає формування Спільної Робочої групи з боротьби з тероризмом. Спільна робоча група провела свою першу нараду в Нью-Делі в лютому 2005 р. і узгодила зміцнювати двостороннє співробітництво в боротьбі з тероризмом та іншими транснаціональними злочинами а також співробітництво в сфері морської безпеки шляхом обміну інформацією та даними, створенням потенціалу та правового співробітництва. Під час регіональної Наради Спеціальної групи Закону Виконання практики, що проходила на Балі в серпні 2004 р. Індія підкреслила розробку інституційних механізмів для обміну інформацією, що відноситься до кожної країни і якнайшвидшої екстрадиції осіб, причетних до терористичної діяльності. Лідери найбільшої терористичної організації в Індонезії, Джемаа Ісламія, були або заарештовані або вбиті протягом останніх п’яти років успішних операцій індонезійських військ в рамках боротьби з тероризмом, особливо після другої серії вибухів на Балі. Індія повинна винести уроки щодо боротьби з тероризмом та операцій співпраці з громадянським суспільством. Існує необхідність обміну інформацією та кращої координації з владою Індонезії. Існує необхідність в щорічному діалозі між внутрішніми службами безпеки і більшої поінформованості про різні терористичні групи³⁸. Під час недавнього візиту Юдхойоно, дві країни також зобов’язалися працювати разом, щоб ділитися певними розвідувальними даними, розробляти більш ефективну стратегію боротьби з тероризмом, підвищувати зв’язки між їхніми правоохоронними органами та співпрацювати в галузі прикордонного і імміграційного контролю, щоб зупинити потік пов’язаних з тероризмом матеріалів, грошей і людей³⁹.

Важливим напрямком двостороннього співробітництва є питання про морський тероризм і піратство в районі Малаккської протоки. Ключовими компонентами співробітництва було відвідини індійським флотом індонезійського порту і навпаки, проведення спільних військово-морських навчань, супровід індонезійських судів в Андаманському морі. Починаючи з 1995 р. Індонезія, поряд з Сінгапуром, Таїландом та Малайзією бере участь в дворічному зборі суден відомому як MILAN в Індії⁴⁰. Індія та Індонезія також проводять двосторонні спільні пошукові і рятувальні операції Indopura SAREX⁴¹. Починаючи з 1997 р., двосторонні операції SAREX були перетворені в багатосторонні морські операції і стали включати такі країни, як Індія, Індонезія, Малайзія та Сінгапур⁴². Індійські військові кораблі часто здійснюють візити доброї волі в індонезійські порти. Індія також запропонувала спільне патрулювання навколо Малаккської протоки, але Індонезія показала своє небажання дозволяти військову діяльність регіональним флотам у протоці.

Обидві сторони підписали договір про екстрадицію і взаємну правову допомогу, а також Договір у кримінальних справах. Обидві сторони також завершила меморандум про співпрацю в області боротьба з незаконним обігом наркотиків, який, як очікується, буде підписаний при першій же нагоді.

Також дві країни співпрацюють у боротьбі зі стихійними лихами. І Індія, і Індонезія, що мають велику протяжність берегової лінії схильні піддаватися таким стихійним лихам, як циклонічні шторми і цунамі. У минулому Індія надавала матеріальну і персональну допомогу Індонезії під час цунамі і землетрусів. З метою інституціоналізації співробітництва в цій галузі, обидві сторони активно розглядають висновок комісії щодо Меморандуму про співпрацю в області боротьби зі стихійними лихами, який планується підписати найближчим часом. Після великого цунамі в кінці 2004 р., Індія запустила Операцію «Ghambir» в січні 2005 р. відправляючи продукти харчування та медикаменти Індонезії через свої кораблі INS Nirupak і INS Khukri⁴³. Президент Індонезії Юдхойоно в ході візиту в Індію в листопаді 2005 р. і Індонезійський віце-президент доктор Юсуф Калла, під час свого візиту в січні 2007 р., висловили від імені своєї країни подяку Індії за допомогу в операціях з відновлення країни після руйнівного цунамі.

Відносини з регіональним лідером Китаєм кидає виклик як для Індії та Індонезії. Відносини між Індонезією й Китаєм пройшли через дуже неспокійні часи, залишаючись замороженими протягом 25 років після 1965 р., коли відбулася спроба державного перевороту в Китаї, в якій останній звинувачує саме Індонезію. Хоча обсяг їх двосторонньої торгівлі і склав 30 млрд. доларів США в 2010 р., Індонезія має величезний дефіцит торгівлі з Китаєм, незважаючи на підписання Угоди про вільну торгівлю в 2004 р. між двома країнами. Індонезія також насторожено ставляться до китайських суден, що незаконно проникають в індонезійські води Південно-Китайського моря⁴⁴. З урахуванням довгострокових стратегічних планів Китаю в регіоні, військово-технічне співробітництво та координації між країнами регіону, такими як Індонезія та Індія могли б стати захистом від стратегічного впливу Китаю.