Політика Рузвельта під час Другої Світової війни

Бліцкриг Гітлера в Європі і третя поспіль перемога Рузвельта на виборах 1940 активізували американську допомогу Великобританії. На початку 1941 президент підписав «Закон про подальше зміцнення обороноздатності Сполучених Штатів і про сприяння іншим цілям» (так званий Ленд-ліз). Закон про ленд-ліз поширювався на СРСР, якому було надано безвідсоткову позику на суму 1 млрд. доларів.

Рузвельт прагнув якомога довше обмежуватися поставками озброєнь і по можливості уникати широкомасштабної участі США в європейській війні. При цьому під гаслом «активної оборони» з осені 1941 в Атлантиці йшла «неоголошена війна» з Німеччиною. Дозволялося ведення прицільного вогню по німецьким та італійським судам, які зайшли в зону безпеки США, було скасовано статті законодавства про нейтралітет, що забороняли озброєння торгових кораблів і захід американських судів у зони бойових дій.

Напад 7 грудня 1941 японських літаків на американську військово-повітряну базу Перл-Харбор в Тихому океані став несподіванкою для Рузвельта, який намагався в останні місяці 1941 шляхом дипломатичних переговорів відтягнути неминучість війни з Японією. На наступний день США і Великобританія оголосили війну Японії, а 11 грудня війна Сполученим Штатам була оголошена Німеччиною та Італією. Рузвельт, відповідно до конституції, прийняв на себе всі обов'язки головнокомандувача у воєнний час. Він доклав чимало зусиль для зміцнення антигітлерівської коаліції, надаючи великого значення створенню Організації Об'єднаних Націй.

1 січня 1942 у Вашингтоні відбулося підписання Декларації Об'єднаних Націй, яка закріплювала цей союз в міжнародно-правовому порядку. Разом з тим Рузвельт довгий час займав вичікувальну позицію в питанні про відкриття другого фронту. Але після вражаючих перемог Червоної Армії під Сталінградом і на Курській дузі він все більше переконувався в тому, що СРСР є вирішальним фактором поразки держав «осі» в Європі і що США необхідно активне співробітництво з ним в післявоєнному світі. На Тегеранській конференції «великої трійки» у 1943 році Рузвельт не підтримав У. Черчілля, який намагався ухилитися від вирішення конкретних питань про відкриття другого фронту.

Виявляючи особливу увагу до питань післявоєнного мирного врегулювання, Рузвельт вперше на Квебекський конференції, яка відбулася у 1943, виклав свій проект створення міжнародної організації і відповідальності США, Великобританії, СРСР і Китаю («чотирьох поліцейських») за збереження миру. Обговорення цієї теми було продовжено на Московській конференції, Тегеранської конференції та на конференції в садибі Думбартон-Окс, Вашингтон у 1944 році.

Переобраний в 1944 на четвертий термін Рузвельт вніс значний вклад в історичні рішення Кримської конференції 1945 року. Його реалістична позиція була продиктована тверезим урахуванням поточної військово-стратегічної та політичної обстановки в зв'язку з успішним просуванням радянських військ у Східній Європі, бажанням домовитися про вступ СРСР у війну з Японією і надією на продовження післявоєнного американо-радянського співробітництва.

Після повернення з Ялти Рузвельт, незважаючи на втому і нездужання, продовжував займатися державними справами і готувався до відкриття 23 квітня конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско. [1,2,3]

1 – Радянська воєнна енциклопедія у 8-ми томах, т. 7

2 – Електронна енциклопедія “Мир вокруг нас” http://www.bigpi.biysk.ru

3 - Уткин А. И. Дипломатия Франклина Рузвельта. — Свердловск: Издательство Уральского университета, 1990. — С. 474 – 482