Тема 10. Протоколи слідчих і судових дій та інші документи як джерело доказів План заняття

1. Поняття та види протоколів слідчих дій як джерел доказів.

2. Процесуальна форма та зміст протоколу слідчої дії. Додатки до нього.

3. Судові протоколи: види, зміст та порядок складення.

4. Зауваження на протокол судового засідання: внесення, розгляд і вирішення.

5. Поняття документа як джерела доказів. Види документів.

6. Перевірка і оцінка документів як джерел доказів.

7. Протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

Нормативний матеріал та судова практика

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: п. 20 ст. 32: ст. ст. 64-67, 80, 82, 83; глава 6 (ст. ст. 84 - 88-2): ст.ст. 176, 188 195.

2. Закон України про оперативно-розшукову діяльність від 18 лютого 1992 р. (ст. 8, 10). Із змінами і доповненнями.

3. Закон України про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю від 30 червня 1993 р. (ст. 15). Із змінами і доповненнями.

Питання для самоконтролю

1. Протоколи яких слідчих дій є джерелом доказів у кримінальному процесі?

2. Які вимоги щодо форми і змісту протоколів слідчих дій передбачені кримінально-процесуальним законом?

3. Які процесуальні гарантії щодо повноти і достовірності інформації, зафіксованої в протоколі, встановлені законодавцем?

4. Що собою становлять додатки до протоколу слідчої дії, яке їх процесуальне значення?

5. Які є судові протоколи?

6. Який зміст протоколу судового засідання?

7. Який порядок внесення, розгляду і вирішення зауважень на протокол судового засідання?

8. Що слід розуміти під "документом", як джерелом доказової інформації у кримінальному процесі.

9. Які ознаки документа як джерела доказів?

10. Які реквізити містять офіційні документи?

11. В чому полягає відмінність між документом і документом - речовим доказом?

12. Протоколи яких оперативно-розшукових заходів можуть бути джерелами доказів у кримінальній справі?

13. Які вимоги до протоколів оперативно-розшукових заходів?

14. Як оцінюються протоколи оперативно-розшукових заходів?

Завдання і задачі

1. Дайте письмовий перелік слідчих дій, протоколи про проведення яких є джерелом доказів у кримінальній справі.

2. Потерпілий Квасницький при проведенні впізнання вказав на Баб’яка як на чоловіка, який два дні тому, погрожуючи фінським ножем, відібрав у нього гаманець з грошима і документами та ручний годинник японської фірми “Орієнт”. Після виконання цієї слідчої дії слідчий прийняв рішення затримати Баб'яка як підозрюваного.

1. Чи є в даному випадку підстави для затримання опізнаного?

2. Які підстави для затримання підозрюваного у вчиненні злочину передбачені КПК України?

3. Який процесуальний документ виноситься при затриманні особи як підозрюваної і який його зміст?

4. Пригадайте процесуальні права, які має підозрюваний у вчиненні злочину.

5. Чи може бути протокол затримання джерелом доказу в кримінальній справі?

3. Старший слідчий прокуратури Львівської області допитав як свідка Харламову О. П. , склавши при цьому такий протокол:

Протокол допиту свідка

19 жовтня 2006 року м. Львів

Допит розпочато о 10 год.

Закінчено о 11 год. 30 хв.

Старший слідчий прокуратури Львівської області радник юстиції Іваненко П.І. у своєму службовому кабінеті допитав свідка з дотриманням вимог ст. ст. 85, 167,170 КПК України.

Особа свідка встановлена за даними паспорта громадянина України серії ІУ-СГN 557582, виданого 26 грудня 1984 року Стрийським міським відділом внутрішніх справ Львівської області.

1. Прізвище, ім'я та по батькові - Харламова Ольга Петрівна.

2. Рік народження - 29 березня 1953 року.

3. Місце народження.

4. Громадянство - громадянка України.

5. Національність - росіянка.

6. Родинний стан – одружена.

7. Освіта - вища, закінчила економій факультет Львівського політехнічного інституту в 1977 році.

8. Місце роботи - Стрийська меблева фабрика, економіст.

9. Місце проживання - м. Стрий Львіської області вул. Зелена, буд. 8, кв. 9.

