32. Цивільно-правові відносини у кримінальному судочинстві. Співвідношення диспозитивності цивільного - і публічності кримінального процесів.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частини 1 і 4 ст. 41 Конституції України).

Якщо внаслідок вчинення злочину заподіяно матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, вони мають право вимагати відшкодування таких збитків у порядку, встановленому законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи й неодержані доходи. Власник також має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння (ч. 4 ст. 48, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про власність").

Чинне законодавство передбачає такі способи відновлення порушеного матеріального стану у процесі провадження у кримінальній справі:

1)реституція(від лат. restitutio- відновлення, поновлення);

2) розглядцивільного позовуу кримінальній справі слідчим і судом (ст. 28 КПК).

Реституція- це особлива форма відшкодування заподіяних збитків і полягає у поверненні речі її володільцю (власнику), а не в оплаті її вартості.

Умови реституціїмістяться у ч. 3 ст. 79, ч. 1 і 3 ст. 80, ст. 81 КПК:

1) речові доказизберігаютьсядо набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи;

2) не підлягаютьреституції речі, вилучені з обігу (наркотики, вогнепальна та холодна зброя тощо), а також предмети, які вилучені як хабар (гроші, коштовності тощо), за винятком вимагання хабара. Тому у ч. 4 ст. 80 КПК передбачено, що речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Коли потім виникне необхідність у поверненні речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість за державними цінами, що існують у момент повернення;

3) в окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їхволодільцям,якщо це можливо без шкоди для успішного провадження у справі. Наприклад, у постанові про приєднання до справи предметів як речових доказів слідчий формулює рішення про передачу речових доказів володільцю на зберігання до вирішення їх долі судом і відбирає від нього розписку, яка приєднується до справи.

Цивільний позов у кримінальному процесі-це вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином або іншим суспільно небезпечним діянням підприємству, установі, організації чи громадянину, що пред'являється та вирішується в порядку кримінального судочинства.

Підстава спільного розгляду цивільного позову та кримінальної справи - наявність єдиного юридичного факту, який є основою притягнення особи до кримінальної та цивільно-правової відповідальності в разі заподіяння злочином шкоди, тобто коли дії, що утворюють склад злочину, є одночасно й підставою цивільно-правової відповідальності.

Особливості пред 'явлення цивільного позову в кримінальній справі:

1) цивільний позов може бути пред'явлений:

- юридичною особою чи громадянином, які зазнали майнової шкоди від злочину, та їхніми представниками;

- фізичною особою про стягнення моральної шкоди;

- прокурором, якщо цього вимагає охорона державних інтересів та інтересів громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть захищати свої права;

2) за загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред'являється до обвинуваченого, підсудного, адже він відповідальний за заподіяну ним матеріальну чи моральну шкоду. Тож закон не вимагає винесення постанови про притягнення обвинуваченого, підсудного як цивільного відповідача. Коли ж законом передбачено, що за дії обвинуваченого матеріальну відповідальність повинна нести інша особа (наприклад, батьки, опікуни, піклувальники), то особа, котра веде процес, виносить постанову про притягнення фізичної чи юридичної особи як цивільного відповідача;

3) цивільний позов пред'являється через подання позовної заяви, зміст якої визначається вимогами цивільно-процесуального законодавства, зважаючи на особливості кримінальної справи;

4) цивільний позов може бути пред'явлено як в усній, так і в письмовій формі. Усна заява заноситься до протоколу, що складається з дотриманням загальних вимог, які висуваються до протоколів;

5) громадянин, юридична особа, котрі пред'явили цивільний позов, мають право відмовитися від нього. Відмова від позову можлива в письмовій і в усній формах. В останньому випадку відмова від позову заноситься до протоколу;

6) особа, що не пред'явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред'явити цей позов у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 28 КПК України). Однак відмова в позові в порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права пред'явити той же позов у кримінальній справі (ч. 3 ст. 28 КПК України).

Згідно з частинами 1, 4 ст. 29 КПК України, вжиття заходів до забезпечення можливого чи пред'явленого цивільного позову, а також можливої конфіскації майна обвинуваченого - це обов'язок органів розслідування, прокуратури та суду.

Дозаходівзабезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна належать:

1) пошук майна та місця його знаходження шляхом провадження слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

2) вилучення грошей, інших цінностей, незаконно відібраних у власника (володільця);

3) вилучення майна, яке нажите злочинним шляхом;

4) вилучення інших матеріальних цінностей;

5) опис майна та накладення на нього арешту

6) накладення арешту на грошові вклади у банках;

7) передання майна, на яке накладено арешт, на зберігання (ч. 2 ст. 126 КПК).

Про накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного слідчий виносить мотивованупостанову(ст. 125 КПК України), складаєпротокол(ч. 4 ст. 126 КПК України), до якого додаєтьсяопис майна,переданого на зберігання, підписаний особою, що проводила опис, понятими і особою, яка прийняла майно на зберігання, копія якого вручається цій особі.

Особа, яка прийняла майно на зберігання, попереджається прокримінальну відповідальністьза приховування майна, яке їй передано на відповідальне зберігання (ч. 2 ст. 126 КПК України). Від цієї особи відбираєтьсярозписка.За приховування майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 388 КК України (Приховування майна).

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпадає потреба (ч. 6 ст. 126 КПК України).

Рішення по цивільному позову(приймаються, звичайно, у вироку суду; ст. 328 КПК України):

• задоволення цивільного позову повністю або частково залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову (при постановленні обвинувального вироку). У разі загибелі громадянина внаслідок вчинення злочину цивільний позов задовольняється на користь його близьких родичів;

• відмова в цивільному позові (при виправданні підсудного через недоведеність його участі у вчиненні злочину чи за відсутності події злочину). Відмова в позові у кримінальній справі позбавляє позивача права звертатися з цим же позовом у порядку цивільного судочинства та, навпаки, - відмова в позові в порядку цивільного судочинства позбавляє його права звертатися з цим же позовом у кримінальній справі;

залишення цивільного позову без розгляду (при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину, при закритті кримінальної справи з підстав, зазначених у Кримінально-процесуальному кодексі України, у разі неявки цивільного позивача в судове засідання). Залишення цивільного позову без розгляду не перешкоджає подальшому пред'явленню його в порядку цивільного судочинства.