34. Повстання у львові проголошення зунр

Листопадовий чин (також Листопадова революція, Листопадовий переворот, Листопадовий зрив, Першолистопадове повстання) — військовий переворот, організований в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців в Королівстві Галичини і Волині, коронній землі Австро-Угорської імперії з метою встановлення влади Української Держави (перейменованої згодом на Західноукраїнську народну республіку) на території, на яку вона претендувала. В результаті утворилася держава площею 70 тис. км?, що викликало невдоволення сусідньої Польщі, яка розв'язала українсько-польську війну 1918-19 років для захоплення Галичини.

Листопадовий чин спричинив утворення Української Держави площею 70 тис. км?. 9 листопада було сформовано її уряд — Державний Секретаріат. 13 листопада Українська Держава отримала нову назву — Західноукраїнська народна республіка. Втім, це призвело до опору поляків і розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни.

Так, уже 1 листопада у Львові польське населення міста розпочало підготовку до відсічі «українського замаху». Польський штаб розмістився у Будинку техніків (по сучасній вулиці Горбачевського) та Школі імені Сенкевича (сьогодні — вул. Залізняка, 21). Під вечір 1 листопада наприкінці вулиці Коперніка з'явилися перші збройні вузли польського опору.

18 жовтня 1918 p. українська парламентарна репрезентація скликала у Львові збори всіх українських послів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників політичних партій, духівництва та студентства Галичини та Буковини. Збори обрали Українську Національну Раду як політичного представника українського народу в Австро-Угорщині, її головою (президентом) став Є.Петрушевич.

Українська Національна Рада постановила взяти долю народу в свої руки. В її рішенні було записано: І) всі українські землі під орудою Австрії становлять єдину етнографічну цільність; 2) тепер вони представляють окрему Українську державу; 3) всі національні меншини мають вислати до Української Національної Ради своїх делегатів; 4) Українська Національна Рада прийме найближчим часом конституцію нової держави; 5) Українська Національна Рада приймає рішення, що на майбутній мирній конференції український народ презентуватимуть його власні представницькі органи, оскільки австрійська влада не має права говорити від імені незалежної України.

Це рішення було проголошено 19 жовтня 1918 p., і цей день є початком існування ЗУНР.

36 Політика воєнного комунізму

Після скількох невдач в українському уряді до влади в Україні збройним

шляхом прийшли більшовики. Почавши докорінну ломку всіх

соціально-економічних відносин. В перші роки радянської влади

характерною ознакою економічного життя були згортання виробництва,

нестача харчів та палива, численне безробіття. Значною мірою ця ситуація

була спричинена політикою більшовиків. Більшовики здійсньючи свою

програму прагнули негайно встановити так званий соціальний лад,

прагнули негайно встановити так званий соціальний лад,

перетворивши народи так званої колишньої царської Росії, у тимчасовий і

український, на об’єкт небаченого за масштабом і жорстокістю

експерименту. З метою виконання програми більшовиків, а також з метою

забезпечення Червоної армії продовольством, сотень тисяч радянських

чиновників, а також населення промислових центрів навесні 1919р. на

території маріонеткової УСРР було проведено жорстоку економічну політику

– політику "воєнного комунізму ", яка передбачала націоналізацію всієї

землі, промислових підприємств, торгівлі, примусову трудову мобілізацію,

ліквідацію товарно-грошових відносин, централізований розподіл продуктів

і товарів. Під вплив партії також було взято фінанси. Нова влада

заборонила діяльність банків, провела конфіскацію золота і інших

цінностей. Фінанси України повністю підпорядкувалися фінорганам Росії.

Паралельно одержавлювалась промисловість. Його проводила, утворена 1

грудня 1917р., Вища рада народного господарства Росії (ВРНГ). 22 січня

1917р. ВРНГ постановила, що державною власністю Російської федерації

були оголошені акціонерні товариства "Продамед" і "Кровля". Вланістю

Російської федерації також стали проголошені 9 з 15 великих

металургійних заводів України, які виплавляли 80% чавуну і сталі.

Власністю РСФРР проголосили 230 великих шахт, суднобудівні заводи

Півдня, ряд підприємств Харкова, Катеринослава і інших міст. 11тис.

Підприємств було націоналізовано протягом 1920 р. в Україні. Державні

підприємства в умовах розрухи не діяли, що спричинили масове безробіття

і змусило сотні тисяч робітників виїжджати у село.

Питання про хліб було найголовнішим питанням для більшовиків. Вони

почали відправляти в центральну Росію ешелони з хлібом , після

проголошення радянської влади в Харкові. Вивіз хліба супроводжувався

реквізиціями, насильством над селянством, здійснювався терор українських

сіл. 11 січня 1919р. Раднаркомом РСФРР було ухвалено декрет про

"продрозкладку" , з березня 1919р. дія його поширилась на Україні.

Згідно якої селяни зобов’язані здавати більшовицькій владі надлишки і

частину необхідної їм продукції, перш за все хліб. Створились спеціальні

більшовицькі продовольчі загони. Більшовицькі комісари , під охороною

військових загонів, шуліками налітали на села, конфіскували зерно, інші

продукти.

Наслідками політики більшовиків став голод 1921 – 1923 рр. У великих

районах Півдня України ( Донецькій, Запорізькій, Катеринославській,

Миколаївській та Одеській губерніях), Поволжя і Північного Кавказу.

Особливо болісно голод відбився на дітях. Матері, які втрачали надію на

порятунок дітей, залишали їх у дитячих будинках або просто на вулиці.

Було багато випадків, внаслідок голодного психозу, людоїдства та

харчування сурогатами.