10. Судимість – не має.

11. В яких стосунках перебуває з потерпілим та обвинуваченим – в родинних. Обвинувачений її син.

Харламовій О. П. повідомлено, що вона викликана як свідок в кримінальній справі про обвинувачення Харламова В. Я. за ст. 115 КК України. Відповідно до ст. 70 КПК України їй роз'яснено обов'язки свідка і попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показання за ст.. 385 КК України.

На пропозицію розповісти все, що відомо їй про життя і поведінку сина за останній рік, свідок повідомила:

Мій син, Харламов Валерій Якович, народився в 1986 році від першого шлюбу у м. Львові, де я в той час працювала. В 1989 році мого чоловіка - Харламова Якова Овсійовича перевели на роботу до м. Стрия Львівської області, де він працював головним інженером цегельного заводу. Коли Валерію було 6 років, помер батько. Через рік син пішов вчитись до першого класу Стрийської міської середньої школи N 7. Через рік ми переїхали жити до моєї сестри Федорової Марини у м. Рівне. Але в зв'язку з незадовільними житловими умовами сім'ї сестри через півтора року змушені були повернутись назад до Стрия. Коли син пішов до 4-го класу я вдруге одружилась з Кондратюком Павлом Йосиповичем, з яким і живу в даний час. Після закінчення 9-го класу син Валерій не захотів навчатись у школі і вирішив іти працювати. Я не заперечувала, оскільки він навчався в основному на "задовільно". В 2002 році син вчинив крадіжку автомобіля і був засуджений на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, але звільнений судом від відбування покарання з випробуванням. Поведінка сина в цей час мене дуже турбувала: він інколи не виходив на роботу без поважних причин; часом не ночував дома; відчувалось, що він вживає алкогольні напої. На мої та вітчима прохання змінити спосіб життя не реагував.

В листопаді 2004 року його призвали на службу до Збройних Сил України. Службу проходив у м. Котовську Одеської області. Знаходячись в армії, він на третьому місяці служби з кимось із своїх молодших командирів побився і самовільно залишив частину. За це він був засуджений військовим судом до тримання в дисциплінарнарному батальйоні строком на 1 рік. Про це я нічого не знала, а довідалась, коли він відбув покарання і проходив подальшу службу.

10 жовтня 2006 року він приїхав додому після демобілізації з армії. Я звернула увагу на те, що він був одягнений у військовий стрій, але, крім військового, у нього був і цивільний одяг зокрема: куртка нейлонова сірого кольору; темно-коричневі штани; голуба сорочка та чорні туфлі. Цей одяг він тримав у своїй валізі. Крім того, я побачила, що особливих радощів у зв'язку з демобілізацією він не проявив. Більше того, був мовчазний і подразливий. Я якось його запитала, чи з ним щось не трапилось. Він помовчав, потім махнув рукою і промовив: “Здається знову влип”. Більше він мені нічого не повідомив, хоч я і намагалась вивідати у нього у чому полягають його проблеми.

Питання: Чи Ви не бачили у сина після його приїзду яких-небудь предметів, що є зброєю?

Відповідь: Ні, таких предметів у нього я не побачила.

Питання: Чи знайомились Ви з тим, що знаходилось у його валізі?

Відповідь: Я одного разу хотіла подивитись туди, і попросила сина показати, що там знаходиться, але це його тільки розсердило і він категорично відмовився показати. Більше того, - замкнув валізу.

Питання: Чи не цікавились Ви у сина, як він збирається дальше жити? Адже він вже два рази був засуджений?

Відповідь: Я про це йому неодноразово говорила і просила як мати, щоб він змінив свою поведінку, пішов працювати, чесно відносився до праці, створив свою сім'ю. Проте, такі розмови були йому не до вподоби. Він, як правило, говорив, що не треба його вчити як жити.

Питання: Де зараз знаходиться Ваш син?

Відповідь: Коли я сьогодні йшла на роботу, то він залишався вдома. А де пербуває зараз – мені невідомо.

Старший слідчий Іваненко П. І.

Свідок Харламова О.П.

Проведіть аналіз приведеного процесуального документа. При цьому з'ясуйте: