Застосуваня гормонів
В наш час гормональні препарати широко використовують в народному господарстві і медицині. Це стосується, в першу чергу, застосування їх для підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин та лікування ендокринних і неендокринних захворювань людини. Доцільність як першого, так і другого напрямку застосування гормонів є в наш час предметом дискусій вчених, медиків, екологів. Це зумовлено, в першу чергу, багатоплановим впливом гормонів на чисельні функції обміну та на організм вцілому та неможливістю передбачити наслідки післядії гормональної терапії при лікуванні певних захворювань.
Разом з тим, незаперечним є те, що використання гормонів для лікування ряду ендокринних і неендокринних захворювань, хоч і має певні обмеження, все ж інколи є необхідним.
Існує кілька видів гормонотерапії: замінююча, стимулююча і блокуюча. Замінююча гормонотерапія застосовується при повній або частковій недостатності функцій ендокринних залоз. Зокрема, при цукровому діабеті застосовують ін'єкції інсуліну, аддісонову хворобу лікують кортикостероїдами. Введення гормонів за цих умов компенсує нестачу гормонів, однак не виявляє впливу на причини розвитку захворювання. Враховуючи це, замінююча гормонотерапія повинна бути постійною, за виключенням легких транзиторних форм захворювання.
При застосуванні замінюючої гормонотерапії слід уникати передозування та враховувати комулятивний ефект ряду гормонів.
Стимулюючу гормонотерапію застосовують при гіпофункції залоз внутрішньої секреції, коли ендокринна функція їх повністю не втрачена За цих умов можливе використання терапевтичних доз тропних гормонів аденогіпофізу.
Блокуючу або гальмуючу гормонотерапію застосовують при гіперфункції залоз внутрішньої секреції. Вибір гормональних препаратів повинен базуватися на врахуванні взаємних відносин між ендокринний* залозами та взаємодії гормонів.
Спосіб використання гормонів у кожному окремому випадку визначається видом патології та причинами її розвитку, оскільки ендокринні розлади можуть реалізуватися як у вигляді гіпо- і гіперфункцій залоз внутрішньої секреції, так і їх дисфункції чи порушенні окремих ланок метаболічних процесів. У випадку гіпофункцій, як правило, призначають ін'єкції відповідних гормонів (інсулін при цукровому діабеті, гормон росту при карликовості, тироксин при міксидемі).
При гіперфункції ендокринних залоз, навпаки, виникає необхідність пригнічення надмірної секреції гормонів. Так, для запобігання гіперсекреції АКТГ гіпофізу застосовують препарати кортикостероїдів. Гіперсекрецію гонадотропних гормонів гальмують введенням естрогенів і прогестерону. Тобто, використовують механізми регуляції інкреції гормонів за принципом плюс/мінус взаємодії. На цьому, зокрема, базується дія гормональних контрацептивних засобів, які гальмують інкрецію гонадотропних гормонів гіпофізу, що в свою чергу порушує циклічне виділення фолітропіну і лютропіну. Гіперсекрецю ендокринних залоз можна гальмувати також безпосереднім впливом на спеціалізовані секреторні клітини. Зокрема, гіперфункцію щитоподібної залози лікують веденням ізотопів, які частково руйнують фолікули та пригнічують її функціоанльну активність.
Існує кілька видів лікувальних препаратів, діючою речовиною яких є гормони:
екстрактивні препарати або препарати натурапьних гормонів, які отримують при екстрагуванні ендокринних залоз тварин (інсулін, адреналін, естрон (розчини кристалічних гормонів), кортин, паратгормон, пітуїтрин (неочищені препарати, шо містять гормони та інші баластні домішки); препарати синтетичних гормонів (стероїдні гормони - кортикостероїди, андрогени, естрогени); замінники гормонів, які за хімічною будовою відрізняються від натуральних, але подібні за біологічною дією (естрогенні препарати, похідні стільбену). Близькі за біологічними властивостями і терапевтичною дією гормональні препарати об'єднують в групи естрогенних, андрогенних, гестогенних, кортикоїдних, анаболічних, гонадотропних.
Гормональні препарати застосовують не лише для корегування функціональної активності ендокринних залоз. Значну кількість гормональних препаратів використовують для лікування ревматизму, внутрішніх хвороб, виснаження, аутоімунних та алергічних станів.
Так, відомо, що кортикостероїди застосовують при лікуванні ревматоїдного поліартриту, ревматизму, алергійних захворювань, бронхіальної астми. Андрогени і астрогени знайшли широке використання при лікуванні злоякісних захворювань. Для посилення анаболічних процесів при виснаженні організму застосовують інсулін та андрогени, для яких характерні анаболічні ефекти. За цих умов використовується не основні, а другорядні ефекти гормонів. Враховуючи це, створено велику кількість синтетичних аналогів стероїдних гормонів, які використовують для лікування різних захворювань, не пов'язаних безпосередньо з гормональними розладами. Зокрема, синтетичні аналоги естрогенів використовують для лікування остеопорозів людей літнього віку.
При використанні гормонів для лікування захворювань враховують антагоністичні та синергічні взаємні відносини між ними. Це особливо доцільно при гормонзалежних пухлинах, причиною яких є надмірна секреція певних гормонів. Так, злоякісні пухлини передміхурової залози розвиваються при гіперсекреції андрогенів, тому їх лікують введенням естрогенів, а пухлини молочних залоз чутливі до дії андрогенів.
При гормонотерапії слід враховувати те, що надмірне введення одного гормону може пригнічувати інкрецію іншого. Більше того, додаткове введення гормонів може спричинити патологічні процеси, причини розвитку яких інколи важко пов'язати з гормонами. Так, надмірне введення кортикостероїдів може стати причиною розвитку виразкової хвороби, гіпертензії, стероїдного діабету. Катаболічні ефекти ряду гормонів можуть зумовлювати порушення обміну таких важливих біополімерів клітини як білки, нуклеїнові кислоти, можуть спричинити розлади проміжного і внутрішньоклітинного обміну різних сполук, пригнічення біоенергетичних процесів та імунних реакцій. Зміна співвідношення між окремими гормонами в організмі, внаслідок нераціонального їх використання з лікувальною метою, може зумовити розвиток онкологічних захворювань ряду органів (яєчників, простати, молочних залоз). Тобто, в будь-якому випадку слід враховувати, що гормони виявляють виражений вплив на найрізноманітніші функції організму, тому застосовувати гормональні препарати для лікування як ендокринних, так і неендокринних захворювань слід дуже обережно, під безпосереднім контролем лікаря. Це слід також враховувати при використанні гормональних перпаратів для зниження маси тіла, лікування гіпертензії, наслідків клімактеричного періоду.
Ще однією проблемою при застосуванні гормонотерапії є те, що додаткове введення гормонів може стати причиною пригнічення функції певних ендокринних залоз, навіть їх атрофії. Так, атрофія надниркових залоз часто розвивається при тривалому лікуванні кортикостероїдами різних запальних процесів, алергійних станів. Особливо обережно слід використовувати гормони при вагітності, оскільки це може виявити негативний вплив не лише на розвиток плода, але і на дитячий організм у постнатальному періоді.