1.3. Особливості нормативно-правових джерел зед

   Основою правового регулювання ЗЕД є Конституція України, зокрема, ряд її положень, що безпосередньо відносяться до ЗЕД. Це, наприклад, ст.18, що закріплює принцип взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства.    Згідно зі ст.92 Конституції, основи ЗЕД визначаються винятково законами України. Серед законів треба, насамперед, відзначити спеціальний систематизований закон, що регулює ЗЕД, — Закон від 16.04.1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Поряд з ним, діє ряд законів з більшою спеціалізацією, наприклад, Закон від 19.03.1996 р. “Про режим іноземного інвестування”. До законодавства про ЗЕД включаються і закони, що регулюють суміжні з ЗЕД відносини, наприклад, Митний кодекс України від 11.07.2002 р., і окремі норми інших законів, наприклад, розділ VII “Зовнішньоекономічна діяльність” у Господарському кодексі України.    Значну питому вагу в законодавстві про ЗЕД мають укази Президента України, наприклад, Указ від 07.11.1994 р. № 659 “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”, і акти Кабінету Міністрів України, наприклад, постанова від 31.08.1998 р. № 1354 “Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності”. Нормативно-правове регулювання ЗЕД характерно і тим, що здійснюється за допомогою значного масиву актів відомчого характеру, зокрема, актів колишнього Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, актів Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної митної служби України та ін.    Особливістю є й широке застосування як джерела правового регулювання міжнародних договорів України, а також специфічної групи норм, що іменується як Іех тегсаіогіа, та інших міжнародних норм рекомендаційного характеру. Нормативне регулювання сполучається з таким важливим джерелом права як практика міжнародного комерційного арбітражу. Нарешті, джерелом права можуть слугувати закордонне законодавство і закордонна судова практика, оскільки права і обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладення, якщо сторони не погодили інше, — у цьому випадку права та обов'язки сторін визначаються правом країни, обраної сторонами (ст.6 Закону про ЗЕД). Крім того, суб'єкт ЗЕД України виступає в країні свого контрагента як іноземний суб'єкт господарської діяльності, тобто суб'єкт зовнішньоекономічного права цієї країни.

1.4. Проблеми удосконалення правового забезпечення

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ЗЕД

Характеризуючи стан правового забезпечення попередження правопорушень у сфері ЗЕД на сучасному етапі розвитку господарського права України, слід відзначити, що наявні теоретичні дослідження питання що розглядається, проводились переважно в рамках кримінального або адміністративного (митного) права та були присвячені виключно проблемам попередження легалізації (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 Кримінального кодексу (в подальшому – КК) України ), контрабанди (ст. 201 КК України) та інших порушень митних правил, або ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України) та незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України), тобто, на вирішення, наприклад, проблеми удосконалення кримінальної відповідальності за контрабанду товарів або проблеми адаптації митного законодавства України до законодавства ЄС

Основні недоліки правового забезпечення попередження правопорушень у сфері ЗЕД на сучасному етапі розвитку господарського права України чітко визначені у ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» , а саме:

ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки;

нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, в тому числі фінансової (фіскальної) політики держави.

Наслідками наявності таких дестабілізуючих факторів у системі державного регулювання національної економіки України в цілому та у системі правового забезпечення попередження правопорушень у сфері ЗЕД, - стали критична залежність національної економіки від кон'юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером та низькою питомою вагою продукції з високою часткою доданої вартості; поступове зростання "тінізації" національної економіки.

Потребують удосконалення питання застосування відповідальності за порушення законодавства про ЗЕД (в частині регламентації контрольних повноважень відповідних державних органів, організації перевірок правильності ведення зовнішньоекономічних операцій учасниками ЗЕД; видів санкцій за правопорушення у сфері ЗЕД, підстав та порядку їх застосування). Настала також необхідність у перегляді кількості видів правопорушень у сфері ЗЕД, за які передбачена господарсько-правова відповідальність, розміру економічних санкцій та порядку їх застосування.