Географічний покажчик

Географічний покажчик включає перелік назв географічних об’єктів,

які згадуються в тексті довідника (країна, місто, село, селище, хутір, ріка

тощо), адміністративно-територіальних одиниць (область, район, воєводство,

губернія, повіт тощо). Назви подаються в алфавітному порядку у називному

відмінку, у тому написанні, в якому вони зустрічаються в довіднику. Після

назви через кому вказується визначення географічного об’єкта із

застосуванням загальноприйнятих скорочень: м (місто), село (с.), селище

(сел.), селище міського типу (смт), ріка (р.), гора (г.) тощо. Без уточнень

вказуються назви сучасних держав, але для назв колишніх держав можливі

уточнення. Рекомендується біля назв населених пунктів та адміністративних

одиниць нижчого рівня зазначати їх адміністративно-територіальне

підпорядкування, за винятком обласних центрів та столиць держав.

Пояснення, що визначають адміністративний статус населеного пункту,

пишуться після коми, в називному відмінку.

Приклад:

Бердянський пов., Таврійська губ.

Вітоніж, с., Рожищенський р-н, Волинська обл.

Глухів, м., Сумська обл.

Київ

Львів

Південний Буг, р.

Румунія, королівство

Сиваш, затока

За наявності в покажчику двох та більше назв географічних об’єктів,

одну з них, найбільш відому (сучасну) приймають за основну, інші подають з

посиланнями на основну назву.

Приклад:

Івано-Франківськ (Станіславів)

Станіславів див. Івано-Франківськ

Хмельницький '28Проскурів)

Проскурів див. Хмельницький

У географічному покажчику спочатку подають в алфавітному порядку

назви, вказані кириличним алфавітом, потім, за тим же порядком –

латинським алфавітом.

Висновок

Під час дослідження даної теми мною було розроблено цілий ряд висновків. Перш за все, слід відзначити, що довідкова література – надзвичайно різноманітна група видань. Її значення як «зберігача» інформації пов’язане з реалізацією процесу зміцнення знань, що служить досягненню інформаційної довершеності.

Ми визначили, що основи завдання довідкових видань – дати короткі відповіді на запропоновані питання користувачів, у зв’язку з чим закладений в них матеріал всесторонньо відкритий для пошуку. Для того, щоб готове видання користувалося попитом і мало вплив на читача, потрібно докласти багато зусиль.

Отже, на етапі підготовки довідника чи словника головна роль відводиться редакторові. Редактор повинен чітко та послідовно розробити план майбутньої книги, враховуючи при цьому її цільове призначення та читацьку адресу. Тут слід підкреслити, що з своїм функціональним призначенням та характером інформації довідкову літературу прийнято поділяти на три основні підвиди: - енциклопедичні видання; - словники; - довідники. У першому розділі курсової роботи ми подали загальну характеристику довідкових видань, а також вказали на основні моменти у підготовці таких видань до випуску у світ. У другому розділі нашого дослідження подано детальну характеристику кожного виду довідкової літератури. Ми визначили специфіку та особливості кожного з них, а також підкреслили основні вимоги щодо їх розробки та ускладнення

. Додатки до роботи містять зразки статей з різних довідників, а також коротку історію розвитку словникової справи на Україні. На нашу думку, ми вичерпно та детально розкрили тему нашого дослідження, а також виконали усі завдання, які були поставлені у меті.