25.Суржик.Зайві слова в діловому мовленні

Головним завданням культури мовлення є виховання навичок літера­тур­ного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, несприйняття спотвореної мови (суржику). Але, на жаль, внаслідок багаторічної радянської політики в багатьох регіонах нашої країни потужно і впевнено запанував своєрідний мовний покруч – суржик – це гібрид, у якому штучно об’єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов; це недоладна мішанина залишків рідної мови із чужими мовами, що нівелює особистість, мовну свідомість, позбавляє мовлення національного колориту, краси й виразності. Такий “коктейль із мов” породжений невмінням відрізняти форми однієї мови від іншої та низьким рівнем культури мовлення. Суржик є небезпечним, шкідливим і загрозливим явищем, бо паразитує в українській мові і призводить до значних спотворень мовних норм.

90 % лексики цієї змішаної мови становлять російські слова, які вимовляються по-українськи. “Непрохані гості” відрізняються від автентичних українських за звучанням; запозиченим на­голосом; порушенням словотвірних норм .

Суржик найбільше побутує в розмовному стилі, звідки проникає на сторінки газет, журналів тощо.

Потрібно усвідомлювати, що розмовляти мовою-калічкою, неприрод­ним гібридом, якому назва суржик, – це ознака мовленнєво-мисленнєвого примітивізму, неосвіченості, провінційності, байдужості до мовної поведінки. Це Псує репутацію ділової людини, бо важливим компонентом ділового спілкування є етика мовлення. Не даремно один мудрий філософ сказав „Заговори, щоб я тебе побачив”. Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями залежить рівень його освіченості й культури.