Тема 9. "Бітлз"

"Бітлз" - типовий продукт і представник ліверпульського мьорсібіта. В шкільному віці всі учасники групи грали в скіфл-бендах. Потім, вже разом відкрито копіювали манеру американських зірок рок-н-ролу. І лише пізніше (з 1963 р) група поступово "знаходить своє обличчя", створюючи свою музику, змінюючи направленість текстів, збагачуючи оркестровку включенним самих різних інструментів, розширює стилістичні і естетичні рамки рок-музики.

Виступ "Бітлз" на телебаченні 13 жовтня 1963 р приніс групі нечуваний успіх. Справжнім фурором став показ "Бітлз" в наступну неділю на загальнонаціональному телебаченні із Королівського вар’єте в концерті разом із кінозіркою Марлен Дитріх.

До того часу учасники ансамблю змінили свій імідж замінивши шкіряні куртки строгими костюмами від Пьєра Кардена, і були випрасувані у всьому від зачісок до рухів і рівня звуку, що захоплювало навіть тих, хто раніше відносився до рок-музики з почуттям відрази. На цьому концерті Джон Лєннон дозволив собі ризикнути оголошуючи черговий номер, він ступнув вперед і сказав, звертаючись до публіки яка сиділа на дешевих місцях: "Плескайте в долоні в наступній пісні". Потім, поклонившись в сторону королівської ложі добавив: "Інші, греміть своїми перлами". Похабний, проте без образливий жарт по відношенню до членів королівської сім’ї шокував багатомільйонну аудиторію. Почалось масове поклоніння тинейджерів групі "Бітлз". Охарактеризоване газетою "Дейлі Миррор" як "бітломанія".

В довгому ряду ансамблів провінційного, британського побуту лише "Бітлз" видержали дослідження часом. Їх важлива відрізняюча риса – прагнення до полі стилістики, до органічного синтезу різних музичних культур на основі рок-н-ролу – піднесло грубо в розряд найбільш впливової того складного явища, яку в другій половині 60-х років отримало загальну назву – "рок". Проте головним досягненням "Бітлз" була сама їхня музика – мелодична, яскрава, демократична, яка дозволила ансамблю стати музичним явищем ХХст.

"Бітлз" залишали попередню недовіру американців до всього, що робилось у сфері популярної англійської музики. Вони прокладали британським групам дорогу за океан, повернувши рок-н-рол на його батьківщину в новому збагаченому вигляді, поклавши кінець привілегії США в цій галузі.

Виліпленні з воску фігури Дж. Леннона, П.Маккартні, Дж.Харрісона і Р.Старра стоять у постійній експозиції в музеї воскових фігур мадам Тюссо. Музиканти стали почесними громадянами Ліверпуля. Їхніми іменами названо вулиці рідного міста, де відкрився своєрідний музей – Центр історії ансамблю "Бітлз". Імена всіх учасників гурту занесено до Британської енциклопедії:

Джон Леннон

Джеймс Пол Маккартні

Джордж Харрісон

Рінго Старр

Тема 10. Характеристика стилів 1950-х поч. 1960-х років

Три основних типи рок-музики:

поп-рок – легкий рок, що орієнтується на масову аудиторію поп-музики;

мейнетрім-рок (за аналогією з поняттям "мейнстрім" у джазі), пов'язаний з історією встановлення рок-музики і відноситься до її витоків (наприклад, негритянський рок-н-рол і ритм-енд-блюз, білий рок-н-рол 1950-х років, рання біт-музика, хард-рок, хеві-метел-рок та ін.);

авангардний рок (експериментальні напрями), що поєднує різнорідні музичні стилі (арт-рок, електрик-джаз-рок, авангардний рок).