- •Семінарське заняття 3 Тема 7. Еволюція, закономірність, ефективність розвитку Тема 8. Етнополітика та її особливості в різних періодах життя народу План
- •Початки відродження національної свідомості українського народу на Західній Україні: Клерикальне товариство у Перемишлі, Руська трійця, Головна руська рада, Галицько-руська матиця
- •Кирило-Мефодіївське братство як перша українська політична організація: програмні цілі, діяльність, роль у національно-визвольному русі
- •Характер першої світової війни та ставлення до неї українських політичних сил та громадських організацій
- •4. Воєнні дії на території України. Бойовий шлях усс (Українських січових стрільців)
Кирило-Мефодіївське братство як перша українська політична організація: програмні цілі, діяльність, роль у національно-визвольному русі
На початку 1846 року було утворено нелегальну політичну організацію — Кирило-Мефодіївське товариство (братство), назване на честь відомих слов'янських просвітителів Кирила та Мефодія, які створили слов’янську абетку. Його засновниками були вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець канцелярії київського генерал-губернатора Микола Гулак і професор Київського університету Микола Костомаров. У засіданнях товариства активну участь брали поет і художник Тарас Шевченко; письменник і педагог, автор «Української граматики» та української абетки, яка увійшла в історію під назвою «кулішівка» і якою й донині друкують книжки, Пантелеймон Куліш, полтавський поміщик, педагог і журналіст, який здобув вищу освіту в Парижі, де й сформувався як непохитний прихильник ідеї Великої французької революції, Микола Савич; поет і перекладач Олександр Навроцький; етнограф і фольклорист Панас Маркович; педагог Іван Посяда; поет і публіцист, автор правознавчого трактату "Ідеали держави" Георгій Андрузький; педагог Олександр Тулуб; педагог Дмитро Пильчиков. До основного складу Кирило-Мефодіївського товариства увійшли 12 чоловік. За родом фахових занять більшість з них — викладачі або студенти віком від 19 до 30 років. За походженням — переважно діти дрібномаєткових дворян.
Головною метою Товариство вважало досягнення Україною державної незалежності з демократичним ладом на зразок США або Французької Республіки. Виникла ідея утвердження державної незалежності України у федеративній спілці таких же незалежних слов'янських держав, кожна з яких мала б становити окремий штат або розмежовувалася б на кілька штатів. Київ повинен був стати центральним містом усієї федеративної спілки, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативно-регулюючий міждержавні взаємини орган — собор (або сейм). Для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожний штат, окрім того, мав би і свої збройні сили, упорядковані постійними міліцейськими формуваннями. Всі громадяни чоловічої статі повинні були оволодіти військовою справою, аби в разі війни вступити до загального ополчення. Щодо громадянських прав населення усієї всеслов'янської федерації та України в ній, то передбачалися відміна смертної кари і тілесних покарань, обов'язкове початкове навчання, свобода віросповідання, заборона "будь-якої пропаганди як марної при свободі". Всі "братчики" виступали за повалення царського самодержавства і ліквідацію кріпацтва в Російській імперії.
Отже, основними цілями братства були:
ліквідація самодержавства і кріпацтва,
національне визволення України,
утворення на демократичних принципах федерації слов’янських народів з центром у Києві.
Програмні документи: "Книга буття українського народу", або "Закон Божий", “Статут товариства Святого Кирила і Мефодія”.
У статуті організації конкретизувалися ідеї рівноправності народів, держав і громадян майбутньої слов'янської республіканської конфедерації і викладалися статутні права й обов'язки членів Кирило-Мефодіївського товариства. Найдокладніше програму Товариства "братчики" виклали в історико-публіцистичному творі, названому "Книгою буття українського народу", або "Законом Божим", який склали спільно, обґрунтувавши весь його зміст заповідями Євангелія Христового. В цілому тут викладено 109 положень релігійно-повчального та історико-публіцистичного характеру. Зміст твору стосується подій всесвітньої (переважно європейської) та вітчизняної (за тодішнім розумінням — разом російської, української і польської) історії. У творі розповідалося про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, про Велику французьку революцію і подвиг декабристів, про поділи Польщі сусідніми державами та ін. Кирило-мефодіївці були переконані, що саме українському народові випала історична місія: бути ініціатором боротьби за національне і соціальне визволення слов'янських народів.
Ідеї визволення слов'янських народів з-під іноземного гніту та їх єднання передбачалося поширювати головним чином літературно-просвітницькою діяльністю. До народних мас кирило-мефодіївці зверталися і з агітаційними відозвами. Дві такі прокламації потрапили до рук царських жандармів: одна — звернена до "братів-українців", друга — до "братів — великоросіян і поляків". Громадська робота кирило-мефодіївців зосередилася навколо освіти народу й піднесення економіки України. Зокрема, "братчики" збирали кошти на видання популярних книжок. Одну з таких — написану П.Кулішем, "Кишенькову книжку для поміщиків про найкращий, видобутий з досвіду, спосіб керувати маєтком" швидко надрукували і розповсюдили. Планувалося також видання книги князя В.Одоєвського "Сільські читання"' у перекладі з російської мови як практичного порадника господарям-селянам. В.Білозерський склав проект запровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів, "в яких би вихованці готувалися до сільського життя і притому, переважно, землеробного; закладів, у яких виховувалися б діти, взяті з селищ, щоб знову у ті ж повернутися з більш ґрунтовними відомостями щодо потреб свого побуту і з пізнанням ремесел, необхідних у землеробському житті". Однак царські власті не дали дозволу на відкриття навіть одного училища, хоча фінансове утримання його кирило-мефодіївці брали на себе. Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. Весною 1847 року були заарештовані у Києві всіх 12 постійних учасників засідань Товариства і під конвоєм відправили до Петербурга. Шеф жандармів граф Орлов розіслав у всі губернії Російської імперії таємного листа, в якому хвалився що ліквідував у Києві небезпечну антиурядову організацію, програмні документи якої містили "революційні і комуністичні правила ". Слідством над кирило-мефодіївцями керував сам Микола І. Він же затверджував вирок кожному. Всіх учасників Кирило-Мефодіївського товариства покарали без усякого суду засланням до різних місць Російської імперії (покарання було досить м’яким) Найтяжче покарали Шевченка, бо під час арешту в нього знайшли рукописи його антицарських і антикріпосницьких творів
Значення Кирило-Мефодіївського братства полягає в тому, що це була перша спроба української інтелігенції перейти до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала прикладом для його наступників.