254 Україна в другій половині XIX ст.

гутнім каталізатором став міжнародний фактор — участь

і поразка в Кримській війні. По-третє, вони були обмеженими,

непослідовними і незавершеними. Якщо в

Австрійській імперії (з 1867 р. Австро-Угорській) буржуазні

реформи діяли вже 1848 р. (опубліковано конституцію,

скликано парламент), то в Росії через низку причин

(віддаленість від основних центрів європейського життя,

традиційно високий авторитет монархії, міцний адміністративно-

репресивний апарат, сила консервативного табору,

слабкість та неорганізованість опозиційних сил тощо)

реформи залишилися незавершеними. Провівши земську,

судову, військову, фінансову, освітню та інші реформи,

тим самим заклавши основи громадянського суспільства,

російський царизм не зробив останнього кроку

— не створив відповідної новим реаліям політичної

надбудови — не проголосив конституції і не скликав парламент.

Саме тому модернізація у Росії не мала системного

характеру, що суттєво ускладнювало перехід суспільства

до більш прогресивного, порівняно з феодалізмом,

капіталістичного способу виробництва. Крім того,

російський варіант наздоганяючої модернізації мав серйозні

протиріччя:

— аграрна реформа, урізавши майже на 20% селянські

наділи, водночас збільшила повинності селян та віддала

їх у довгострокову кабалу державі;

— зміцнення общинних порядків, що проголошувалося

реформою, вступало в суперечність з утвердженням

громадянських прав селянства;

— демократична практика всестанової виборності до

земств вступала у протиріччя з пануючим авторитарним

режимом;

— самодержавство виходило за межі моделі створюваної

ним правової держави;

— незавершеність, половинчастість реформ зумовили

протиріччя між носіями влади та практично всіма верствами

суспільства;

— панування багатоукладності в економіці робило стан

суспільства нестабільним, створювало ґрунт для контр-

реформ.

Отже, російські реформи 60—70-х років здійснювалися

за моделлю наздоганяючої модернізації, якій притаманні

ініціювання реформ ≪згори≫, вибіркове запозичення

світових досягнень, пріоритетний розвиток окремих

галузей, збереження багатоукладності в економічній

сфері, поглиблення суспільних протиріч та посилення COСуспільні

Течії та рухи другої половини XIX ст. 255

ціального напруження. Скасування кріпосного права і

пов'язані з ним перетворення в українських землях —

складовій Російської імперії — спричинили низку суперечливих

тенденцій та процесів: з одного боку, вони зумовлювали

збереження землеволодіння поміщиків та прогресуючий

занепад і деградацію їхніх маєтків, обезземелення

та розшарування селянства, аграрне перенаселення,

вимушені міграції, зростання протиріч між всестано-

вою виборністю до земств і авторитарним режимом, між

самодержавством і створюваною ним правовою державою

тощо, з іншого боку — формували нестанову приватну

власність на землю, сприяли становленню ринку робочої

сили, стимулювали розвиток підприємництва, розширювали

сферу функціонування ринкових відносин, створювали

передумови для становлення громадянського суспільства__