8. Зовнішньоекономічна політика україни

Зовнішньоекономічна політика України формується під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Відкрита економіка, до якої рухається Україна, зумовлює необхідність дотримуватись вимог світового ринку. В теперішній час розвиток міжнародних економічних відносин України визначається її економічною спадщиною, що дісталась від СРСР. Зовнішні економічні зв’язки поки що зорієнтовані на країни колишнього Радянського Союзу.

Разом з тим, відбувається інтенсивна переорієнтація їх до країн Заходу, що видно з додатку 2

Економічна інтеграція України у світове господарство гальмується затратним виробництвом, яке в декілька разів перевищує рівень затрат в розвинутих країнах. І все ж, незважаючи на такий стан, Україна активно налагоджує зовнішньоекономічні зв’язки з іншими країнами. Теоретичною основою активізації України є об’єктивна необхідність економічного співробітництва в першу чергу з країнами Заходу.

За умов державної незалежності саме Захід є взірцем для України в формуванні демократичного устрою та життєвого рівня населення. Проте Європа не поспішає приймати Україну до своєї спільноти. Вона висуває умови досягнення європейського рівня. Економічна політика України спрямована на негайне входження до ЕС за аналогом колишньої НДР (Німецької Демократичної Республіки). Така політика е корисною для європейських країн, бо розширює їх конкурентну зону і для України, бо стимулює її економічний розвиток. Реалізацію цієї політики доцільно здійснювати не на марксистських теоретичних засадах структури економіки (групи "А" і "Б"), а на основі сучасної теорії секторного структурного розвитку.

Окремі галузі економіки України уже сьогодні відповідають вимогам міжнародних стандартів. Зокрема, авіаційна г космічна промисловість, послуги і вироби для поліпшення навколишнього середовища, харчова промисловість, сільське господарство, система інтелектуального розвитку населення. Стратегічні напрями зовнішньоекономічної політики України реалізуються в конкретних заходах держави та інших господарських суб’єктів. Позитивний вплив очікується від іноземних інвестицій.

Станом на 1 січня 1997 року загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, що надійшов в Україну з 105 країн світу, становив 1, 36 млрд. доларів США, в т. ч. за 1996 р. 459 млн. доларів США, що на 11% більше ніж у 1995 році. Нині в Україні діє 5, 3 тис. підприємств, які отримали іноземні інвестиції, з них 4, 1 тис. - спільні.

Зовнішньоекономічна політика України зосереджується на оптимальному збереженні і використанні традиційних експортних та імпортних ринків, скороченні невиробничого імпорту й раціональному використанні виробничого потенціалу, оптимізації торговельного балансу, поетапному вдосконаленні структури експорту та імпорту. Завершується процес вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ). Через підготовку до укладання двосторонніх угод про вільну торгівлю держава адаптується до вступу у Центрально-європейську зону вільної торгівлі. Розв’язується питання щодо торгівлі з Північно-Американською зоною вільної торгівлі (НАФТА).

Дуже важливого значення Україна надає розвиткові двосторонніх відносин держав. Вона активно розвиває двостороннє співробітництво з країнами світу, спрямовуючи його на забезпечення економічної та політичної підтримки своїх реформ, непорушності кордонів та територіальної цілісності.

У розбудові відносин з Російською Федерацією Україна продовжує проводити послідовний курс на зміцнення добросусідських партнерських відносин. Цей курс був і залишається одним з головним пріоритетів зовнішньої політики України.

Незважаючи на позитивні моменти розбудови українсько-російських відносин, тут мають місце значні недоліки. Так, Росія пішла на порушення Угоди про вільну торгівлю, ввела акцизний збір на підакцизні товари українського виробництва. З 1 січня 1997 р. РФ ввела квоти на ряд товарів, причому всупереч загальноприйнятим міжнародним процедурам, що викликало негативну реакцію міжнародних організацій. Важливе місце у зовнішній політиці України займає Білорусь. Зовнішньоторговельний оборот між двома країнами у 1996 році перевищив 1, 4 млрд. доларів США. Україна в цілому посідає друге місце в зовнішньоторговельному обороті Білорусі. Взаємини України з Молдовою визначаються активною конкретною діяльністю - створені транспортні коридори та митниці, узгоджено розподіл майна залізничного транспорту та інших об’єктів.

Активно розвиваються відносини з Азербайджаном, Грузією та Вірменією. З першими двома державами укладено багатообіцяючі угоди про створення транспортного коридору Закавказзя - Європа.

Динамічно розвиваються відносини з Республікою Казахстан. Досягнуто ряд важливих домовленостей щодо кооперації в галузі машинобудування, енергетичного комплексу та енергомістких виробництв. Особливе значення мають для України її стосунки з безпосередніми західними сусідами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Українсько-польські відносини набрали характеру стратегічного партнерства. Тісною є координація дій двох країн у європейських політичних та економічних структурах, міжнародних організаціях. Істотно зріс зовнішньоторговельний товарообіг. Розпочалася практична реалізація ряду взаємовигідних економічних проектів, зокрема - щодо спільного виробництва зернозбиральних комбайнів типу "Бізон".

Значно розширилася географія зв’язків з країнами Західної Європи. Важливим чинниками зміцнення політичної та економічної незалежності України стали українсько-американські відносини, які сьогодні вийшли на рівень стратегічного партнерства. Відносини з США набули надзвичайно високого рівня. У створеній Українсько-Американській Міждержавній комісії (УАМК) розв’язуються питання зовнішньої політики, безпеки, торгівлі та інвестицій. Має місце динамічний розвиток українсько-канадських економічних відносин. Підписані угоди сприятимуть надходженню значних інвестицій з Канади в економіку України (понад 600 млн. доларів США).

Таким чином, економічна політика інтеграції України в світове господарство та регіональні економічні структури має достатньо передумов та може забезпечити позитивні результати конкуренції, пошуку оптимальних господарських рішень на рівні підприємства все частіше визнають чинником високої ефективності виробництва не лише в розвинутих країнах, а й в Україні.

Входження України у світову економіку на перших етапах її самостійності є дуже проблематичним, оскільки:

а) Україна залишилася тісно пов’язана технологічними зв’язками з Росією та іншими республіками колишнього Союзу. Рівень технологій виробництва і якість продукції української економіки ще не можуть конкурувати на світовому ринку. Крім того, Росія й надалі намагається створити навколо себе сферу свого впливу як економічного, так і політичного характеру;

б) західні країни з упередженням ставляться до процесів, що відбуваються на теренах колишнього СРСР і не поспішають вкладати інвестиції в українську економіку. Їх можна зрозуміти: вони не хочуть ризикувати своїм капіталом, вкладаючи його в економіку країни з непідготовленою поки що правовою базою. Крім того, в них є свої не лише економічні, а й політичні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами України. Зарубіжні інвестиції в Україні були б доброю підтримкою реформам, але без належних радикальних перетворень у самому господарстві України ці інвестиції користі не дадуть.

Труднощі реформування в Україні полягають у тому, що вона була складовою частиною гігантського однотипного господарського можливих дестабілізувальних суспільних процесів в умовах ринку. Вона передбачає захист державних структур від ідеологічного та економічного монополізму і захист тих верств населення, які цього потребують. Захищати населення, звичайно, доводиться від різних несприятливих чинників: від інфляційних процесів, змін ринкової кон’юнктури, можливого безробіття, зниження рівня життя. Словом, потрібен захист від інфляційно-цінового чинника і захист зайнятості з погляду забезпечення соціальної справедливості.