М.І.Пирогов (1810 – 1881)
У статті “ Завдання учителя в школі “ вказує, що багато вчителів неправильно розуміють свої морально-педагогічні обов’язки. І тому необхідно надавати можливість кожному учителю на педагогічних радах відверто висловлювати свої думки, знаходити спільні позиції. І, якщо більшістю голосів прийняті рішення, то дії тих, хто має іншу думку, не повинні суперечити більшості.
- Правильно організовувати стосунки: учитель – учень. Це не повинні бути стосунки брата чи батька, а наставника.
- Не можна дозволяти учням читати на уроках романи і давати волю – слухати вчителя чи ні. ( Дозвольте сьогодні одному учню, який відповів урок, читати в класі художні книги, і завтра весь клас буде займатись в класі іншими справами ).
Ніколи, для зближення з учнями, запрошуючи їх до себе, не критикувати інших наставників.
І.Я.Франко(1856-1916) “Емерік Турчинський. Посмертні спогади”.
Ідеал народного вчителя. Вчитель повинен:
любити науку, яку викладає;
захищати молодь;
бути вимогливим і суворим, особливо в моральному вихованні;
мати природжений педагогічний талант;
жити спільним життям всього класу, забувати про себе, свої власні турботи;
уроки в такого вчителя є розширенням розумового кругозору учня, будуть насолодою, а не мукою.
Т.Г.Лубенець (1855 – 1936)
Відомий педагог, методист, громадський діяч, послідовник К.Д.Ушинського.
Боровся за створення справжньої народної школи, за розвиток педагогічної науки.
Видав 30 підручників, методичних посібників і книг з різних питань навчання і виховання. “Педагогічні бесіди” – найголовніша праця. В ній він пише: “Які б засоби не були затрачені на народно-шкільну справу, якими не були б самі по собі керівники цих шкіл, істинна освіта, навчання і виховання не може йти вперед у своєму розвитку, якщо безпосередні творці народної грамотності – сільські учителі – не будуть стояти на висоті свого покликання. Покликання вчителя є високе і благородне”.
“То ще не вчитель, який здає екзамен на звання учителя, а той, у кого є впевненість в тому, що він є, повинен бути і не може бути іншим. Ні методи, ні прийоми учителів створюють освічених і вихованих людей, а їх щирість у справі освіти і виховання”.
“ Учитель-вихователь – педагог за покликанням, за метою, за знаннями і мистецтвом”.
“Ми не знаємо більш скромної, маловідомої і разом з тим, такої необхідної професії як учитель. Він працює так просто, як росте дуб і так безперервно, як світить сонце. Важка праця вчителя”.
К.Д. Ушинський (1824-1870).
Високо оцінював роль вчителя. Він справедливо вважав, що вплив педагога на учнів складає ту виховну силу, яку не можна замінити ніякими статутами і програмами, ніякою організацією навчальних закладів, що “особистість вихователя значить все у справі виховання”.
Ушинський вказував, що діяльність педагога потребує постійного вдосконалення: вона зовні одноманітна, її результати видно не скоро в ній велика небезпека, викладаючи з року в рік одне і те ж, “втягнутись і вести викладання майже механічно”. Він попереджував вчителів від цієї небезпеки, закликав їх до постійного руху вперед.
Вчитель повинен бути не тільки викладачем тих чи інших предметів, але і вихователем, любити свою професію, бути освіченою людиною, знати педагогіку і психологію, володіти педагогічною майстерністю і педагогічним тактом.