6'єкта на інший. Розподіл уваги характеризує здатність ■ приділяти увагу декільком об'єктам чи явищам. Обсяг оактеризує кількість об'єктів чи явищ, які одночасно охоп- 7 увага.

літератури

оин II. Я. К проблеме внимания // Хрестоматия по внима- / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. - М.: Изд-во МГУ, 1976. — 0-228.

і' Ю. 3. Як учитися і працювати ефективно. — К., 1994 — -20.

чин Я. Ф. О теории и воспитании внимания // Хрестоматия [имавию / Под ред. А. Н. Леонтьева и др. — М.: Изд-во МГУ,

• С 243-259.

І. II Внимание // Хрестоматия по вниманию / Под ред. А. Н. :тьева и др. - М: Изд-во МГУ, 1976. - С. 103-106. я О. В. Психологія уваги. — Львів: Вища школа, 1973. — 20 с. Психология внимания // Хрестоматия по вниманию / ГІод Н. Леонтьева и др. - М.: Изд-во МГУ, 1976. - С. 66-101. итейн С. Л. Основьі общей психологии // Хрестоматия по анию / Под ред.^А. Н. Леонтьева и др — М.: Изд-во МГУ,

• С. 229-239.

В ^ТГ Віікма.ние б.сгр;,'ктурс /ійчности. - Саратов, 1969,

Розділ V Емоцїйно-вольова сфера людини

Можливості психіки людини не обмежуються лише пізнанням навколишнього світу та самої себе. Важливою ЇЇ складовою є вияв - лення індивідуального ставлення людини до того, що ми пізнали, а також здатність до регулювання нашою поведінкою. Перше за­безпечують емоційні процеси людини, друге - - вольові.

17. Емоції та почуття

1. Поняття про емоції та почуття, їхні властивості та основні функції.

2. Основні теоретичні підходи до вивчення емоцій та почуттів.

3. Види емоцій і почуттів та їхня класифікація.

1. Класифікація за рівнем організації, знаком та характером впливу на життєдіяльність людини;

2. Класифікація за ступенем розвитку емоцій;

3. Класифікація залежно від потреб та цілей діяльності.

4. Емоційні стани як форми переживань людини.

5. Стрес та шляхи його подолання.

6. Індивідуальні відмінності та експресія емоцій і почуттів.

7.1. Поняття про емоції та почуття, їхні властивості та основні функції

іна навколишній світ не лише пізнає, а й виражає до нього влення. Життя без переживань так само неможливе, як і іуттів. Емоційно-почуттєва сфера виступає в єдності з іьними процесами. Людина не може виразити своїх пере- не відчувши і не сприйнявши чогось, не згадавши, не по- и чи не уявивши. Почуття є значущим чинником форму- :обистості, особливо її мотиваційної сфери. Зміст стійких 5 індивіда розкриває людину як індивідуальність, ття «емоції» вживається у широкому і вузькому значенні широкому розумінні емоції позначають будь-які можливі переживання. У вузькому розумінні емоції (від, лат. - хвилюю, збуджую) -- це відносно прості та короткотри- іевні переживання, які характеризують ситуативне став- юдини до навколишнього світу і до самої себе. Прикла- цій є задоволення та незадоволення, радість та сум, страх, до, В емоціях відображені ^реживачня. що виражають

, > ттоті-ргчт хут* .т<сі'>^лг<\т>г,ттрттіі0 -іітррі гт глпґч р ія'у \ » ї тгр>'- .

шриклад, фізіологічних чи потреб у безпеці. На основі ^к дожна судити про те, що у даний момент хвилює людину, еби є для неї найактуальнішими.

ії притаманні людині з моменту народження. Сучасні дані свідчать про те, що елементарні емоції (наприклад, дня, задоволення) змінюються мало, бо є вродженими.

ж емоції (наприклад, інтерес, страх, сором) упродовж у людини зазнають суттєвих змін унаслідок соціалізації, дміну від емоцій, почуття — це складні та довготривалі переживання, які характеризують стале і узагальнене ня людини до навколишнього світу і до себе. У них відо- ься ступінь задоволення чи незадоволення соціальних тюдини, наприклад, потреби у спілкуванні, самоповазі, уалізації. Такі переживання (наприклад, гордість, любов,

ревнощі тощо) тривають не годинами і днями, а місяцями й роками.

Почуття виникають на основі емоцій, а розвиваються у процесі суспільного формування людини. їхня зміна залежить від кон­кретних культурно-історичних умов, у яких перебуває індивід: во­ни різні у різних народів і можуть по-різному виражатися у різні • історичні епохи. У ході історичного розвитку людини її почуття збагачувались, набуваючи нового змісту і форми.

Емоційно-почуттєву сферу характеризує низка властивостей. По-перше, емоціям та почуттям властива суб'єктивна забарв­леність. Це означає, що вони несуть на собі відбиток індивідуаль­них особливостей людини, відображаючи своєрідність її життєво­го досвіду, інтересів, установок тощо. Це певною мірою спотворює дійсність. Суб'єктивний фактор в емоціях та почуттях відіграє основну роль. По-друге, емоції та почуття полярні Якщо якесь переживання має позитивний полюс, то завжди можна знайти і не­гативний, наприклад, задоволення-незадоволення_; радість—сум. По-третє, у складних людських переживаннях спостерігається злиття цих полярних емоцій, в результаті чого з'являється амбіва­лентність, або подвійність, емоцій та почуттів. Наприклад, у рев­нивої людини пристрастне кохання може поєднуватися із жагу­чою ненавистю. За законом Елькоста, всі людські емоції і почуття в нормі є амбівалентні.По' - четверте,' емоції тапо^тгуття людини мо ­жуть бути різної інтенсивності. Наприклад, страждання чи здиву­вання можуть бути сильними і слабкими. По-п'яте, для емоцій та почуттів характерна певна тривалість, яка пов'язана з глибиною переживань: чим почуття глибші, тим вони триваліші. Нарешті, по-шосте, їм характерна предметність — ступінь усвідомленості і зв'язку з конкретним об'єктом. Наприклад, якщо людина пережи­ває страх, то цей страх спричинений конкретним предметом або явищем.

Емоції та почуття виконують низку функцій у життєдіяльності людини. Основні функції наступні:

^ Сигнальна — емоції сповіщають людину про значущість тих чи інших умов або подій; про суб'єктивне ставлення людини до них; про те, з якими перешкодами вона зустрічається на своєму шляху; на що слід звернути увагу насамперед. Вони сигналізують також гятливий чи несприятливий хід подій. Особливо потрібну цію тут дають негативні емоції. Зазначимо, що ця функція ^-почуттєвої сфери не втратила свого значення навіть о, як в історичному розвитку людства сформувалась більш [іша форма обміну інформацією — мовлення. улятивна — залежно від переживань людина скеровує льність у те чи інше русло, змінює свою поведінку. Емоції тя допомагають людині долати труднощі, будучи тією їьою спонукальною силою до діяльності, яка зумовлює ^г поведінки. Водночас слід пам'ятати, що емоції та почут- > надаються вольовій регуляції, їх неможливо викликати їм бажанням. Можливо, це спричинено тим, що ця сфера гісно пов'язана з фізіологічними змінами організму Так, оже породжувати збудження, а сум — гальмування. упікативна — за рахунок свого експресивного компонен­та, експресії обличчя, емоції беруть участь у встановленні з іншими людьми у процесі спілкування, у впливі на них. інізаційна — емоції та почуття можуть як організовувати іктивізуючи внутрішні ресурси та увагу, так і дезорганізо- орушуючи цілеспрямовану діяльність. тезуюча — емоційні переживання забезпечують цілісне :уроване відображення предметів і явищ, допомагаючи

цілі/*^т;:*й еуб'єктквний образ: у:

ресивна — емоції та почуття виражають переживання лю- дає змогу краще зрозуміти внутрішній стан один одного. нукальна — емоції можуть мотивувати ту чи іншу по- юдини.

иципуюча — емоції та почуття, які виникають, виперед- ізвиток реальних подій і попереджають про можливий результат.

стична — емоційне передбачення подій суттєво зменшує авильного виходу із ситуації.

гтаційна — завдяки емоціям та почуттям, які вчасно ви- організм може пристосуватися до середовища ще до ос- ситуації.

ровча — позитивні емоції сприятливо впливають на стан .ктивізуючи її функції.