Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
куски.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
181.76 Кб
Скачать

9.1. Модернізаційні процеси

в Російській імперії та Україна

У середині XIX ст. Російська імперія, до складу якої

входило 80% українських земель, переживала глибоку

кризу, суть якої полягала в невідповідності існуючих феодальних

структур та відносин провідним світовим тенденціям

розвитку, що утверджували нове буржуазне суспільство.

Характерними рисами та виявами кризовості

були занепад поміщицьких маєтків; посилення експлуатації

селян; панування екстенсивних методів господарювання;

гальмування розвитку капіталістичних процесів —

стримування формування ринку вільної робочої сили, розвитку

підприємництва тощо; наростання соціального напруження

в суспільстві; глухе бродіння в народі, що таїло

в собі загрозу широкомасштабного селянського бунту; посилення

процесу відставання Росії від європейських дер-

жав-лідерів.

За цих обставин необхідність модернізації в імперії

ставала дедалі очевиднішою. Роль останнього переконуючого

аргументу відіграла поразка Росії у Кримській війні

(1853—1856), у якій гігантські людські та матеріальні

ресурси імперії не подолали новітню техніку та технології

передових європейських держав Англії та Франції, Це

змусило передову частину російських правлячих кіл замислитися

над розробкою та впровадженням реформаційного

курсу, спрямованого на модернізацію економіки дер-

250 Україна в другій половині XIX ст.

жави. Модернізація — це оновлення, удосконалення, надання

сучасного вигляду, перетворення відповідно до сучасних

вимог економіки, технічне та технологічне переобладнання

економічної сфери.

Визначення типу російської модернізації надзвичайно

важливе не тільки для розуміння суспільних процесів

XIX ст. в українських землях, а й для усвідомлення суті

тенденцій розвитку сучасної України, прогнозування її

перспектив. Російська модель реформування XIX ст.,

калькуючи петровські реформи, значною мірою запрограмувала

суспільні трансформації XX ст.

У світовій економіці відомі три типи модернізації:

1) піонерська модернізація, яка притаманна лідерам

світового технічного та економічного прогресу. Постійна

боротьба за світові ринки збуту підштовхує передові країни

до вкладення значних коштів у науково-технічні розробки.

Це дає змогу створити найефективніші економічні

механізми, найраціональніші технології, найпродуктивнішу

техніку;

2) органічна модернізація, яка практикується країнами,

що перебувають у другому ешелоні світового економічного

прогресу. Вона — наслідок природного розвитку

капіталізму, її характерною рисою є оволодіння технологіями

та економічними механізмами, які виробили мо-

дернізатори-піонери. Ці новинки органічно вписуються у

структуру національної економіки, яка внаслідок своєї

еволюції вже дозріла для їх сприйняття, засвоєння та використання;

3) наздоганяюча модернізація, яка теж базується на

засвоєнні передових технологій та економічних механізмів.

Проте це засвоєння не є природним, органічним,

оскільки стимулом для такого типу модернізації є не дозрілість

національної економіки, а, як правило, зовнішній

виклик сусідніх економічно розвинутіших держав,

що загрожує втратою позицій на міжнародній арені дер-

жаві-аутсайдеру.

Не важко з'ясувати, що російська модернізація була

модернізацією третього типу. Справді, як вважають сучасні

фахівці, якби у Росії не було скасовано кріпосного

права, вона б ще 50—70 років проіснувала і не зазнала

голодного краху1. Проте навіть реакціонери на кшталт

майбутнього міністра П. Валуєва змушені були констату-

^ив.: Зйдельман Н. ≪Революция сверху≫ в России. — М.,

1989. — С. 107.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]