Дипломатичне визнання срср

Рузвельт визнав не лише абсурдність ситуації невизнання СРСР, а й безплідність розрахунків його попередників у Білому Домі досягти за допомогою невизнання і блокади СРСР далекосяжних цілей, а саме домогтися зміни ладу і підпорядкування зовнішньої політики СРСР диктату міжнародного капіталу .

Вже 10 жовтня 1933 року Рузвельт направив Михайлу Івановичу Калініну пропозицію надіслати в США представників для обговорення питань, пов'язаних з відновленням нормальних відносин.

Важливість визнання СРСР пов'язувалася з налагодженням американо-радянського співробітництва в інтересах врегулювання проблем у міжнародних відносинах. Особливо на Далекому Сході, де посилювалася напруженість, викликана зростаючою войовничістю Японії і загостренням американо-японського суперництва.

Питання про використання СРСР як потенційного союзника в разі загострення американо-німецьких і американо-японських суперечностей набував для Рузвельта важливого практичного значення.

Однак і після встановлення дипломатичних відносин взаємодія країн на базі спільної відсічі агресії не отримало розвитку. США ухилилися від укладання Тихоокеанського пакту, який повинен був стримувати агресію Японії, саме з розрахунку на те, що Японія нападе на СРСР.

Розвиток всебічних відносин, торгових і в сфері забезпечення взаємної безпеки наражався на прагнення США забезпечити собі однобічну вигоду і особливе положення. Перший посол США в СРСР Булліт, зазнавши невдачі у спробах змусити СРСР слідувати в усьому у фарватері американської політики, скотився на позиції примітивного антирадянщини. Рузвельт замінив його на Девіса.

Девіс зумів реально оцінити позицію СРСР. Радянський Союз в лічені роки просунувся далеко по шляху прогресу, динамічність його розвитку перевершувала все відоме раніше, саме тому він як ніяка жодна інша країна потребував міцного миру.

У пасивності ж і поступливості Заходу була своя система, свій задум, підпорядкований прагненню підштовхнути агресію Гітлера на Схід.

Зрадницький курс Англії та Франції по відношенню до малих країн Європи, і особливо Чехословаччини, призвів до Мюнхенської змови.

Фашистські держави мають намір ізолювати СРСР і піддати його карантину, використовуючи жупел комуністичної загрози.

Демократичні країни Європи і всього світу надають підтримку фашистським країнам у їх спробі ізолювати Радянський Союз, незважаючи на те, що він володіє величезним мирним потенціалом і економічно знаходиться на шляху перетворення на гігантський чинник міжнародного життя.

Коли в серпні 1939 року в Москві йшли англо-франко-радянські переговори, англійська і французька сторона навмисно затягували переговори і завели їх в глухий кут. Вони всупереч всьому сподівалися каналізованих агресію на Схід.

США в цей момент усунулися від будь-яких кроків, здатних вплинути на Англію і Францію. Вони підштовхували СРСР до війни з Німеччиною, не беручи на себе жодних конкретних зобов'язань. Де Голль так охарактеризував позицію США напередодні війни: "США самоусунулися від справи забезпечення європейської безпеки аж до поразки Франції".