4. Види доказів

Зміст доказів – це сукупність фактичних даних про обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставинами є юридичні факти – дії (бездіяльність) і події. Фактичні дані як доказова інформація можуть мати безпосередню і опосередковану форму – прямого або не прямого (побічного) доказу.

Докази поділяються на види:

За характером змісту доказів з фактами, які підлягають встановленню,

• Прямі докази дозволяють зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню. Прямі докази більш вагомі для пізнання, оскільки вони дають можливість зробити однозначний висновок про наявність чи відсутність фактів, що підлягають доказуванню.

• Непрямі (побічні) докази на відміну від прямих не мають безпосереднього зв’язку із фактом, що підлягає доказуванню, тому дозволяє лише припустити про його наявність чи відсутність, а не дати однозначної відповіді. Відповідно до ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, однак це не означає, що суд не повинен приймати непрямих доказів.

За процесом формування даних про факти:

• Первинні (першоджерела, безпосередні) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від безпосереднього носія інформації (джерела доказів).

• Похідні (опосередковані, копії) лише відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел. Значення такої класифікації в тому, що вона розкриває процес формування доказів і цим самим сприяє правильному веденню їх дослідження і оцінці в процесі судового розгляду цивільної справи.

За джерелами інформації про фактичні дані, за допомогою яких суд їх одержує:

особисті – письмові та усні пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показання свідків, висновки експертів, різні документи, оскільки вони виходять від відповідних осіб. Носієм інформації про факти завжди є людина, особисті докази мають суб'єктивний характер, тому в пізнавальній діяльності слід враховувати психологію особи, наявність матеріально-правової заінтересованості у справі та особливих стосунків зі сторонами.

речові докази - зміст яких, міститься у певних об’єктах матеріального світу, котрі подаються до суду, тобто, носієм доказової інформації є не особа.

Тема 4.2. Процесуальний порядок одержання доказів

1. Подання доказів, виклик свідка, судові доручення

2. Забезпечення доказів

3. Витребування доказів

4. Огляд доказів

1.Подання доказів, виклик свідка, судові доручення

Одержання і дослідження доказової інформації і засобів доказування (змісту і процесуальної форми доказів) має здійснюватися в установленому законом процесуальному порядку (статті 57- 66, 176 -193 ЦПК), який є процесуальною гарантією всебічного, повного і об'єктивного пізнання дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. За ст. 131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. Докази, подані з порушенням цих вимог (невчасно подані докази), не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

За ст. 131 ЦПК сторони до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті, зобов'язані повідомити суд про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору.

Заява про виклик свідка. За ст. 136 ЦПК у заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Заява про виклик свідка, подана після початку розгляду справи по суті може бути відхилена судом, якщо сторона не доведе поважність причин їх невчасного подання.

Судові доручення щодо збирання доказів. За ст. 132 ЦПК Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії. В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, зазначаються особи, які беруть у ній участь, обставини, що підлягають з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення, перелік питань, поставлених особам, які беруть участь у справі, та судом свідку. Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована. Судове доручення виконується у судовому засіданні за правилами ЦПК. Суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі, про час і місце засідання. Їхня присутність не є обов'язковою. Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали негайно пересилаються до суду, який розглядає справу. Якщо свідки, які дали показання суду, що виконував доручення, прибудуть у суд, який розглядає справу, вони дають показання у загальному порядку.