Початок політичної кар’єри

Рузвельт досить рано включився в активну політичну діяльність в лавах Демократичної партії. У 1910 Рузвельт прийняв привабливу пропозицію від Демократичної партії США в своєму рідному адміністративному окрузі балотуватися в якості сенатора в легіслатуру штату Нью-Йорк і здобув перемогу. У передвиборній президентській кампанії 1912 він активно підтримав демократа Т. В. Вільсона.

У 1913 Рузвельту в адміністрації президента Вільсона Рузвельту був запропонований пост помічника морського міністра. Будучи помічником морського міністра (до 1921), він виступав за посилення флоту, зміцнення обороноздатності США, сильну президентську владу й активну зовнішню політику.

У 1914 він зробив спробу отримати місце сенатора в Конгресі США, але зазнав невдачі. У 1920 під гаслом вступу США до Ліги націй Рузвельт балотувався від Демократичної партії у віце-президенти США в парі з кандидатом у президенти Дж. Коксом. Поразка Демократичної партії в умовах наростання ізоляціоністських настроїв і важка хвороба на час відсторонили Рузвельта від активної політичної діяльності.

У березні 1928 року Рузвельт зробив перший крок у новому турі боротьби за національне визнання. Енергійна людина, що на ходу вловлює зміни в обстановці і легко пристосовується до неї, Рузвельт мав підтримку в фінансово-промислових колах Північного Сходу і вплив у Демократичній партії. [1]

Рузвельт вирішив завдати удару по найбільш слабкій позиції республіканської адміністрації – її зовнішньополітичному курсу. Він звинуватив їх у підриві "принципів миру" за відмову від співпраці з Лігою націй і Міжнародним судом. Рузвельт заявив про неможливість для США, не зважаючи ні на що, виконувати присвоєні ними самими жандармські функції на континенті. Запропонував використовувати більш відповідні новій ситуації методи, щоб утримати "братні країни" в васальної залежності. "Дипломатія канонерок" (військово-політичний курс, при здійсненні якого використовується демонстративне використання сили із застосуванням військово-морського флоту [2]) повинна була стати більш усміхненою, більш колективістської. [3]

У 1928 він був обраний губернатором впливового в економічному і політичному відношенні штату Нью-Йорк, що відкривало дорогу в Білий дім.

Пробувши два терміни на посаді губернатора, Рузвельт придбав дуже цінний досвід, що стане йому в нагоді в роки президентства.

У 1931, в момент загострення економічної кризи, він створив у штаті Тимчасову надзвичайну адміністрацію з надання допомоги сім'ям безробітних. Традиція спілкування з виборцями за допомогою радіо (знамениті «розмови у каміну») також сходить до часів губернаторства Рузвельта.

Але в 1928 він був обраний губернатором впливового в економічному і політичному відношенні штату Нью-Йорк, що відкривало дорогу в Білий дім.

Пробувши два терміни на посаді губернатора, Рузвельт придбав дуже цінний досвід, що стане йому в нагоді в роки президентства. [1]

1 – Залесский К.А. Биографический энциклопедический словарь Кто был кто во второй мировой войне. Союзники СССР. М., 2004 – Франклін Рузвельт

2 – У. Сафайр Політичний словник 3-є видання – Нью-Йорк, 1978

3 - Мальков В.Л. 'Франклин Рузвельт' - Москва: 'Мысль', 1988 – глава І, ч. 1