Тема 16. Характерні тенденції рок музики початку 90-х років.

У рок-музиці на початок 90-х років визначилися найбільші характерні тенденції: по-перше, виникли в середині цього стилю більш численних напрямків і відгалужень, зокрема жорстких (пост-панк, хард-рок, спід-метал, треш-метал, доз-метал, хеві-панк, нео-хард-рок – перелік можна продовжувати так довго;

По друге, взаємне тяжіння року та академічної музики. На сьогодні маючи перед собою приклад Веббера, Штокгаузена, Бернштейна дуже багато композиторів і камерних творчих елементів року.

Тема 17. Музика "диско" з 1970-х років.

На початок 1970-х років взаємовідношення між сферою рок-культури – поп-бізнесом настільки ускладнились, що стало майже неможливим розрізнити справжню рок-музику від рок-форм, від естради імітуючої під рок. Нерідко можна було помітити що бажання утриматись на поп-естраді групи йшли на все – нехтуючи змістом і якістю, відмовляючись від попередніх принципів. Значну роль в згадуваній ситуації зіграли напрямки які набрали велику силу в поп-бізнесі прямого відношення до рок музики не мали. Це негритянський сол і фанк, а також напрямки, які прибили від традиції музики острова Ямайка – стилі регей і рокстеді. Все це різнобарія інтересів було відкинуте і з появою нового масового захоплення захоплення музикою диско, яке розпочалось в середині 70-х років. Диско – різновид розважальної пісенно-танцювальної музики, що сформувалась до початку 1970-х років традицій та напрямів "біт" і "мотаун" (тип поп-музики початку 1960-років) попередник диско, термін "мотану" пов'язаний з назвою ряду грамофонних фірм Детройта).

Диско зовсім логічно можна порівняти з гіпнозом, якому добровільно піддавались ті хто підсвідомо шукав відходу від проблем, тягнувся до ілюзії гарного і модного життя. В загальному – диско виконало цю функцію музичного "еліксиру щастя" і стало крайньою формою відходу від принципів рок-культури, хоча і до цього часу сприймається багатьма людьми як рок.

Відмінні особливості мови диско : специфічна гучна ритміка, ефектні аранжування( перевага надається високим сольним голосам у супроводі ритм групі та струнних) , перевага стримких темпів, і здатність осмислювати різні стильові елементи (сол, регі, джазу, шлягеру, тощо), стандартність тематично обраного змісту, комерційність.

Своєрідні форми побутування – диско-клуби, дискотеки. Перші дискотеки появилися у США. Знаменитий диск Жокей Алан Фрід, Дік Кларк.

Тема 18. "Диско" 1970-1990-х рр..Етапи розвитку

Різко стартуючи "диско-музика" заявила про себе яскравими представниками: Донною Саммерг, квартетом "Абба", групою "боні М". В Італії ця течія вдало злилася з притаманним народові мелодизмом, довше життя таким популярним зіркам, як Тото Кутуньйо, Рафаелла Кара, Альбіно і Раміна Пауер, Пупо, "Рікі Сповері", тощо. Упродовж 70-80-х рр..диско-музика видозмінилася, набувши конкретних стильоих ознак: "диско-рок"(квартет "смокі"), євро диско "модне топінг", "бід бойз блю". До кінця 80-х певний селекційний набір деяких фірм грамзапису народив ще одне дитище – "техно-поп", я якому працюють зокрема, "Депеш Моуд"(Англія) або "Нью кідз он зе блок"(США).

В 1990-х рр.. відбувається подальша трансформація стилю, електро-поп, техно-дане, терік-хол, поп-транс-вайт, хіп-хоп та інші.

Все вище сказане – спроба розглянути і класифікувати феномен рок та поп-музики в її розвитку, простежити шлях стилістичної інформації. Однак зрозуміло, будь-який чіткий поділ практично не можливий а намагання розкласти все по поличках - недоречне. Є лише певні закономірності, котрі допомагають орієнтуватися в цій бурхливій безмежній стихії.